Аргот Ідантід (скіф)
Аргот, син Іданта (грец. Ἀργότας) — представник правлячої династії скіфів на Боспорі 2-ї третини II ст. до н. е.
У 170—150 рр. до н. е. відомий як чоловік боспорської цариці Камассарії (донька Спартока та сестра і дружина покійного Перісада III, мати Перісада IV Філометора),[1] що на думку деяких вчених є свідченням союзних відносин між Тавроскіфією та Боспором. У Неаполі Скіфському знайдено залишки мавзолею-героону Аргота, який було збудовано на території міста, зразу за центральною брамою та перед порталом царського палацу, його будівництво датовано близько 135—130 рр. до н. е.[2] «…Розташування мавзолею … безумовно свідчить про те, що Скілур надавав цьому монументу виняткове значення… імовірним виглядає і перехід влади в Скіфії від Аргота до Скілура…».[3]
Етимологія імені:
- Текст епітафії Арготу та переклад на українську мову.
грец.
Λαΐνεον τόδε σημα μεγαυχ[ήτοι]ο έ[στησεν]
[’Α]ργοτου у Σκυθίης κοίρανος ίπποβό[του]
[αί]ζηοις δέ λιπόντα ποθην προσ[ηκοντα] άγευς
[εί]νεκεν Ελλάνων στέργε φιλο[φροσύνης]
[π]ολλά δέ κ[αί ί]σχΰσι [προ]καμών [πάτρης έπί πλήθη]
Θραικών Μαιω[τών τ’’" Αρει] όπιν κίδα[σεν]
υίεις δ[έ έξήκο]ντα κόρας ϊσας τε [έφυσεν]
θρέψα[ς δ’ άντί] νυ τοϋ παιδός’ ’Ιδ[ανθιδος]
укр.
Кам'яне це поховання поставив славетному вельми
Скіфії владар, на кінськії вигони щирой, Арготу.
Тугу за родичем він богобійну мужам заповідав
шани заради й приязні заради нащадків еллінів.
Став велесильно на захист вітчизни та на племена тих
фраків й меотів Арея покару наслав й розпорошив.
Він породив і синів шістдесят, і дочок саме стільки
й виховав їх як Ідантова сина.[5]
- CIRB 75 / КБН 75[6]
укр. Перісад. Камасарія. Аргот. За царя і архонта Перісада, сина царя Перісада, Філометроса (люблячого матір) і цариці Камасарії, дочки Спартока, Філотекни (люблячої сина) і Аргота, сина І[дан]та, цариці Камасарії чоловіка…
Аргот (грец. Άργοτας) — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[7] чи представник династії,[8] ім'я якого відоме з наразі втраченої «каблучки Скіла».[9]
- ↑ (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. Индоевропейское языкознание и классическая филология — XII (Чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. Отв. редактор Н. Н. Казанский. СПб.: Нестор-История, 2008. Відносно варіантів читання імені батька Аргота див. прим. 2
- ↑ (рос.) Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя скифского. Археологія, № 1, 2003
- ↑ (рос.) Ю. П. Зайцев. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.) — Симферополь: Универсум, 2003.
- ↑ (рос.) Кулланда С. В., Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии. ВДИ . — № 1 . — 2004 .
- ↑ Переклад ритмічний.
- ↑ (гр.) CIRB 75 / КБН 75 [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э.- СА.- 1980.- № 3.
- ↑ (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
- ↑ (гр.) IGDOlbia 4 [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
