Аргументы и факты
 | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | щотижнева газета, передплатна | |||
| Тема | новини, політика, історія, наука, освіта | |||
| Мова | російська[1] | |||
| Жанр | інформація | |||
| Видавець | АТ «Аргументы и факты» | |||
| Формат | A3 | |||
|
| ||||
| Засновано | Січень 1978 | |||
| Власник | Уряд Москви | |||
| Головний редактор | Михайло Дмитрович Чканіков | |||
| Головний офіс | Москва | |||
| Наклад | 1 562 951 прим. (II кв. 2019 р.) | |||
| ISSN | 0204-0476 | |||
|
| ||||
| aif.ru | ||||
 Аргументы и факты у Вікісховищі | ||||
Аргументи і факти (АиФ) — радянський інформаційний бюлетень, а потім радянська і російська газета.
Видається з 1978 року, з 1991 року — як газета. Найбільша щотижнева суспільно-політична газета Росії; тираж на 2023 рік — понад 1,5 млн примірників.
Газета є одним із найпопулярніших російських видань за кордоном, і 1990 року увійшла до книги рекордів Гіннесса за найбільший наклад в історії людства — 33 441 100 примірників із числом читачів понад 100 млн.
Газета виходить із січня 1978 року. Спочатку являла собою бюлетень для лекторів, пропагандистів, політінформаторів та агітаторів[2], який публікував інформацію, статистичні дані, аналіз подій та цифри, які в офіційній пресі знайти було важко. Редакція входила до структури видавництва «Знання» Всесоюзного товариства «Знання»[3].
У 1978-1979 виходила один раз на місяць, з 1980 по березень 1982 — двічі на місяць[3]. З 1982 року видається щотижня, виходить щосереди{[3]. Зовнішній вигляд і формат сторінок видання в ці роки двічі радикально змінювався. Близький до сучасного газетного вигляд має з лютого 1983 року.
29 квітня 1989 року газета «АиФ» в одній зі своїх статей — «А як у них?» — уперше познайомила радянських читачів із принципами роботи кабельного телебачення, яке тільки-тільки починало свої перші кроки роботи в нашій країні.
У травні 1990 року внесено до Книги рекордів Гіннеса[4] як газета з найбільшим наклад ом в історії людства — 33,5 млн примірників[3], причому кількість читачів перевищила 100 млн[5]. Сьогодні вона залишається лідируючим за обсягом тиражу в Росії суспільно-політичним тижневиком. У 1997 році запущено сайт www.aif.ru[3].
У 2005 році стало відомо про те, що КК «Промсвязькапітал» викупила близько 27 % акцій ЗАТ «Видавничий дім „Аргументы и факты“» у колишніх менеджерів газети. З медіаактивів «Промсвязькапітал» керував 56 % акцій видавничого дому «Аргументы и факты» («АиФ»), контрольними пакетами мереж розповсюдження друкованої продукції «Метропресс» в Санкт-Петербург, «Мособлпечать» та «АиФ»[6].
У 2013 році сайт увійшов до топ-10 найпопулярніших ресурсів у категорії «Новини та ЗМІ»[7].
У листопаді 2013 року ВД «Аргументы и факты» запустив оновлену версію свого флагманського сайту AIF.ru і 36 регіональних сателітів. АиФ також випустив мобільні додатки для iPhone, iPad і Android.
У 2014 році «Аргументы и факты» були куплені компанією «Московські інформаційні технології» (МІТ), контрольний пакет акцій якої належить мерії Москви.[8][9][10]. Москва ничего не платила прежним владельцам: газета куплена за долги[11]. Газета была продана без типографии[10]. Газета принадлежала медиахолдингу «Медиа 3»[12][13].
З 25 січня 2017 року головним редактором газети став колишній заступник головного редактора «Российской газеты» Ігор Черняк, який ставив за мету розвиток сильних сторін видання та інтернет-сайту Головним редактором тижневика «Аргументы и факты» призначено Ігоря Черняка]]. Його попередник Микола Зятьков пішов з посади 30 грудня 2016 року за згодою сторін.
З 8 лютого 2022 року редакцію видавничого дому «Аргументы и факты» очолив Михайло Чканіков, який останні два роки працював першим заступником головного редактора ФДБУ "Редакция «Российской газеты».
Тираж 2 964 000 прим. (2003)[14]. На лютий 2014 року сумарний тираж «Аргументів і фактів» склав 2,1 млн прим.[12] На початок листопада 2022 року тираж тижневика 1,24 млн прим.[12] На початок листопада 2022 року тираж тижневика 1,24 млн прим.[12].
За даними дослідницької компанії Mediascope, читацька аудиторія одного номера «АиФ» становить понад 4,5 мільйона осіб (дані AIR травень — жовтень 2019 р. Росія, міста 100 000+, читачі 16+)[15].
«Аргументы и факты» є одним із найпопулярніших російських видань за кордоном. Газета поширюється за передплатою і в роздріб більш ніж у 60 країнах світу, зокрема в країнах СНД, Балтії, у Західній Європі, США, Канаді, Австралії, Ізраїлі. «АиФ» володіє і найбільшою мережею регіональних редакцій, 64 в Росії (партнерські та дочірні підприємства) і 17 за кордоном[16].
Сертифікований тираж «АиФ» становить 1 562 951 екз.(II квартал 2019 року)[17]. У регіональних додатків «АиФ» (вони виходять як вкладиші у федеральний випуск) тиражі набагато нижчі. Так, тираж виданого в січні 2020 року № 4 (1363) регіонального випуску «Аргументы и факты — Урал» склав 40 444 екз., тоді як тираж № 4 (2045) «Аргументів і фактів» (у який було вкладено цей регіональний додаток) — 1 257 636 екз.[18].
Середня відвідуваність сайту AiF.ru у 2019 році становить близько 28 млн унікальних користувачів, за даними LiveInternet[19].
Сьогодні Видавничий дім «АиФ» видає низку проєктів. Серед них газети «АиФ. Здоров'я» та «АиФ. На дачі».
Журнальні проекти Видавничого дому — «Шаблон:Видимий якір», «Шаблон:Видимий якір»
- Владислав Старков (1980—2001)
- Микола Зятьков (2001—2016)[20]
- Ігор Черняк (2017—2022)
- Михайло Чканіков (з 08.02.2022 року)
3 вересня 2019 року в «АиФ» було опубліковано статтю народного артиста СРСР Василія Ланового зі списком кандидатів у Московську міську думу, яких Лановий закликає підтримати на противагу списку Олексія Навального[21].
- ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0204-0476
- ↑ Бюлетень ордена Леніна всесоюзного товариства «Знання» — лекторам, пропагандистам, політінформаторам та агітаторам [недоступне посилання з 01.09.2018]
- ↑ а б в г д Фішман А. М., 2005.
- ↑ Про видавничий дім. // Media Guide. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=dead(довідка) [Архівовано 2018-12-17 у Wayback Machine.] - ↑ Андрій Гальчук. 500 дивовижних фактів про Росію. — Litres, 2014. — 469 с. — (Книги для читання у ванній і не тільки)
- ↑ Промсвязьбанк став повноправним власником «АиФ» [Архівовано 2021-05-22 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ, № 172, 14.09.2005. — С. 17.
- ↑ {LiveInternet: Рейтинг сайтів. // Liveinternet.ru. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 16 грудня 2018.
{{cite web}}: Текст «url» проігноровано (довідка) - ↑ Аргументы и факты Москвы. // Ведомости. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Главред «АиФ» не знает, продают ли газету правительству Москвы [Архівовано 2021-12-28 у Wayback Machine.] // Interfax
- ↑ а б Мэрия Москвы купила «Аргументы и факты». // Ведомости. 12 березня 2014. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
- ↑ Власти Москвы купили «Аргументы и факты» [Архівовано 2021-01-25 у Wayback Machine.] // РБК
- ↑ а б в г «Аргументы и факты» Собянина [Архівовано 2021-05-22 у Wayback Machine.] // РБК
- ↑ Правительство Москвы не будет вмешиваться в политику «АиФ» [Архівовано 2021-05-22 у Wayback Machine.] // Известия, 11.03.2014.
- ↑ Аргументи і факти [Архівовано 2021-05-22 у Wayback Machine.] // Велика російська енциклопедія. Електронна версія
- ↑ {Преса. // Mediascope. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 24 грудня 2019.
- ↑ Газета «Аргументы и факты» [Архівовано 2020-10-25 у Wayback Machine.] // Media Guide
- ↑ Реєстр сертифікованих видань: 2019 рік [Архівовано 2019-12-24 у Wayback Machine.] // Бюро тиражного аудиту — АВС Россия
- ↑ Інформація з останніх шпальт обох видань
- ↑ {Новий рекорд АіФ.ру після перезапуску та редизайну. //Союз видавців «СППІ ГІПП». Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Апрєлєв П. (2001). «АиФ» змінює капітана. mn.ru. Московские новости. – № 52. Архів оригіналу за 24 лютого 2005. Процитовано 17 березня 2019.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=unfit(довідка); Проігноровано невідомий параметр|subtitle=(довідка) - ↑ Сергей Киселев (3 вересня 2019). Стал известен «список Ланового» на выборах в МГД. «Аргументы и факты». Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
- Фішман О. М. 2 // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).