Гумба Астамур Даурович
| Гумба Астамур Даурович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 22 липня 1989 Сухумі, Грузинська РСР, СРСР | |
| Смерть | 28 червня 2022 (32 роки) Дементіївка | |
| Поховання | Берковецьке кладовище | |
| Громадянство |  Україна | |
| Alma Mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |
| Псевдо | «Абхаз» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2022 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Астамур Даурович Гумба (22 липня 1989, Сухумі — 28 червня 2022, Дементіївка, Харківська область) — український доброволець, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони 241 ОБрТрО міста Києва. Син української журналістки Наталії Іщенко.
Народився 22 липня 1989 в Сухумі. За словами матері, Наталії Іщенко, це відбулося під постріли в час комендантської години.[1]
Початок війни в Абхазії 1992 року застав Астамура в дитячому садочку, звідки його забрала мати. Через кілька тижнів після початку бойових дій сім'я виїхала до Києва,[1] Астамуру було 3 роки.[2] Батьком, який його виховав, став український журналіст і активіст Революції на граніті Сергій Моругін[3].
Закінчив київську школу № 78.[2]
Закінчив філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, здобув політологічну освіту. Працював у галузях консалтингу та ІТ.[2]
Брав участь в волонтерських проєктах, зокрема, піклувався про онкохворих дітей в лікарні «Охматдит».[2]
Переїхав жити та продовжувати навчання на Балкани,[1] в Університеті Чорногорії.[2]
24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗС України,[2] хоча не мав українського громадянства.[4]
Загинув 28 червня у селі Дементіївка в Харківській області. Офіційно батькам повідомили, що позиція Астамура зупинила наступ на Харків. Усі військові з тієї позиції, за словами його матері, загинули на місці або згодом від поранень.[4][5][6][7]
Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.[6]
- Орден «За мужність» III ступеня (20 жовтня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
- ↑ а б в Астамур Гумба. Яким був шлях героя, що боровся за Україну та Абзахію
- ↑ а б в г д е Гумба Астамур Даурович. ato.gov.ua (ua) . Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Пам’яті киянина Астамура Гумба (позивний «Абхаз»). Укрінформ (ua) . 11.07.2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Брак рефрижераторів, осідання могил на Берківцях і кладовище на Лисій горі. Що не так з похованням військових в Україні
- ↑ На фронті загинув Астамур Гумба — син журналістів Наталі Іщенко та Сергія Моругіна
- ↑ а б На фронті під Харковом загинув син українських журналістів Астамур Гумба
- ↑ Пам'яті Астамура Гумби
- ↑ Указ Президента України № 729/2022 від 20 жовтня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
 |
|---|
- Солдати (Україна)
- Народились 22 липня
- Народились 1989
- Уродженці Сухумі
- Померли 28 червня
- Померли 2022
- Померли в Дементіївці
- Поховані на Берковецькому кладовищі
- Випускники Київського університету
- Військовослужбовці 241-ї окремої бригади територіальної оборони
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)