Ядерна енергетика КНР
Китай є одним із найбільших у світі виробників ядерної енергії. Країна посідає третє місце у світі як за загальною встановленою ядерною потужністю, так і за виробленою електроенергією, на яку припадає приблизно одна десята світової ядерної енергії. Станом на лютий 2023 року в Китаї працює 55 електростанцій потужністю 57 ГВт, 22 станції в стадії будівництва потужністю 24 ГВт і понад 70 запланованих станцій потужністю 88 ГВт. Близько 5 % електроенергії в країні припадає на ядерну енергетику.[7] У 2022 році ці станції виробили 417 ТВт-год електроенергії[8] порівняно з даними у вересні 2022 року про 53 ядерних реактори загальною потужністю 55,6 гігавата (ГВт).[9] У 2019 році атомна енергетика склала 4,9 % загального виробництва електроенергії в Китаї з 348,1 ТВт-год.[2]
Ядерна енергетика розглядається як альтернатива вугіллю через зростаюче занепокоєння щодо якості повітря, зміни клімату та дефіциту викопного палива.[10][11] China General Nuclear Power Group сформулювала мету 200 ГВт до 2035 року, вироблених 150 додатковими реакторами.[12][13]
У Китаї є дві великі ядерні енергетичні компанії: Китайська національна ядерна корпорація, що працює переважно на північному сході Китаю, і Китайська генеральна ядерна енергетична група (раніше відома як China Guangdong Nuclear Power Group), яка працює переважно на південному сході Китаю.[14]
Китай прагне максимізувати самостійність у виробництві та проєктуванні ядерних реакторів, хоча міжнародне співробітництво та передача технологій також заохочуються. Удосконалені реактори з водою під тиском, такі як Хуалун 1, стануть основною технологією в найближчому майбутньому, і Хуалун 1 також планується експортувати.[15][16] Китай планує до 2030 року побудувати тридцять ядерних реакторів у країнах, що беруть участь в ініціативі «Один пояс, один шлях».[17][18][19]
До середини століття реактори на швидких нейтронах розглядаються як основна технологія, із запланованою потужністю 1400 ГВт до 2100 року.[20][21][22] Китай також бере участь у розробці термоядерних реакторів через свою участь у проєкті ІТЕР, побудувавши експериментальний термоядерний реактор, відомий як EAST[en], розташований у Хефеї,[23] а також дослідження та розробки торієвого паливного циклу як потенційного альтернативного способу ядерного розщеплення.[24]
Під час холодної війни початкова мотивація розвитку ядерної енергетики для Пекіна була здебільшого з метою безпеки.[25] Між 1950 і 1958 роками будівництво атомної енергетики Китаю значною мірою спиралося на співпрацю з СРСР.[26] Перша ініціатива була започаткована створенням Китайсько-радянської корпорації кольорових металів і рідкісних металів і першого центрального центру атомних досліджень, Інституту атомної енергії[en] Китайської академії наук у Пекіні.[27] У лютому 1955 року в Сіньцзяні з радянською допомогою створили завод хімічного розділення для виробництва збройового U-235 і плутонію, а в квітні — Чанчуньський інститут атомної енергії.[26] Кілька місяців по тому, 29 квітня 1955 року, був підписаний радянсько-китайський договір про співпрацю в ядерній галузі.[28] Китайська національна ядерна корпорація (CNNC) також була створена в 1955 році. Окрім співпраці з СРСР, Китай почав вивчати ядерні технології, відправляючи студентів до СРСР.[26] У грудні 1958 року розвиток атомної енергетики став головним пріоритетним проектом у проекті Дванадцятирічного плану розвитку науки і техніки.[26]
Другий етап характеризується метою досягнення повної самодостатності в розвитку ядерної енергетики.[26] У червні 1959 року СРСР офіційно припинив будь-які форми ядерної допомоги Китаю, відкликавши радянську техніку.[29] Китай постраждав, але продовжив розвиток ядерної енергетики завдяки масштабним дослідженням і внеску. Для того, щоб швидко зміцнити свою ядерну енергетику, Центральний комітет вирішив, що Китай повинен виділити додаткові ресурси виключно на діяльність, пов’язану з ядерною енергією.[30] Таким чином, Інститут атомної енергії створив галузеві інститути науково-дослідних організацій у кожній області, великому місті та автономному районі.[26] До кінця 1963 року в Китаї побудували більш як сорок установок хімічного розділення для видобутку урану і торію.[26] У період між 1961 і 1962 роками Китай досяг значних успіхів у ядерній розробці, що консолідує майбутні застосування. З 1959 по 1963 рік в Ланьчжоу будувалася газодифузійна установка з великим реактором потужністю 300 МВт.[31] За підрахунками, китайці вклали в будівництво станції понад 1,5 мільярда доларів.[26]
Після бурхливого прогресу в 1950-х роках китайська ядерна розробка сповільнилася, ймовірно, через Культурну революцію, тому в 1970 році проведено лише одне ядерне випробування.[26] 8 лютого 1970 року Китай оприлюднив свій перший ядерно-енергетичний план, і заснував Інститут 728 (тепер він називається Шанхайським науково-дослідним і проектним інститутом ядерної техніки).[32]
Першу самостійно спроектовану й побудовану 1984 року атомну електростанцію Циньшань успішно підключили до мережі 15 грудня 1991 року.[33][34] Реактор типу CNP-300.
Разом з китайською економічною реформою країна продовжувала потребувати розширення свого сектору електроенергетики.[35] У рамках десятого п’ятирічного плану Китаю (2001–2005) ключовою частиною енергетичної політики були «гарантування енергетичної безпеки, оптимізація енергетичного балансу, підвищення енергоефективності, захист екологічного середовища».[35] У плані ядерної безпеки 2013 року було зазначено, що після 2016 року будуть запущені лише електростанції III покоління, а до того часу буде запущено лише декілька електростанцій покоління II+.[36]
У 2014 році Китай все ще планував мати 58 ГВт потужності до 2020 року.[37] Однак у зв’язку з переоцінкою після аварії на АЕС «Фукусіма-Дайчі» в Японії з 2015 року було розпочато будівництво лише кількох станцій, і ця мета не була досягнута.[38]
У 2019 році Китай поставив нову ціль — 200 ГВт ядерних генеруючих потужностей до 2035 р., що становить 7,7% від прогнозованої загальної потужності з виробництва електроенергії в 2600 ГВт.[2] На кінець грудня 2020 року загальна кількість атомних енергоблоків, що працюють на материковій частині Китаю, досягла 49 із сумарною встановленою потужністю 51 ГВт, що посідає третє місце у світі за встановленою потужністю та друге місце у світі за рівнем потужності вироблення електроенергії у 2020 році; 16 атомних енергоблоків, що будуються, за кількістю споруджуваних блоків і встановленою потужністю вже багато років займають перше місце в світі.[33] Планується, що до 2035 року на атомну енергетику припадатиме 10% виробництва електроенергії.[39]
Національна адміністрація ядерної безпеки[en] (NNSA), підпорядкована Управлінню з атомної енергії Китаю[en] (CAEA), є ліцензійним і регулюючим органом, який також підтримує міжнародні угоди щодо безпеки. Вона була створена у 1984 році і підпорядковується безпосередньо Державній раді. Стосовно AP1000 NNSA тісно співпрацює з Комісією з ядерного регулювання США. Китай є членом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) з 1984 року.[39]
До жовтня 2011 року Китай запросив і прийняв 12 місій Групи перевірки експлуатаційної безпеки (OSART) від команд МАГАТЕ, і кожна станція зазвичай має одну зовнішню перевірку безпеки щороку, або OSART, експертну перевірку ВАО АЕС або експертну перевірку CNEA (з Дослідницьким інститутом для ядерно-енергетичних операцій).[40]
Після аварії на атомній електростанції «Фукусіма-Дайічі» в Японії 16 березня 2011 року Китай оголосив, що всі дозволи на будівництво атомних станцій заморожені, і що будуть проведені «повні перевірки безпеки» існуючих реакторів.[41][42] Хоча Чжан Ліцзюнь[en], заступник міністра охорони навколишнього середовища, зазначив, що загальна ядерна енергетична стратегія Китаю триватиме,[42] деякі коментатори припускають, що додаткові витрати, пов’язані з безпекою, і громадська думка можуть спричинити переосмислення на користь розширеної програми використання відновлюваної енергії.[42][43]
Поточні методи зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) у Китаї є стійкими лише до середини 2020-х років, тому необхідно розробити політику поводження з ВЯП.[44]
У 2017 році нові закони посилили повноваження Національної адміністрації з ядерної безпеки, створивши нові «інституційні механізми», більш чіткий «розподіл праці» та більше розкриття інформації.[45]
Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі здійснив свій перший офіційний візит у травні 2023 року, підписавши кілька угод з ядерним регулятором Китаю, Управлінням з атомної енергії Китаю.Гроссі сказав, що «Китай є одним із найважливіших партнерів МАГАТЕ та світовим лідером у галузі ядерної енергії».[39]
У 1998 році почалося будівництво двох реакторів AECL 728 МВт CANDU-6 на атомній електростанції Ціньшань[en]. Перший запрацював у 2002 році, другий – у 2003. Реактори CANDU можуть використовувати як паливо низькоякісний перероблений уран зі звичайних реакторів, тим самим зменшуючи запаси відпрацьованого ядерного палива в Китаї.[46]
Російська компанія «Атомбудекспорт» була генеральним підрядником і постачальником обладнання для електростанцій Тяньвань АЕС-91, які використовують версію реактора ВВЕР-1000/В-428, яка добре зарекомендувала себе, потужністю 1060 МВт, будівництво якої було розпочато в 1999 році. Ще два блоки Тяньвань, розпочаті в 2012 році, використовують такий же варіант реактора ВВЕР-1000.
7 березня 2019 року Китайська національна ядерна корпорація (CNNC) і «Атомбудекспорт» підписали детальний контракт на будівництво чотирьох ВВЕР-1200, по два на Тяньваньській атомній електростанції та на атомній електростанції Сюдабао[en]. Будівництво почнеться в травні 2021 року, а комерційна експлуатація всіх блоків очікується між 2026 і 2028 роками.[47]
У 2007 році почалися переговори з французькою компанією Areva щодо реакторів третього покоління EPR. Два реактори Areva EPR потужністю 1660 МВт були побудовані в Тайшані[en], будівництво розпочато в 2009 році.
Планувалося, що Westinghouse AP1000 стане основною основою для переходу Китаю на технологію III покоління. У липні 2018 року перший із чотирьох реакторів AP1000 був підключений до мережі.[48]
Після банкрутства Westinghouse у 2017 році в 2019 році було вирішено будувати Хуалун 1 замість AP1000 у Чжанчжоу[en].[49]
Ядерні реактори CNP покоління II (і наступник покоління III ACP) були серією ядерних реакторів, розроблених Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC), і є попередниками більш сучасної конструкції Хуалун 1.
Серія CNP реакторів покоління II почалася з реактора з водою під тиском CNP-300, який був першим реактором, розробленим у Китаї. Перший енергоблок почав працювати на атомній електростанції Ціньшань[en] у 1991 році.
Більша версія реактора, CNP-600, була розроблена на основі CNP-300[50] і конструкції реактора M310, що використовується на атомній електростанції Дайя-Вань.[51][52] Він був встановлений на атомній електростанції в Чанцзяні[en], з двома блоками, що працювали з 2015 і 2016 років відповідно. Наступник третього покоління ACP-600 також був розроблений, але жодного не було виготовлено.
Триконтурна версія реактора CNP потужністю 1000 МВт, CNP-1000, розроблялася з 1990-х років за допомогою постачальників Westinghouse і Framatome (нині AREVA). Пізніше на АЕС Фуцин було побудовано 4 блоки CNP-1000. Подальша робота над CNP-1000 була припинена на користь ACP-1000.
У 2013 році Китай оголосив, що він самостійно розробив реактор III покоління ACP-1000, при цьому китайська влада заявила про повні права інтелектуальної власності на дизайн. В результаті успіху проекту Хуалун 1 досі не було побудовано жодного реактора ACP-1000. Спочатку CNNC планувала використовувати ACP-1000 у реакторах Фуцин 5 і 6, але перейшла на Хуалун 1.[53]
CPR-1000 був реактором другого покоління, розробленим Китайською генеральною ядерною енергетичною групою (CGN). Це найчисленніший тип реакторів у Китаї, з 22 робочими блоками. Цей тип реактора є китайською розробкою французької конструкції з трьома контурами охолодження потужністю 900 МВт, імпортованої в 1990-х роках, причому більшість компонентів зараз побудовані в Китаї. Права інтелектуальної власності зберігаються за Areva, що впливає на потенціал продажу CPR-1000 за кордоном.[10]
Перша в Китаї атомна електростанція CPR-1000 Ling Ao-3 була підключена до мережі 15 липня 2010 року.[54] Дизайн поступово вдосконалювався із збільшенням кількості китайських компонентів. Шу Гоган, генеральний директор China Guangdong Nuclear Power Project, сказав: «Ми побудували 55 відсотків Ling Ao Phase 2, 70 відсотків Hongyanhe, 80 відсотків Ningde і 90 відсотків станції Yangjiang».
У 2010 році China Guangdong Nuclear Power Corporation оголосила про проект ACPR1000, подальшу еволюцію дизайну CPR-1000 до рівня III покоління, який також замінить компоненти з обмеженим правом інтелектуальної власності. CGNPC планувала самостійно продавати ACPR1000 на експорт до 2013 року.[55] Кілька ACPR1000 будуються в Китаї, але для експорту цей дизайн був замінений на Хуалун 1.
Hualong One спільно розроблено Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC) і China General Nuclear Power Group (CGN) на основі триконтурного ACP1000 від CNNC і ACPR1000 від CGN, які, у свою чергу, базуються на французькому M310.
З 2011 року CNNC поступово об’єднує проект атомної електростанції ACP-1000 з проектом CGN ACPR-1000, дозволяючи при цьому деякі відмінності, під проєктом китайського ядерного регулятора. Обидва мають триконтурні конструкції, спочатку засновані на тій самій французькій конструкції M310, що використовувалася в Дайя-Вань, з 157 паливними збірками, але пройшли різні процеси розробки (ACP-1000 CNNC має більш вітчизняний дизайн зі 177 паливними збірками, тоді як ACPR-1000 CGN є ближча копія з 157 ТВЗ).[40] На початку 2014 року було оголошено, що об’єднаний проект переходить від попереднього до детального проектування. Вихідна потужність становитиме 1150 МВт з розрахунковим терміном служби 60 років і використовуватиме комбінацію пасивних і активних систем безпеки з подвійною захисною оболонкою. Конструкція паливної збірки CNNC 177 була збережена.
Після злиття обидві компанії збережуть власний ланцюжок постачання, а їхні версії Хуалун 1 дещо відрізнятимуться (блоки, створені CGN, збережуть деякі функції ACPR1000), але дизайн вважається стандартизованим. Близько 85% його комплектуючих буде виготовлено всередині країни.[57]
Вихідна потужність Хуалун 1 становитиме 1170 МВт брутто, 1090 МВт нетто, з розрахунковим терміном служби 60 років і використовуватиме комбінацію пасивних і активних систем безпеки з подвійною захисною оболонкою.[56] Він має конструкцію зі 177 ядер з 18-місячним циклом заправки. Коефіцієнт використання електростанції досягає 90%. CNNC заявила, що її системи активної та пасивної безпеки, двошарова оболонка та інші технології відповідають найвищим міжнародним стандартам безпеки.[58]
Зараз Хуалун 1 в основному розглядається як заміна всіх попередніх китайських ядерних реакторів і експортується за кордон.
CNNC планує розпочати створення наступної версії під назвою Хуалун 2 до 2024 року. Це буде більш економічна версія з використанням аналогічної технології, що скоротить час будівництва з 5 років до 4 і знизить витрати приблизно на чверть із 17 000 юанів за кВт до 13 000 юанів за кВт.[59][60]
У вересні 2020 року Китайська державна енергетична інвестиційна корпорація запустила проект на основі Westinghouse AP1000 для більш широкого розгортання. Йому дали назву Ґюхе 1.[61]
Станом на 2023 рік будівництво шести CAP1000 дозволено Державною радою: Haiyang 3 & 4, Lianjiang 1 & 2 і Sanmen 3 & 4.[62][63] Офіційно будівництво Sanmen 3 почалося в червні 2022 року, а Haiyang 3 — у липні 2022 року.
Китай розробляє кілька проектів реакторів IV покоління. HTR-PM, HTGR, знаходиться на стадії розробки. HTR-PM є нащадком реактора AVR і частково базується на попередньому китайському реакторі HTR-10. Будується також швидкий реактор з натрієвим охолодженням CFR-600.
У липні 2019 року Китайська національна ядерна корпорація оголосила, що до кінця року розпочне будівництво демонстраційного малого модульного реактора (SMR) ACP100 на північно-західній стороні існуючої атомної електростанції в Чанцзяні.[64] Розробка ACP100 почалася в 2010 році, і це був перший проект SMR, який пройшов незалежну оцінку безпеки Міжнародним агентством з атомної енергії в 2016 році. Він також називається Linglong One і є повністю інтегрованим модулем реактора з внутрішньою системою теплоносія, з 2-річним інтервалом дозаправки, що виробляє 385 МВт і близько 125 МВт, і включає функції пасивної безпеки, і може бути встановлено під землею.[65][66]
Назва | Блок №. |
Реактор | Статус | Чиста потужність (MW) | Початок будівництва | Комерційне використання | Закриття | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тип | Модель | |||||||
Байлонг[en] | 1 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 12 грудня 2021[67] | (2026) | |
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Чанцзян[en] | I-1 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 601 | 25 квітня 2010 | 25 грудня 2015 | |
I-2 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 601 | 21 листопада 2010 | 20 червня 2016 | ||
I-3[68] | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1200 | 31 березня 2021[69] | |||
I-4[68] | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1200 | 31 березня 2021[69] | |||
II-1 | PWR | ACP-100 | Будується | 100 | 13 липня 2021 | |||
II-2 | PWR | ACP-100 | Заплановано | 100 | ||||
Дайя-Бей | 1 | PWR | M-310 | Функціонує | 944 | 7 серпня 1987 | 1 лютого 1994 | |
2 | PWR | M-310 | Функціонує | 944 | 7 квітня 1988 | 6 травня 1994 | ||
Фанченган[en] | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 30 липня 2010 | 25 жовтня 2015 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 23 грудня 2010 | 15 липня 2016 | ||
3 | PWR | Хуалун 1 | Функціонує | 1000 | 24 грудня 2015 | 25 березня 2023 | ||
4 | PWR | Хуалун 1 | Функціонує | 1000 | 24 грудня 2016 | 25 травня 2024 | ||
5 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1117 | ||||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1117 | ||||
Фанцзяшань[en] | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1012 | 26 грудня 2008 | 15 грудня 2014 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1012 | 17 липня 2009 | 12 лютого 2015 | ||
Фуцін | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 21 листопада 2008 | 19 листопада 2014 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 17 червня 2009 | 15 жовтня 2015 | ||
3 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 31 грудня 2010 | 7 вересня 2016 | ||
4 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 17 листопада 2012 | 31 липня 2017 | ||
5 | PWR | Хуалун 1 | Функціонує | 1000 | 15 квітня 2015 | 30 січня 2021[70] | ||
6 | PWR | Хуалун 1 | Функціонує | 1000 | 22 грудня 2015 | 25 березня 2022[71] | ||
Хайян[en] | 1 | PWR | AP-1000 | Функціонує | 1170 | 24 вересня 2009 | 23 жовтня 2018[72] | |
2 | PWR | AP-1000 | Функціонує | 1170 | 20 червня 2010 | 9 січня 2019[73] | ||
3 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 7 липня 2022[74] | |||
4 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 22 квітня 2023 | |||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
7 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
8 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Хайсін[75] | 1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | |||
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Хун'яньхе I[en] | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1061 | 18 серпня 2007 | 6 червня 2013 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1061 | 28 березня 2008 | 13 травня 2014 | ||
3 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1061 | 7 березня 2009 | 23 березня 2015 | ||
4 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1061 | 15 серпня 2009 | 1 квітня 2016 | ||
5 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1061 | 29 березня 2015 | 2 серпня 2021[76] | ||
6 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1061 | 24 липня 2015 | 23 червня 2022 | ||
Лян'янь[77] | 1 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 27 вересня 2023 | ||
2 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 26 квітня 2024 | |||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Ліньао I[en] | 1 | PWR | M-310 | Функціонує | 950 | 15 травня 1997 | 28 травня 2002 | |
2 | PWR | M-310 | Функціонує | 950 | 28 листопада 1997 | 8 січня 2003 | ||
3 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1007 | 15 грудня 2005 | 15 вересня 2010 | ||
4 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1007 | 15 червня 2006 | 7 серпня 2011 | ||
Луфен | 1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | |||
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
5 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1000 | 8 вересня 2022[78] | |||
6 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1000 | 26 серпня 2023 | |||
Нінде I[en] | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1018 | 18 лютого 2008 | 15 квітня 2013 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1018 | 12 листопада 2008 | 4 травня 2014 | ||
3 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1018 | 8 січня 2010 | 10 червня 2015 | ||
4 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1018 | 29 вересня 2010 | 29 березня 2016 | ||
5 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1080 | 28 липня 2024[79] | |||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
Пензе | 1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | |||
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Ціньшань[en] | I-1 | PWR | CNP-300 | Функціонує | 308 | 20 березня 1985 | 1 квітня 1994 | |
II-1 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 610 | 2 червня 1996 | 15 квітня 2002 | ||
II-2 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 610 | 1 квітня 1997 | 3 травня 2004 | ||
II-3 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 619 | 28 квітня 2006 | 5 жовтня 2010 | ||
II-4 | PWR | CNP-600 | Функціонує | 619 | 28 січня 2007 | 30 грудня 2011 | ||
III-1 | PHWR | CANDU-6 | Функціонує | 677 | 8 червня 1998 | 31 грудня 2002 | ||
III-2 | PHWR | CANDU-6 | Функціонує | 677 | 25 вересня 1998 | 24 липня 2003 | ||
Санао[en][80] | 1 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1117 | 31 грудня 2020 | ||
2 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1000 | 30 грудня 2021[81] | |||
3 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
4 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
5 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
Саньмень[en] | 1 | PWR | AP-1000 | Функціонує | 1157 | 19 квітня 2009 | 21 вересня 2018[82] | |
2 | PWR | AP-1000 | Функціонує | 1157 | 15 грудня 2009 | 5 листопада 2018[83] | ||
3 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1163 | 28 червня 2022[84] | |||
4 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 22 березня 2023 | |||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Шидаовань[en] | I-1 | HTGR | HTR-PM | Функціонує | 200 | 9 грудня 2012 | 20 грудня 2021[85] | |
II-1 | PWR | CAP-1400 | Будується | 1400 | 19 червня 2019 | |||
II-2 | PWR | CAP-1400 | Будується | 1400 | 21 квітня 2020 | |||
II-3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Тайпінлін[en] (Хучжоу) | 1 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1116 | 26 грудня 2019 | ||
2 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1116 | 15 жовтня 2020[86] | |||
3 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
4 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
5 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1000 | ||||
Тайшань[en] | 1 | PWR | EPR | Функціонує | 1660 | 18 листопада 2009 | 14 грудня 2018[87] | |
2 | PWR | EPR | Функціонує | 1660 | 15 квітня 2010 | 7 вересня 2019[88] | ||
3 | PWR | EPR | Заплановано | 1660 | ||||
4 | PWR | EPR | Заплановано | 1660 | ||||
Таохуаянь | 1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | |||
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Тяньван | 1 | PWR | ВВЕР-1000 | Функціонує | 990 | 20 жовтня 1999 | 17 травня 2007 | |
2 | PWR | ВВЕР-1000 | Функціонує | 990 | 20 вересня 2000 | 16 серпня 2007 | ||
3 | PWR | ВВЕР-1000 | Функціонує | 1045 | 27 грудня 2012 | 14 лютого 2018 | ||
4 | PWR | ВВЕР-1000 | Функціонує | 1045 | 27 вересня 2013 | 22 грудня 2018[89] | ||
5 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1000 | 27 грудня 2015 | 8 вересня 2020[90] | ||
6 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1000 | 7 вересня 2016 | 3 червня 2021 | ||
7 | PWR | ВВЕР-1200 | Будується | 1150 | 19 травня 2021 | (2027-2028) | ||
8 | PWR | ВВЕР-1200 | Будується | 1150 | 25 лютого 2022[91] | (2027-2028) | ||
Сяньнін[en] | 1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | |||
2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Сяпу[de][92] | I-1 | SFR | CFR-600 | Будується | 642 | 29 грудня 2017 | ( 2023)[93] | |
I-2 | SFR | CFR-600 | Будується[93] | 642 | 27 грудня 2020[93] | |||
II-1 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-2 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-3 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-4 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
II-6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Сюдабао[en] | 1 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 15 листопада 2023 | ||
2 | PWR | CAP-1000 | Будується | 1100 | 17 липня 2024[94] | |||
3 | PWR | ВВЕР-1200[77] | Будується | 1150 | 28 липня 2021[95] | (2027) | ||
4 | PWR | ВВЕР-1200[77] | Будується | 1150 | 19 травня 2022[96] | (2028) | ||
5 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
6 | PWR | CAP-1000 | Заплановано | 1100 | ||||
Янцзян[en] | 1 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 16 грудня 2008 | 25 березня 2014 | |
2 | PWR | CPR-1000 | Функціонує | 1000 | 4 червня 2009 | 8 червня 2015 | ||
3 | PWR | CPR-1000+ | Функціонує | 1000 | 15 листопада 2010 | 1 січня 2016 | ||
4 | PWR | CPR-1000+ | Функціонує | 1000 | 17 листопада 2012 | 15 березня 2017 | ||
5 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1000 | 18 вересня 2013 | 12 липня 2018[97] | ||
6 | PWR | ACPR-1000 | Функціонує | 1000 | 23 грудня 2013 | 24 липня 2019 | ||
Чжанчжоу[en] | 1 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1126 | 16 жовтня 2019[98] | ||
2 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1126 | 4 вересня 2020[86] | |||
3 | PWR | Хуалун 1 | Будується[99] | 1080 | 22 лютого 2024 | |||
4 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1080 | ||||
5 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
Жінкмень[en] | 1 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1126 | 19 лютого 2024[100] | ||
2 | PWR | Хуалун 1 | Будується | 1126 | 19 лютого 2024[86] | |||
3 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
4 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
5 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 | ||||
6 | PWR | Хуалун 1 | Заплановано | 1080 |
- ↑ а б China's nuclear power generation rises in 2018 – Xinhua | English.news.cn. xinhuanet.com. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
- ↑ а б в г China's nuclear power output jumps 18% year on year. World Nuclear News. 24 лютого 2020.
- ↑ 2020 electricity & other energy statistics (preliminary). China Energy Portal | 中国能源门户 (англ.). 22 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ 2019 detailed electricity statistics (update of Jan 2021). China Energy Portal | 中国能源门户 (англ.). 20 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ 中国电力企业联合会网-中国最大的行业门户网站. www.cec.org.cn. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ International Atomic Energy Agency (2022). Power Reactor Information System (PRIS): China, People's Republic of. IAEA. Процитовано 25 травня 2023.
- ↑ How Long Will It Take for China's Nuclear Power to Replace Coal?. Forbes.
- ↑ PRIS - Country Details.
- ↑ Nation pushes nuclear power to ensure supply, reach carbon goals.
- ↑ а б Nuclear Power in China. World Nuclear Association. 2 липня 2010. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ [宁德] 宁德核电站在福鼎开工-图 - 福建之窗 66163.com. Fjnews.66163.com. 7 березня 2008. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 24 вересня 2013.
- ↑ Murtaugh, Dan; Krystal, Chia (2 листопада 2021). China's Climate Goals Hinge on a $440 Billion Nuclear Buildout. Bloomberg. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ China's Climate Goals Hinge on a $440 Billion Nuclear Buildout. Bloomberg.com (англ.). Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ Keith Bradsher (15 грудня 2009). Nuclear Power Expansion in China Stirs Concerns. New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 21 січня 2010.
- ↑ Chinese firms join forces to market Hualong One abroad. World Nuclear News. 31 грудня 2015. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
- ↑ Hualong One joint venture officially launched. World Nuclear News. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 17 березня 2016.
- ↑ The trade war we want China to win: China's nuclear exports can challenge Russian dominance. Atlantic Council (амер.). 26 лютого 2020. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ China could build 30 'Belt and Road' nuclear reactors by 2030: official. Reuters (англ.). 20 червня 2019. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Turner, Ben (23 липня 2021). China to activate world's first 'clean' nuclear reactor in September. livescience.com (англ.). Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Brook, Barry (27 листопада 2011). Summary of China's fast reactor programme. Brave New Climate. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ Fast Reactor Technology Development for Sustainable Supply of Nuclear Energy in China – China International Nuclear Symposium November 23–25, 2010, Beijing (PDF). XU MI – China Institute of Atomic Energy. Архів (PDF) оригіналу за 28 вересня 2016.
- ↑ PACIFIC NUCLEAR COUNCIL (PNC) – 2nd QUARTER 2015 MEETING – Thursday, April 23, 2015 – Beijing, CHINA- Meeting Minutes (Final) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2016.
- ↑ China to build world's first "artificial sun" experimental device. People's Daily Online. 21 січня 2006. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
- ↑ Ambrose Evans-Pritchard, 20 March 2011, Safe nuclear does exist, and China is leading the way with thorium [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.], Telegraph UK
- ↑ Chari, P. R. (1978). China's Nuclear Posture: An Evaluation. Asian Survey. 18 (8): 817—828. doi:10.2307/2643560. ISSN 0004-4687. JSTOR 2643560.
- ↑ а б в г д е ж и к Minor, Michael S. (1976). China's Nuclear Development Program. Asian Survey. 16 (6): 571—579. doi:10.2307/2643520. ISSN 0004-4687. JSTOR 2643520.
- ↑ Milstone. China Institute of Atomic Energy. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Russian-Chinese Science and Technology Diplomacy and Practice. China Institute of International Studies. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Letter to the Central Committee of the Chinese Communist Party on Not Giving China Samples of Nuclear Weapons and Technical Information. Wilson Center.
- ↑ Chinese Communist Party Central Committee Decision With Respect To Several Issues Concerning Strengthening Atomic Energy Industrial Infrastructure. Wilson Center.
- ↑ Albright, David. Chinese Military Plutonium and Highly Enriched Uranium Inventories (PDF). Institute for Science and International Security.
- ↑ Institute Profile. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
- ↑ а б China Nuclear Power. Shanghai Nuclear Office.
- ↑ Daogang Lu (North China Electric Power University) (May 2010). The Current Status of Chinese Nuclear Power Industry and Its Future. e-Journal of Advanced Maintenance. Japan Society of Maintenology. 2 (1). Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 14 серпня 2010.
- ↑ а б Kadak, Andrew C. (2006). Nuclear Power: "Made in China". The Brown Journal of World Affairs. 13 (1): 77—90. ISSN 1080-0786. JSTOR 24590645.
- ↑ Yun Zhou (31 липня 2013). China: The next few years are crucial for nuclear industry growth. Ux Consulting. Nuclear Engineering International. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 8 серпня 2013.
- ↑ Start-up nearing for Chinese units. World Nuclear News. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ Can China Meet Its Nuclear Power Goals?. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ а б в Agreements signed during first official visit to China by IAEA's Grossi. Nuclear Engineering International. 25 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
- ↑ а б Nuclear Power in China. World Nuclear Association. October 2013. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.
- ↑ China freezes nuclear plant approvals. CNN. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 28 травня 2023.
- ↑ а б в Will China's nuclear nerves fuel a boom in green energy? [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.] Channel 4, published 17 March 2011. Retrieved 17 March 2011
- ↑ China’s Nuclear Energy Program Post-Fukushima [Архівовано 18 березня 2011 у Wayback Machine.] China Bystander, published 16 March 2011. Retrieved 17 March 2011
- ↑ Rob Forrest (2 червня 2014). China's Nuclear Program and Spent Fuel Storage (PDF). CISAC, Stanford University. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
- ↑ Stanway, David (1 вересня 2017). China's legislature passes nuclear safety law. Reuters. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
- ↑ Third Qinshan Nuclear Power Station. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ AtomStroyExport unveils schedule for China projects. World Nuclear News. 3 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ First AP1000 unit begins generating power. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Permits issued for construction of new Chinese plant. World Nuclear News. 15 жовтня 2019. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- ↑ Biello, David (29 березня 2011). China forges ahead with nuclear energy. Nature (англ.). doi:10.1038/news.2011.194. Процитовано 28 травня 2018.
- ↑ China's commercial reactors (PDF). Nuclear Engineering International. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ (IAEA), International Atomic Energy Agency. - Nuclear Power – IAEA. www.iaea.org (англ.). Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ Chinese reactor design evolution - Nuclear Engineering International. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ First power at China's Ling Ao. Nuclear Engineering International. 16 липня 2010. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 17 липня 2010.
- ↑ China prepares to export reactors. World Nuclear News. 25 листопада 2010. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 18 грудня 2010.
- ↑ а б Ji Xing; Daiyong Song; Yuxiang Wu (March 2016). HPR1000: Advanced Pressurized Water Reactor with Active and Passive Safety. Engineering. 2 (1): 79—87. doi:10.1016/J.ENG.2016.01.017.
- ↑ Chinese reactor design passes safety review - World Nuclear News.
- ↑ China to begin construction of Hualong Two in 2024 - Nuclear Engineering International.
- ↑ China to begin construction of Hualong Two in 2024. Nuclear Engineering International. 15 квітня 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ Xu, Muyu; Singh, Shivani (14 квітня 2021). China to start building Hualong Two nuclear reactor in 2024. Reuters. Процитовано 28 травня 2023 — через nasdaq.com.
- ↑ China launches CAP1400 reactor design. World Nuclear News. 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
- ↑ China approves construction of six new reactors. www.world-nuclear-news.org. Процитовано 23 квітня 2022.
- ↑ Approval for four new reactors in south China. www.world-nuclear-news.org. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ CNNC launches demonstration SMR project. World Nuclear News. 22 липня 2019. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Specific Design Consideration of ACP100 for Application in the Middle East and North Africa Region (PDF). CNNC. 2 жовтня 2017. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ China approves construction of demonstration ACP100 – Nuclear Engineering International. www.neimagazine.com. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ 广西白龙核电最新进展! - 北极星核电网. news.bjx.com.cn. Процитовано 23 жовтня 2021.
- ↑ а б China / Construction Begins of Two Hualong One Reactors at Changjiang. The Independent Global Nuclear News Agency. Процитовано 28 листопада 2019.
- ↑ а б 我国自主三代核电华龙一号在海南正式开工建设. CNNC. Процитовано 2 квітня 2021.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ China's first Hualong One nuclear reactor starts commercial operation. Reuters. Reuters. 30 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Second Fuqing Hualong One enters commercial operation : New Nuclear - World Nuclear News.
- ↑ Second AP1000 enters commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 24 жовтня 2018.
- ↑ Fourth Chinese AP1000 enters commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 13 січня 2019.
- ↑ Construction starts on third Haiyang unit. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ China Nuclear Power | Chinese Nuclear Energy - World Nuclear Association. world-nuclear.org. Процитовано 16 липня 2018.
- ↑ Fifth Hongyanhe unit enters commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 2 серпня 2021.
- ↑ а б в China Nuclear Power | Chinese Nuclear Energy - World Nuclear Association. world-nuclear.org. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ Construction of Lufeng 5 gets under way. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 9 вересня 2022.
- ↑ Construction starts on two new Chinese units
- ↑ Construction of new Chinese power plant begins : New Nuclear - World Nuclear News. world-nuclear-news.org. Процитовано 5 січня 2021.
- ↑ First concrete for unit 2 of China's San'ao nuclear power project- Nuclear Engineering International. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ First AP1000 reactor enters commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 24 жовтня 2018.
- ↑ Sanmen 2 AP1000 enters commercial operation - World Nuclear News. world-nuclear-news.org. Процитовано 7 листопада 2018.
- ↑ PRIS - Reactor Details. pris.iaea.org. Процитовано 8 липня 2022.
- ↑ HTR-PM: Demonstration HTR-PM grid connected - World Nuclear News. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ а б в China approves first new nuclear reactors in 3-plus years. Nikkei Asian Review. Процитовано 2 серпня 2019.
- ↑ EDF : le premier des 2 EPR de la centrale de Taishan (Chine) entre en exploitation commerciale. Capital.fr (фр.). 14 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018.
- ↑ World's second EPR starts operations. Процитовано 10 вересня 2019.
- ↑ Fourth Tianwan unit enters commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 27 грудня 2018.
- ↑ Fifth Tianwan unit starts commercial operation. World Nuclear News. World Nuclear Association. Процитовано 9 вересня 2020.
- ↑ Construction starts on eighth Tianwan unit : New Nuclear - World Nuclear News.
- ↑ Fast nuclear reactor to start construction in Fujian in 2017. 16 серпня 2015. Архів оригіналу за 17 серпня 2015. Процитовано 16 серпня 2015.
- ↑ а б в China starts building second CFR-600 fast reactor : New Nuclear - World Nuclear News. world-nuclear-news.org. Процитовано 30 грудня 2020.
- ↑ Construction starts on Xudabao 2
- ↑ Дан старт сооружению новых блоков российского дизайна атомных станций "Тяньвань" и "Сюйдапу" (Китай). ruscable.ru.
- ↑ Construction of Xudapu 4 under way : New Nuclear - World Nuclear News.
- ↑ Yangjiang 5 enters commercial operation. world-nuclear-news.org. Процитовано 16 липня 2018.
- ↑ Construction starts on first Zhangzhou unit - World Nuclear News. world-nuclear-news.org. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Construction starts on second phase of Zhangzhou plant
- ↑ Preparations begin for new Chinese plant. world-nuclear-news.org. Процитовано 19 лютого 2024.
- Nuclear Power in China // World Nuclear Association
- China's Nuclear Fuel Cycle // World Nuclear Association
- Maps of Nuclear Power Reactors: China
- Brief Overview of Chinese NPP Development, Shanghai Nuclear Engineering Research and Design Institute, 23 June 2011
- Steve Kidd (1 травня 2013). Nuclear in China – now back on track?. Nuclear Engineering International.
- Caroline Peachey (22 травня 2014). Chinese reactor design evolution. Nuclear Engineering International. Процитовано 23 травня 2014.
- M.V. Ramana, Eri Saikawa (December 2011). Choosing a standard reactor: International competition and domestic politics in Chinese nuclear policy (PDF). Energy. Elsevier. 36 (12): 6779—6789. doi:10.1016/j.energy.2011.10.022. Процитовано 11 жовтня 2013.