Багатій і бідний Лазар (де Пітаті)
| англ. Dives and Lazarus | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Боніфачо де Пітаті |
| Час створення: | 1540-і роки |
| Розміри: | 204 × 436 см |
| Висота: | 191 см |
| Ширина: | 135 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | сакральне мистецтво  |
| Зберігається: | Венеція, Італія |
| Музей: | Галерея Академії (Венеція) |
| Інвентарний номер: | Cat.942 |
 «Багатій і бідний Лазар»у Вікісховищі | |
«Багатій і бідний Лазар» де Пітаті (англ. Dives and Lazarus) — картина на біблійну тему венеційського художника 16 століття Боніфачо де Пітаті (1483—1557).
_Il_Padre_Eterno_sopra_piazza_San_Marco_-_Bonifacio_de%27Pitati_-_gallerie_Accademia_Venice.jpg)
Боніфачо де Пітаті не був венеційцем, а походив з міста Верона. До Венеції перебрався після 1505 року, де навчався живопису. Можливо, він учень художника Пальма Векьо. Творчість де Пітаті наче була розділена на дві гілки. Одна — це типові для венеційської школи зображення мадонни зі святими, так звані «Святі бесіди». Але іноді він наче звільнявся від типових зображень і звичних рецептів створення композицій і робив дещо незвичне навіть для самого себе. Так, він подав політ Бога-отця над площею Сан Марко в Венеції в неканонічній композиції «Благовіщення» в верхньому полотні тричастинної композиції. Глядач може роздивитися в міському пейзажі і собор Св. Марка, і величну дзвіницю, і кольорову вимостку площі, і вітрильники вдалині[1]. Композиція таким чином розбита на небесну та земну частини. Саме так будуватиме більшість своїх композицій і утаємничений та побожний Ель Греко, що мешкав і навчався в Венеції. Боніфачо де Пітаті — майстер перехідного етапу від відродження до маньєризму, котрий довго співіснував з пізнім венеційським відродженням.
Він виборов авторитет в Венеції, де мав велику майстерню і брав учнів. Учнями Боніфачо де Пітаті були не останні венеційські художники, серед яких —
- Якопо Бассано,
- Антоніо Пальма,
- Андреа Мелдолла, тобто Андреа Скьявоне,
- Якопо Робусти, відомий як Тінторетто.
Твір цікавий і за сюжетом, і за композицією, і за його втіленням. Біблійну притчу художник подав як побутовий жанр, як перебування багатого товариства на заміській віллі.
Обране товариство веде невимушене дозвілля на венеційській віллі десь на террафермі. Головує багатій-бородань і дві пані в розкішних шатах. Це не бенкет, а саме шляхетне дозвілля з музиками, від якого шаленіли всі венеційці. Компактна купка музикантів старанно вдивляється в ноти, котрі утримує для них мале негреня. Товариство розмістилося на подвір'ї вілли в просторій альтанці. Чотири кута альтанки підтримують чотири колони, дві з них наближені до глядача і поділяють простір картини на три частини. В частині праворуч і можна побачити бідного Лазаря, на якого не звертає уваги жодна особа. Їх поглинула музика. На подвір'ї байдикує низка слуг, але і їм ні до чого бідний Лазар. Але покарання від Бога — близько. Натяком на близькість покарання багатія за байдужість до бідних і сірих є пожежа на тлі картини, яку видно в частині праворуч, де стоїть Лазар.
Картина на біблійну тему чомусь викликала у дослідників сучасні асоціації. Так, в персонажі багатія чомусь вбачали короля Англії Генріха VIII, а в пані з сумним обличчям і великим декольте — Анну Болейн, коханку і нещасну дружину короля[2]. В 17 столітті велика за розмірами картина була майном венеційської родини Джустініані. Потім перейшла до родини Грімані. У родини Грімані полотно придбав Євген Богарне, представник родини новітніх аристократів Франції, пов'язаних з Наполеоном Бонапаратом. 1812 року картину «Багатій і бідний Лазар» передали до збірок Галереї Академії в Венеції[2].
- Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., «Искусство», 1979
