Перейти до вмісту

Бажанський Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бажанський Михайло)
Бажанський Михайло Васильович
ПсевдоМихайло Вірлиний[1], Михайло Вірлиній[2], Пелехатий[1] і Кудеяр[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 лютого 1910(1910-02-06) Редагувати інформацію у Вікіданих
Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 січня 1994(1994-01-18) (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Детройт, Мічиган, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГемтремк[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чехословаччина[1]
 США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняДетройт[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, політик, громадський діяч, публіцист, краєзнавець, пластун, в'язень концтабору Третього рейху Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУкраїнський вільний університет і Коломийська українська гімназія Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіКолесса Олександр Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУкраїнський Прометей, Снятин і Молоде життя Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУкраїнська військова організація Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяОУН і Організація українських націоналістів Редагувати інформацію у Вікіданих

Миха́йло Бажа́нський (псевд.: Михайло Вірлиний, Пелехатий, Кудеяр та ін.; 6 лютого 1910(19100206), Снятин, тепер Івано-Франківська область — 18 січня 1994, Детройт, США) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, краєзнавець, пластун.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Початкову освіту отримав у місцевій народній школі, гімназії та польській середній школі в Коломиї. Учасник (з 1921) та організатор пластунських організацій на Снятинщині (1922—1923). Член УВО, політв'язень (1927—1928).

З 1929 — у Чехо-Словаччині, слухач Українського вільного університету (Прага). Співорганізатор І з‘їзду Союзу Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ, 1930), редактор «Молодого Життя» та «Пластової Трибуни»; член та керівник пластових таборів в Карпатській Україні (1930—1938). Голова Українсько-литовського товариства в Празі (1936), курінний Старшо-пластунського Куреня ім. О. Вахнянина (Прага, 1936—1939), секретар Українського європейського Об‘єднання[4].

Директор Дослідницького Інституту України у Львові (1941—1943), редактор видання «Сурми» (1941—1943). Референт Літературно-мистецького клубу (1941—1943) та член Культурної Ради м. Львова. В'язень німецьких таборів (1943—1945), організатор табору для переміщених осіб (Ашаффенбург, 1945—1949), співробітник тижневика «Неділя», член Спілки Журналістів у Німеччині. Курінний VI Куреня СУПЕ «Закарпатці» (з 1946), голова Контрольних Комісій СУПЕ (1945) та Головної пластової старшини (1946—1949), голова Пластової Області Ашаффенбург (до 1949).

З 1949 — в Детройті (США). Член так званої Дієвої Головної пластової старшини, голова її Контрольної Комісії (1950—1952).

Співробітник ряду українських періодичних видань, редактор Бюлетеня «За чаром Срібної Землі» (1950—1958), тижневика «Український Прометей» та журналу «Снятин» (є його засновником з 1968). Голова Літературно-Мистецького Клубу в Детройті (1951—1956), редактор «Книги митців» (1954). Член Головної Пластової Ради (1952—1958), член та генеральний секретар Головної Пластової пулави (1958—1962). Голова Метрополітального відділу Українськиого Конгресового Комітету в США (1962—1965), голова Комітету Поневолених Народів (1962—1964).

Фундатор музею-архіву та української бібліотеки (понад 12 тис. томів), переданих Українському науковому інституту Гарвардського університету (1974).

Автор близько 100 окремих творів та публікацій.

Помер 18 січня 1994 року в місті Детройт, штат Мічиган, США.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Михайла Бажанського названо сквер, збудовано пам'ятник, відтворено зображення на стелі, засновано музей.

Редколегія журналу «Снятин» під час вшанування 110-ліття від дня народження Михайла Бажанського, лютий 2020

У Снятині 6 лютого 2000 року, до 90-ліття з дня народження письменника, культурно-громадського діяча, краєзнавця, редактора та видавця відкрито «Музей-бібліотеку Михайла Бажанського». В експозиції представлені особисті речі та фотографії Михайла Бажанського, його бібліотека[5].

2010 року в центрі м. Снятин було встановлено бронзове погруддя Михайлу Бажанському.

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Енциклопедія історії УкраїниКиїв: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. а б в колектив авторів Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  3. Король І. У вічну пам'ять М. Бажанському // СвободаДжерсі-Сіті, Шемокін, Маунт-Кармел, Оліфент, Скрентон, Нью-Йорк, Парсіппені-Трой-Гіллс: УНС, 1994. — ISSN 0274-6964
  4. Бажанський Михайло. Енциклопедія історії України (ЕІУ). Процитовано 12.07.2015.
  5. Музей-бібліотека Михайла Бажанського. museum.if.ua. Музейне Коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 20 квітня 2024. Процитовано 10 листопада 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]