Василь Барнові

Василь Захарович Барнові
груз. ვასილ ბარნოვი
Народився	22 травня (3 червня) 1856 або 3 квітня 1856(1856-04-03)  Кода, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	4 листопада 1934(1934-11-04) (78 років)  Тифліс, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Країна	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Діяльність	письменник, педагог, громадський діяч
Alma mater	ТДС і Московська духовна академія
Мова творів	грузинська
Жанр	повість
Василь Барнові у Вікісховищі

Васи́ль Заха́рович Барно́ві (груз. ვასილ ბარნოვი; 3 квітня 1856, Кода, Тифліська губернія — †4 листопада 1934, Тифліс) — грузинський радянський письменник, член Спілки письменників Грузинської РСР.

Життєпис

Закінчив Тбіліську духовну семінарію, після чого, у 1877—1878 роках, викладав там. У 1882 році закінчив історичний факультет Московської духовної академії, викладав у Сенакі, Телаві та Тифлісі. У 1918—1924 роках викладав грузинську мову на курсах при Тбіліському державному університеті, одночасно у 1918—1921 роках викладав у Тифліському юнкерському училищі. У 1923—1930 роках викладав грузинську мову та літературу у Тбіліському університеті.

Один із засновників грузинського історичного роману. Брав участь у національно-визвольному русі Грузії боровся за відновлення автокефалії Грузинської православної церкви. Член спілки письменників Грузії з 1917 року та Товариства поширення грамотності серед грузинів з 1880 року.

Автор історичних романів, присвячених визвольній боротьбі грузинського народу проти іноземних загарбників: «Хазарська наречена» (1922), «Падіння Армазі» (1925), «Великий моураві Георгій Саакадзе» (1925). Написав оповідання і повісті з життя дореволюц. Грузії («Гордість цеху», «Чайові», «Крива душа», «Кучеряве дерево»), монографії з історії грузинської літератури.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.