Координати: 50°09′57″ пн. ш. 36°08′01″ сх. д. / 50.1658° пн. ш. 36.1337° сх. д. / 50.1658; 36.1337
Очікує на перевірку

Безруківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Безруківка (залізнична платформа))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безруківка
Харківська дирекція
Південна залізниця
станція
Будівля зупинного пункту Безруківка
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
Адресас. Безруки, Харківський район, Харківська область
Координати50°09′57″ пн. ш. 36°08′01″ сх. д. / 50.1658° пн. ш. 36.1337° сх. д. / 50.1658; 36.1337
Структура
Лінія(ї)Харків-Пасажирський — Грани
Платформ2
Тип платформбічні, низькі
Колій2
Історія
Відкрито1918 (106 років)
Перебудовано2009
Електрифіковано1959 (=3 кВ)
Будівля
Поверхів1
Інша інформація
ВласникПівденна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)432236
Код Експрес-32204685
Тарифна зона3
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський20,9 км
Козача Лопань19,3 км
Мапа
Мапа
Безруківка на Вікісховищі

Безру́ківка  — пасажирський залізничний зупинний пункт Харківської дирекції Південної залізниці на електрифікованій лінії Харків-Пасажирський — Грани між зупинним пунктом Нові Дергачі (5 км) та станцією Слатине (5 км). Розташований біля залізничного переїзду на околиці села Безруки Харківського району Харківської області.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]
Платформи зупинного пункту Безруківка

На зупинному пункті облаштована каса з продажу проїзних документів — з боку колії Харківського напрямку, 2 павільйони та вбиральня — з іншої. Платформа непарної колії, а також передпавільйонна територія вокзалу викладенні бруківкою. Платформа парної колії, а також підхід до вбиральні — заасфальтовані.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На зупинному пункті Безруківка зупиняються приміські електропоїзди у напрямку Козачої Лопані[1]. Напрямок Харків-Пасажирський — Козача Лопань обслуговується моторвагонним депо Харків (електропоїздами ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розклад руху приміських електропоїздів по зупинному пункту Безруківка. poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]