Перейти до вмісту

Вінченцо Белліні

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Белліні Вінченцо)
Вінченцо Белліні
Vinzenzo Bellini
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'яітал. Vincenzo Salvatore Carmelo Francesco Bellini Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження3 листопада 1801(1801-11-03)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняКатанія
Дата смерті23 вересня 1835(1835-09-23)[1][2][…] (33 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіПюто
Причина смертідизентерія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез[4] і Catania Cathedrald[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1801–1835
ГромадянствоІталія, Франція
НаціональністьІталієць
Професіїкомпозитор Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіНіколо Антоніо Дзінґареллі[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера і симфонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusНорма, Сомнамбула, Капулетті і Монтеккі[d], Пуритани і La stranierad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
WS: Твори у Вікіджерелах

Q: Цитати у Вікіцитатах

CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вінче́нцо Беллі́ні (італ. Vincenzo Bellini; 3 листопада 1801, Катанія — 23 вересня 1835, Пюто) — італійський композитор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Катанії (Сицилія). Закінчив консерваторію в Неаполі.

Написав 11 опер. Найкращі з них — «Норма», «Сомнамбула» (1831), «Пуритани» (1835) принесли йому світову славу. У творчості Белліні знайшла відгук боротьба італійського народу проти чужоземного поневолення. Його музика пройнята сумом за батьківщиною і мрією про її визволення. Для найкращих опер композитора характерні ліричні й героїчні епізоди.

Помер Белліні в Пюто (поблизу Парижа) у розквіті творчих сил.

Опери

[ред. | ред. код]
  • «Адельсон і Сальвіні» (Adelson e Salvini), 1825
  • «Б'янка і Джернандо» (Bianca e Gernando), 1826. Під назвою «Б'янка і Фернандо» (Bianca e Fernando), 1828
  • «Пірат» (Il pirata), 1827
  • «Чужоземка» (La straniera), 1829
  • «Заїра» (Zaira), 1829
  • «Капулеті та Монтеккі» (I Capuleti e i Montecchi), 1830
  • «Сомнамбула»[7] (La sonnambula), 1831
  • «Норма» (Norma), 1831
  • «Беатріче ді Тенда» (Beatrice di Tenda), 1833
  • «Пуритани» (I puritani), 1835

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела і бібліографія

[ред. | ред. код]