Перейти до вмісту

Благовєщенськ

Координати: 50°15′28″ пн. ш. 127°32′11″ сх. д. / 50.257777777778° пн. ш. 127.53638888889° сх. д. / 50.257777777778; 127.53638888889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто Благовєщенськ
Благовещенск
Герб Благовєщенська Прапор Благовєщенська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Амурська область
Муніципальний район Благовєщенський район
Код ЗКАТУ: 10401000000
Код ЗКТМО: 10701000001
Основні дані
Час заснування 1856
Статус міста 1858
Населення 224 192 (2015)
Площа 321 км²
Поштовий індекс 675000, 675002–675006, 675009–675011, 675014, 675016, 675018–675021, 675025, 675028 і 675029
Телефонний код +7 4162
Географічні координати: 50°15′28″ пн. ш. 127°32′11″ сх. д. / 50.257777777778° пн. ш. 127.53638888889° сх. д. / 50.257777777778; 127.53638888889
Влада
Вебсторінка http://www.admblag.ru/
Міський голова Мігуля Олександр Анатолійович
Мапа
Благовєщенськ (Росія)
Благовєщенськ
Благовєщенськ

Благовєщенськ (Амурська область)
Благовєщенськ
Благовєщенськ

Мапа


CMNS: Благовєщенськ у Вікісховищі

Благовє́щенськ, Благовіщенськ[1] — місто, центр Амурської області, Росія. Пристань на річці Амурі при впадінні в неї річки Зеї навпроти китайського міста Хейхе. Є залізнична станція. За 20 км на північно-захід від Благовєщенська знаходиться Міжнародний аеропорт «Ігнатьєво».

Належить до поселень Зеленого Клину.

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1856 року капітаном російського війська Я. Дяченком як козача станиця Усть-Зейська.

1910 року в Благовіщенську за ініціативи міської влади з нагоди 50-ї річниці смерті Тараса Шевченка одна з міських шкіл отримала його ім'я. Першу українську організацію в Благовіщенську — «Український клуб» було створено 1911 року[1].

Місто було одним з найважливіших осередків українського національного руху на Зеленому Клині у 1917—1922 роках. Після Лютневої революції в Росії наприкінці травня 1917 року в Благовіщенську відбувся Амурський український обласний з'їзд, на якому було обрано Амурську Обласну Українську Раду. В 1917—1922 у місті діяла Благовіщенська Українська Громада, а в 1918—1922 — Благовіщенська Українська Окружна Рада та український кооператив «Українець». У 1917 в Благовіщенську було створено «Просвіту». У місті виходили газети «Українська Амурська справа» (1917), «Амурський українець» (1920)[1].

У 1921—1922 в період існування Далекосхідньої Республіки в місті було відкрито українську початкову школу[1].

Під час переведення політики українізації 1931—1932 років у Благовіщенському агропедагогічному інституті існувало українське відділення[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення 1926 року в Благовіщенську мешкало 61 205 осіб. У тому числі 3284 українців (5,4 %, у 1923 році — 1802), 50 996 росіян (83,3 %), 3898 китайців (7 %), 552 євреїв, 511 татарів, 444 білорусів, 378 корейців, 335 поляків та інші[1].

У наступні роки населення змінювалося так:

Промисловість

[ред. | ред. код]

Суднобудівний, судноремонтний заводи, меблева, сірникова, швейна фабрики, підприємства харчової промисловості.

Освіта

[ред. | ред. код]

Педагогічний, медичний, сільськогосподарський інститути; геологорозвідувальний, сільськогосподарський, зооветеринарний, лісотехнічний, комунально-будівельний, фінансово-кредитний технікуми; річкове і педагогічне училища.

Культура

[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей, драматичний театр.

Відомі особистості

[ред. | ред. код]
  • Підгаєцький Володимир Володимирович (1914—1991) — доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України
  • Стриженов Олег Олександрович (*1929) — радянський і російський актор театру і кіно
  • Захаров Юрій Васильович (1930) — український кораблебудівник, вчений у галузі енергетики водних суден, холодотехніки та кондиціювання газів, дійсний член низки українських та закордонних Академій наук.
  • Косіцин Михайло Вікторович (1948—2010) — російський валторніст і музичний педагог, соліст симфонічного оркестру Новосибірської філармонії, артист оркестру Новосибірського театру музичної комедії, професор Ростовської консерваторії, заслужений артист РРФСР.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011

Посилання

[ред. | ред. код]