Блощиця постільна
Блощиця постільна | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Cimex lectularius Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Блощиця постільна[1], клоп постільний (Cimex lectularius) — кровопивча комаха ряду клопів.
Основними господарями є люди, і це один із головних "шкідників-паразитів" у світі. Хоча клопи можуть бути заражені щонайменше 28 людськими патогенами, жодне дослідження не виявило, що комахи здатні передавати будь-який з них людям.[2] Їх знаходили з метицилін-резистентним золотистим стафілококом (MRSA)[3] та з ванкоміцин-резистентним ентерококом Enterococcus faecium (VRE), але значення цього все ще невідоме.[4]
Дослідження щодо потенційної передачі ВІЛ, MRSA, гепатит B, гепатит C та гепатит E не показали, що клопи можуть поширювати ці захворювання. Однак є деякі докази того, що можуть передаватися арбовіруси.[5]
Укуси клопів або цимікоз можуть призвести до різних шкірних проявів від відсутності видимих ефектів до помітних пухирів.[6] Наслідки включають висипи на шкірі, психологічні ефекти та алергічні симптоми.[7]
Має сильно сплющене тіло завдовжки від 3 до 8,4 мм залежно від насичення кров'ю. Самці менші за самок. Забарвлення — від брудно-жовтого до темно-коричневого. З переднього краю голови відходить хоботок, пристосований для проколу тканин і смоктання крові. Завдяки геометрії і гнучкості сегментованого тіла голодний клоп слабо вразливий для механічних способів боротьби з ним. Ситий клоп стає менш рухливим, його тіло набуває більш округлої форми і відповідного крові забарвлення (за кольором якого — від червоного до чорного — можна приблизно визначити, коли дана особина востаннє харчувалася).
Якщо регулярно харчується, самка постільного клопа може відкладати від двох до трьох яєць на день протягом усього дорослого життя, яке може тривати кілька місяців, що дозволяє одній самці виробляти сотні потомства за оптимальних умов. Крихітні (<1 мм) жовтувато-білі яйця мають форму вази і відкладаються у схованках, де комахи відпочивають між кров'яними трапезами і проводять практично весь свій час: хоча вони є паразитами, вони не живуть на своїх господарях і контактують з ними лише короткочасно для кров'яних трапез. Яйця зазвичай вилуплюються протягом 10 днів при кімнатній температурі, але стають нежиттєздатними нижче 14 °C (57 °F). Cimex lectularius проходить через п'ять незрілих стадій життя, кожна з яких потребує кров'яної трапези для розвитку і переходу до наступної стадії. Життєвий цикл відбувається швидше при теплішій температурі і повільніше при нижчій. Після вилуплення з яйця, личинкова форма повинна приймати одну кров'яну трапезу на тиждень, коли вона завершує кожне з п'яти-шести линянь. Після завершення останнього линяння вона досягає дорослої стадії і може розмножуватися. Трапези тривають кілька хвилин і відбуваються лише за правильних умов: темряви, тепла та вуглекислого газу. C. lectularius зазвичай харчується на господарях, коли вони сплять, вони схильні харчуватися виключно людьми і є облігатними кровососами. Щойно вилуплені німфи повинні спожити кров'яну трапезу протягом двох-трьох днів, інакше помруть від голоду, тоді як доросла особина може прожити до шести місяців між годуваннями.[8]
Повне знищення клопів та їхніх яєць досягається повним прогріванням усього зараженого клопами приміщення сухим жаром до температури вище 48 ˚С протягом 2 годин — 2 годин 40 хвилин[9].
Серед інсектицидів найбільш ефективні піретроїди (циперметрин, альфациперметрин, дельтаметрин, лямбда-цигалотрин)[10]. Проте піретроїди нестабільні на повітрі та під впливом сонячного світла. Також може спостерігатися розвиток нечутливості до піретроїдів серед постільних клопів. Тому рекомендується чергувати обробку з іншими інсектицидами або навіть використовувати їх спільно в робочій емульсії. Наприклад, овіцидну дію мають фосфорорганічні сполуки[10], які часто присутні в інсектицидних препаратах. Також у препаратах проти клопів можуть міститися неонікотиноїди, похідні карбамінової кислоти, фенілпіразоли та борна кислота[11].
Ефективним і дієвим варіантом обробки зараженого одягу, постільної білизни, іграшок, взуття, рюкзаків тощо є сушарка для одягу, встановлена на рівні середньої та високої температури протягом від 10 до 20 хвилин[12].
З природних засобів захисту-відлякування можна використовувати квітки, листя та стебла пижма звичайного[13] або відвар з листя багна звичайного[14].
Деякі популяції розвинули стійкість до інсектицидів.[15] Сонг та інші, 2010 виявили стійкість до дельтаметрину, що забезпечується алеллю – L925I – потенціал-залежного натрієвого каналу.[16] Сонг та інші також виявили залежність доза-ефекту стійкості від числа копій L925I.[16]
Природними ворогами постільних клопів є редувій ряджений[17], таргани[18], мурахи, кліщі, багатоніжки, павуки (особливо Thanatus flavidus). Отрута фараонової мурахи смертельна для паразитів. Однак біологічні методи боротьби в даному випадку є не найбільш бажаними[19].
- ↑ Бригадиренко В. В. Основи систематики комах: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2003. – 204 с.
- ↑ Kolb, Adam; Needham, Glen R.; Neyman, Kimberly M.; High, Whitney A. (2009). Bedbugs. Dermatologic Therapy. 22 (4): 347—52. doi:10.1111/j.1529-8019.2009.01246.x. PMID 19580578. S2CID 221648188.
- ↑ Melnick, Meredith (12 May 2011). Study: Bedbugs May Carry MRSA; Germ Transmission Unclear. Time. Процитовано 11 November 2013.
- ↑ Do Bedbugs Spread MRSA and VRE?. Webmd.com. 11 May 2011. Процитовано 11 November 2013.
- ↑ Adelman, ZN (Aug 2013). Bed bugs and infectious disease: a case for the arboviruses. PLOS Pathogens. 9 (8): e1003462. doi:10.1371/journal.ppat.1003462. PMC 3744395. PMID 23966852.
- ↑ James, William D.; Berger, Timothy G. (2006). Andrews' Diseases of the Skin: clinical Dermatology. Saunders Elsevier. ISBN 978-0-7216-2921-6.
- ↑ Doggett SL, Russell R (November 2009). Bed bugs – What the GP needs to know. Aust Fam Physician. 38 (11): 880—4. PMID 19893834.
- ↑ Nicholas Burgess; G.O. Cowan (6 December 2012). A Colour Atlas of Medical Entomology. Springer Science & Business Media. с. 90—91. ISBN 978-94-011-1548-3.
- ↑ Raj Hulasare, Ph. D. Fundamental Research on the Efficacy of Heat on Bed Bugs and Heat Transfer in Mattresses (PDF) (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 20 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
It is important to achieve and maintain temperatures of above 48°C for more than 20 min to effectively kill all life stages of bed bugs. In practice, considering the clutter in the treated space and need to penetrate cracks and crevices, the treatment times are much longer ranging from 6 to 8 and hence 48°C would be highly effective.
- ↑ а б Шестопалов Н. В., Рославцева С. А., Алексеєв М. А., Єрьоміна О. Ю., Царенко В. А., Осіпова Н. З. Помилка: не задано параметр
|назва=
в шаблоні {{публікація}} // Дезінфекційна справа : журнал. — 2012. — Т. 81, № 3. - ↑ Інструкції із застосування засобів дезінсекції. ВАТ «Станція профілактичної дезінфекції». Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 11 вересня 2012.
- ↑ Bed Bugs | Entomology. web.archive.org. 7 жовтня 2018. Процитовано 4 січня 2025.
- ↑ Артамонов В. // Наука і життя : журнал. — М., 1995. — № 3. — С. 160.. — «Камфорний запах, властивий пижму звичайному, відлякує деяких комах. У зв'язку з цим його використовували як засіб проти небажаних квартирних поселенців — молі, клопів, бліх.».
- ↑ Стогова Н. {{{Заголовок}}}. — СПб. : Пітер, 2006. — С. 19. — (Стежка до здоров'я) — ISBN 5-469-01106-2.. — «Для знищення та відлякування побутових комах (клопів, молі, комарів) тліючими гілками багна можна обкурювати житла або ж просочувати одяг та оприскувати приміщення відваром з листя.».
- ↑ Onstad, David W.; Knolhoff, Lisa M., ред. (2022). 5 – Resistance in ectoparasites. Insect Resistance Management : Biology, Economics, and Prediction (вид. 3). с. 135—189. doi:10.1016/C2020-0-00002-2. ISBN 9780128237878.
- ↑ а б De Mandal, Surajit; Ramkumar, G.; Karthi, S.; Jin, Fengliang, ред. (2022). New and Future Development in Biopesticide Research: Biotechnological Exploration. с. 245. doi:10.1007/978-981-16-3989-0. ISBN 978-981-16-3988-3. S2CID 248508715.
- ↑ Hahn Jeffrey (1999-11). Masked hunters. Yard & Garden Briefs. University of Minnesota Extension Service: Yard & Garden Clinic. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ {{{Заголовок}}}. — 1996. — Vol. 3. — P. 413.
- ↑ Bio-Integral Resource Center (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 17 травня 2011.
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |