Болко II Зебицький
| Болко II Зебицький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 лютого 1300 або 1300[1][2] |
| Помер | 11 червня 1341 Зембіце, Зомбковицький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща[1][2] |
| Поховання | Генриківське абатствоd |
| Країна | Зебицьке князівство |
| Діяльність | феодал, правитель |
| Знання мов | німецька |
| Титул | герцог |
| Рід | П'ясти, Сілезькі П'ясти і Свидницько-Зебицькіd |
| Батько | Болко Іd |
| Мати | Беатриса Бранденбурзькаd |
| Брати, сестри | Казимир Козелськийd, Генріх I Яворський, Бернард Свидницький, Беатріче Сілезька, Ганна Свидницька[d] і Юдита Свидницькаd |
| У шлюбі з | Ґута Савойськаd |
| Діти | Микола І Зебицькийd[3] і Anna von Münsterbergd |
Болко II Зебицький або Болеслав II Зебицький (Bolko II Ziębicki; 1 лютого 1300 — 11 червня 1341) — князь Яворський, Свидницький, Зебицький, Львувецький з 1301 по 1312 рік (з братами як співправитель), Яворський, Свидницький з 1312 по 1322 (з братом як співправитель), і одноосібний князь Зебицький з 1322 до своєї смерті.
Четвертий син князя Болко I Суворого та його дружини Беатрікс, доньки Отона V, маркграфа Бранденбурґ-Зальцведеля.
Народився 1 лютого 1300 року. Його назвали на честь старшого брата Болка, 1288 р.н., який помер 30 січня 1300 року, лише за два дні до його народження.
На момент смерті батька в 1301 році Болко не було й двох років. Тому він і його брати й сестри були передані під опіку своєї матері та дядька по материнській лінії, Германа маркграфа Бранденбурґу-Зальцведеля.
1305 року старший із живих братів Бернард прийняв уряд і опіку над своїми братами. Через страх, що князівство буде роздроблене, Болко II спочатку був призначений для церковної кар'єри. Болко II чинив рішучий опір цим планам і 1322 року отримав від Бернарда удільне Зебицьке князівство.
21 листопада 1321 року Болко одружився з Гутою (Юдіт), донькою Людовіка Савойського, барона Во. У першому шлюбі Гута була дружиною угорського магната Матуша ІІІ Чака, який помер у 1318 році. У них було двоє дітей:
- Микола І Малий (1322/1327 — 23 квітня 1358), князь Зебицький у 1341—1358 роках.
- Малгожата (Маргарита) (бл. 1330 — після 1368), стала монахинею в Стрелині.
1322 року Болко II разом з князем Бернаром брав участь разом з Тевтонськими лицарями в поході проти Великого князівства Литовського.
1335 року, на відміну від більшості Сілезьких князів, відмовився підкорятися Богемському королівству, що викликало напад на Зебицьке князівство спадкоємця чеського трону Карла Люксембурзького. У результаті, попри перемогу в цій війні, наступного року Болко склав васальну присягу Богемському королю. Значною мірою це викликано тим, що польський король Казимир III відмовився від ідеї боротьби за Сілезію з Богемією, і Сілезькі князі не могли самостійно протистояти окупантам.
Болеслав II помер 11 червня 1341 року в Земиці й похований у Цистерціанському монастирі міста Генрікова.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #140870725 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б https://data.cerl.org/thesaurus/cnp01221551
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- Historische Kommission für Schlesien (Hrsg.): Geschichte Schlesiens, Bd. 1, Sigmaringen 1988, ISBN 3-7995-6341-5
- Hugo Weczerka (Hrsg.): Handbuch der historischen Stätten Schlesien . Stuttgart 1977, ISBN 3-520-31601-3.