Перейти до вмісту

Тоя

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Борець (рослина))
Отруйна рослина

Тоя
Aconitum variegatum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Ranunculoideae
Триба: Delphinieae
Рід: Тоя (Aconitum)
L., 1753
Види

Понад 300, див. Список видів роду Аконіт.

Вікісховище: Aconitum

То́я[1][2], або аконіт (Aconitum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae).

Корені потовщені, веретеноподібні або ріпоподібні; листки пальчасто-роздільні. Квітки зигоморфні з пелюстковидними чашолистками, зібрані в просту або розгалужену китицю. Відомо понад 300 видів (див. Список видів роду аконіт), поширених в Північній півкулі. В Україні — 17 видів, більшість в Карпатах і Прикарпатті, інші переважно в лісостепу. Майже всі рослини цього роду містять отруйний алкалоїд — аконітин. Цвіте тоя у серпні, нектар і пилок також є отруйними для бджіл, а мед — для людей. Рекомендовано для бджолярів знищувати рослини, якщо їх знайти в зоні льоту бджіл із пасіки, особливо, якщо на час цвітіння припадає безвзятковий період.[3]

Використовуються в медицині. Деякі види вирощуються як декоративні.

Деякі види

[ред. | ред. код]

Аконіт в історії

[ред. | ред. код]

З сивої давнини відомі людям отруйні властивості аконітів. В Індії їх використовували для отруєння стріл. Пліній Старший називав аконіти рослинним арсеном. У стародавній Греції та Римі їх використовували для виконання смертних вироків. Діоскорид зазначав, що аконіти вживали для отруєння вовків, пантер та інших диких звірів. Великий римський поет Овідій, описуючи у своїй поемі «Метаморфози» золота, срібна та залізна доба людства, для характеристики гріхів залізної доби використовував такий вислів:

«Грізні мачухи варять квіти аконітів.»

А. П. Чехов у книзі «Острів Сахалін» описує випадок захворювання людини, яка їла печінку свині, що отруїлася аконітом. Очевидно, з цим пов'язані народні назви: зілля чорне, отрутник, тоядь[джерело?]. Також відомо, що цією квіткою Клеопатра отруїла рідного брата.

У фільмах

[ред. | ред. код]
  • «Шарлотка на десерт» (з циклу «Речдок»): у хроніці після 11:03 (зокрема, про джунгарський). Весь фільм побудований на отруєнні аконітином.
  • «Корейська морква» (з циклу «Речдок»).
  • «Джинні та Джорджія» — фільм, що розповідає про те, як мати отруїла аконітом свого хлопця, бо той залицявся до її доньки.
  • «Вовченя» — аконіт виступає сильною отрутою для перевертнів.

Цікаві факти про аконіт[4]

[ред. | ред. код]
  • В часи Давньої Греції тою вирощували як декоративну рослину, але в 117 році Траян помітив, що його слуги помирають від взаємодії з ним.
  • В східній Індії аконіт входив до суміші, якою обробляли наконечники стріл. Противник помирав одразу після влучання, навіть якщо поранення не було смертельним.
  • Плутарх описував у своїх працях, що воїни використовували тою як знеболююче, але часто неправильно розраховували дозу і вона зводила їх з розуму.
  • Тоя настільки небезпечна, що отруєння може відбутися навіть від дотику до листя голими руками, оскільки отрута дуже швидко і легко всмоктується.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. акон* // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів).
  2. Тоя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 14-15.
  4. Макаров, Костянтин. Цікаві факти про Аконіт. [Архівовано 2017-04-06 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]