Перейти до вмісту

Бородін Іван Парфенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бородін Іван Парфенович)
Бородін Іван Парфенійович
Народився18 (30) січня 1847 Редагувати інформацію у Вікіданих
Новогород, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 березня 1930(1930-03-05)[1][2] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РСФРР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБогословське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьботанік, біолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьботаніка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСанкт-Петербурзький Імператорський університет (1869)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор[d][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСанкт-Петербургський державний лісотехнічний університет[3], Всеросійський інститут рослинництваd[5], Museum of Botanical Garden of V.L. Komarov Botanical Instituted[6][5], Російська академія наук[4], Імператорська медико-хірургічна академія[3], Санкт-Петербурзький Імператорський університет[3] і Бестужевські курси[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук[8][4], Російська академія наук[4][5] і Російське ботанічне товариство (1930)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAleksandra Borodinad[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMyrrha Lot-Borodined і Inna Lubimenkod Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бородін.

Бородін Іван Парфенійович (нар. 18 січня 1847(18470118) — 5 березня 1930) — російський ботанік, академік Російської Академії наук (з 1902 р.), піонер охорони природи, один із засновників етико-естетичного підходу у заповідній справі і охороні дикої природи[10][11]. Розвинув ідеї Гуго Конвенца про культурні та моральні складові природоохорони[11]. Директор ботанічного музею Петербурзької академії наук[10].

Народився в Новгороді в дворянській родині. Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1869), після цього викладав у Петербурзькому лісовому інституті та в університеті[10]. З 1880 — професор. У 1886 Новоросійський університет в Одесі присвоїв Бородіну ступінь доктора без захисту дисертації. Засновник (1916) та довічний президент Російського ботанічного товариства[10].

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Праці І. П. Бородіна (в тому числі підручники) присвячені анатомії та фізіології рослин (вивченню дихання рослин і утворення аспарагіну, дослідженню хлорофілу тощо).

В одній з перших у Росії книг з охорони природи, виданій в 1914 р. (И. П. Бородин «Охрана памятников природы»), учений заявив[12][13]:

А між тим ми не можемо не примкнути до широкого руху (з охорони природи), що охопив Західну Європу: це наш моральний борг перед батьківщиною, людством і наукою ... Скільки б захисних ділянок не влаштували у себе наші сусіди, вони не в змозі замінити наших майбутніх заповідників. Розкинувшись на величезному просторі в двох частинах світу, ми є володарями в своєму роді єдиних скарбів природи. Це такі ж унікуми, як картини, наприклад, Рафаеля - знищити їх легко, але відтворити немає можливості ... Створення захисних ділянок надзвичайно важливо і з метою педагогічною.

Брав участь у створенні природоохоронюючої комісії при Російському географічному товаристві, що зробила багато для розвитку ідей охорони природи в Росії і в Україні[11].

Деякі віталістичні погляди Бородіна зазнали критики К. А. Тімірязєва[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Бородин Иван Парфеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Сытин А. К. Дмитрий Иванович Литвинов: материалы к биографии, Dimitri Ivanovich Litvinov: Materials for a Biography // Историко-биологические исследования — 2014. — Т. 6, вып. 3. — С. 11–34. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  3. ↑ а б в г Рихтер Я. А., Глебов М. П., Рихтер Т. Я. Дорога в будущее: К истории кружка «Маленьких ботаников», The Road to the Future: the History of “The Little Botanists” Society // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 4. — С. 8–38. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11975
  4. ↑ а б в г д Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
  5. ↑ а б в Гончаров Н. П. «Не притащенная» наука: институциализация прикладной ботаники в России, The “not dragged” science: The institutionalisation of applied botany // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 3. — С. 13–31. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-13002
  6. ↑ Geltman D. V. Владимир Леонтьевич Комаров: краткий биографический очерк, Vladimir Leontyevich Komarov: a short biography // Историко-биологические исследования — 2020. — Vol. 12, Iss. 4. — P. 12–37. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14002
  7. ↑ Юлия Ивановна Фаусек (Андрусова). Воспоминания. Публикация и комментарии С.И. Фокина; вступительная статья С.И. Фокина и О.Б. Вахромеевой, Recollections of Yulia I. Faussek (Andrussova). The Publication with Commentary by S.I. Fokin, An introductory Essay by S.I. Fokin and O.B. Vahromeeva // Историко-биологические исследования — 2011. — Т. 3, вып. 4. — С. 90–124. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  8. ↑ Сытин А. К., Сластунов Д. Д. В.Л. Комаров и авторы «Флоры СССР», Vladimir Komarov and the authors of “Flora of the USSR” // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 1. — С. 24–71. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2021-11002
  9. ↑ Бородина, Александра Григорьевна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 300–301. — 956 с.
  10. ↑ а б в г д Бородін Іван Парфенійович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  11. ↑ а б в Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы / Изд. второе, доп. — К. : КЭКЦ, 2001. — С. 42-45.
  12. ↑ Бородин И. П.. Охрана памятников природы. — Спб., 1914.
  13. ↑ Бородин И. П., 1914. Охрана памятников природы // Этико-эстетический подход в охране дикой природы и заповедном деле / Изд. второе, доп. Сост. В. Е. Борейко. — К.: КЭКЦ, 1999. — С. 42-51.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бородін_Іван_Парфенійович&oldid=44385990