Перейти до вмісту

Бровченко Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бровченко Володимир)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бровченко.
Володимир Бровченко
Ім'я при народженніБровченко Володимир Якович
Народився1 червня 1931(1931-06-01)
Українська РСР Мала Виска
Помер19 серпня 2013(2013-08-19) (82 роки)
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР,
Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпоезія
Alma materОдеський національний технологічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Роки активності1953—2013
Жанроповідна поезіяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opus«Шумлять жита»
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМикола Бровченко Редагувати інформацію у Вікіданих
Преміїімені П. Тичини,
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1994) Заслужений діяч мистецтв України

Володи́мир Я́кович Бро́вченко (1 червня 1931, Мала Виска — 19 серпня 2013[1]) — український поет та громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. Під час війни брав участь у бойових діях, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями.

Після закінчення середньої школи вступив 1955 р. до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській районній газеті опубліковано його першого вірша «Хліб».

По закінченні інституту працював інженером-механіком консервного комбінату в Херсоні. Згодом став організатором і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (нині — «Новий день»). У газеті працював до 1961 р. Перша поетична збірка «Шумлять жита» побачила світ в Одесі 1956 року. 3 цією книжкою 1958 року Володимира Бровченка прийняли до Спілки письменників України.

У 1973–1979 рр. — головний редактор журналу «Дніпро», з 1979 по 1991 р. — голова правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

Активно працював у громадських організаціях: Українському фонді культури, Українській раді миру, Товаристві «Україна — світ», входячи до складу їх президій.

У 1988 році став одним зі співзасновників Товариства української мови імені Т. Шевченка.

Батько двох синів — Микола Бровченко та Іван Бровченко [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.].

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Друкувався з 1953 р.

За 50 років літературної праці В. Я. Бровченком було написано і видано понад 30 книжок: «Зустрічайте сонце» (1959), «Скеля Любові» (1964), «Нерозстріляні зорі» (1966), «Перелоги» (1968), «На крилах вечорів» (1971), «Думна гора» (1975), «Вічний жайвір» (1977), «Зошит з-під каменя» (1980), «Найдорожче» (1981), «Повернення з літа» (1985), роман у віршах «Як Мамай до Канади їздив» (1984), збірник пісень «Вірність» (1980) та ін.

Твори друкувалися в перекладах багатьма мовами народів колишнього СРСР. Три збірки поезій у перекладі російською побачили світ у Москві. Вірші видавалися англійською, німецькою, румунською мовами.

1991 року фірма «Мелодія» випустила платівку-гігант пісень на вірші В. Бровченка «Згадай мене». У творчій співпраці з відомими композиторами О. Білашем, В. Буєвським, Л. Дичко, О. Левицьким, С. Козаком, братом Павлом Бровченком, К. Мясковим, В. Мовчаном написав низку пісень, які звучать у концертах, на радіо і телебаченні, входять до репертуару знаних співаків, хорових колективів.

У 1993 році спільно з Олександром Білашем створив кантату на пошанування жертв Голодомору - "Надвечірні дзвони".

За збірку поезій «Страсний четвер» у 1994 р. нагороджений міжнародною премією ім. В. Винниченка. Збірку віршів «Презентація з молитвою» відзначено премією імені Павла Тичини (2004 p.)

За вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм В. Я. Бровченку надано почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня

Остання книга Володимира Яковича Бровченка побачила світ у 2005 році. Це спогади поета «Вікнина», що охоплюють період від 30-х років минулого століття до початку XXI.

Збірки

[ред. | ред. код]
  • «Шумлять жита»
  • «Зустрічайте сонце»
  • «Скеля Любові»
  • «Не розстріляні зорі»
  • «Перелоги»
  • «На крилах вечорів»
  • «Думна гора»
  • «Сурми»
  • «Вічний жайвір»
  • «Погода на завтра»
  • «Навперейми літам»
  • «Повернення з літа»
  • «Вогонь на обрії»
  • «Вибране»
  • «За тиждень до воскресіння»
  • «Страсний четвер»
  • «Свічка під вітром»
  • «Повернення Богородиці»
  • «Презентація з молитвою»
  • «Мала Виска. Степова книга»
  • Роман у віршах «Як Мамай до Канади їздив»
  • Збірник пісень «Вірність», «Материне поле», «Голуби», «Згадай мене».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Помер поет Володимир Бровченко. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 13 січня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бровченко_Володимир_Якович&oldid=43344428