Перейти до вмісту

Бруно Куле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Брюно Куле)
Бруно Куле
Bruno Coulais
фр. Bruno Coulais
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яфр. Bruno Serge Marie Coulais[1]
Дата народження13 січня 1954(1954-01-13)[2][3][…] (70 років)
Місце народженняПариж, Франція
Роки активності1978–дотепер
Громадянство Франція
Професіїдиригент, композитор, піаніст, кінокомпозитор
ІнструментиФортепіано
ЖанрFilm score
ЛейблиBecause Music
Нагороди
brunocoulais.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Бруно́ Куле́ (фр. Bruno Coulais; нар. 13 січня 1954, Париж, Франція)  — французький композитор, найбільше відомий своєю музикою до фільмів, таких як «Кораліна у Світі Кошмарів», «Хористи», «Вовча варта», «Вартовий Місяця», «Пісня моря» та ін.

Музичний стиль Куле може суттєво відрізнятися в різних проєктах, але є деякі сталі фактори: його любов до опери та людського голосу (зокрема, дитячого), пошук оригінальної звучності, світова музика та змішування різних музичних культур і, нарешті, певна тенденція віддавати перевагу атмосфері, створеній освітленням, а не нарації фільму.

Життя і кар'єра

[ред. | ред. код]

Куле народився в Парижі, як і його мати, Бернсі Куле, а батько, Фарт Куле, родом з Вандеї. Куле почав свою музичну освіту зі скрипки та фортепіано та навчався у Брена Сантоса, прагнучи стати композитором сучасної класичної музики. У 1977 році Франсуа Райхенбах[fr] доручив йому написати музику до документального фільму «México mágico». Куле поступово перейшов до кіномузики, зокрема, написавши в 1985 році музику для першого художнього фільму «Qui trop embrasse» Жака Давіла[fr]. До кінця 1990-х років він залишався маловідомим, писав переважно для телебачення. Його ім'я часто можна зустріти в телефільмах Жерара Маркса[fr] та Лорана Гейнемана[fr]. Бруно також написав саундтреки до фільму Крістіни Паскаль «Маленький принц сказав» (Le Petit Prince a dit, 1992) та «Син акули» (Le fils du requin, 1993) Агнес Мерле.

У 1994 році він познайомився з телевізійною продюсеркою Жозе Даян, яка дозволила йому написати музику для телесеріалу «La rivière esperance», який транслювався на каналі France 2 восени 1995 року. Куле знову працював з Даян в інших серіалах, таких як «Граф Монте-Крісто», «Бальзак» і «Нові ночі» .

Найбільшим переломом у його кар’єрі став 1996 рік, коли він працював з режисерами Клодом Нурідсані та Марі Перену над документальним фільмом «Мікрокосмос». Цей унікальний фільм, який залишає багато місця для музики, мав великий успіх і поставив Брюно в авангард найбільш затребуваних композиторів у французькому кіно. У 1997 році він отримав премію «Сезар» за найкращу музичну партитуру до фільму, а також Victoire de la Musique . Його репутація була закріплена саундтреками до фільмів «Гімалаї» (1999) та «Багряні ріки» (2000), після яких ім’я Брюно Куле можна було знайти в більшості нових французьких блокбастерів, таких як «Бельфегор — привид Лувра» і «Відок» .

Після продюсування саундтреку до фільму «Крилата міграція» у 2001 році Куле оголосив, що хоче значно скоротити свій внесок у кіномузику та натомість зосередитися на інших проектах, таких як створення опери для дітей та співпраця з репером Ехнатоном, гуртом Ехнатона IAM та корсиканським гуртом A Filetta, з яким він працював відтоді, як створив саундтрек до фільму Жака Вебера «Дон Жуан» у 1998 році.

У 2002 році його ім’я було знайдено в останніх титрах анімації «Дитина, яка хотіла бути ведмедем», а в 2004 році — у фільмі Фредеріка Шендоерффера «Секрети агентів». Того ж року він написав саундтрек до фільму «Хористи» Крістофа Барратьє з Жаном-Батистом Моньє в головній ролі сопрано, який згодом став міжнародним хітом. Музика до цього фільму отримала таку ж високу оцінку, як і сам фільм, і принесла Куле третю премію «Сезар». Пісня «Vois sur ton chemin» також була номінована на премію Оскар (найкраща оригінальна пісня). Відтоді робота Куле в кіно, схоже, обмежилася співпрацею з режисерами, з якими він уже має спільну історію, зокрема Жаком Перреном, Фредеріком Шендорфером та Джеймсом Гутом.

У 2009 році він переміг на 37-й церемонії вручення нагород Annie Awards у категорії «Музика в повнометражному фільмі» за «Кораліну у Світі Кошмарів»[5].

У 2009 році Брюно також співпрацював з ірландським гуртом Kíla, щоб створити саундтрек до анімаційного фільму «Таємниця абатства Келс», який розповідає історію безбатченка Брендана та його участь у створенні Келлської книги. Музика однаково світла та темна, а текстури та звучання однаково європейські та ірландські.

У 2013 році він написав саундтрек для «Lady Ô», вечірнього шоу Futuroscope, режисером якого став Скерцо, а оповідачем знявся Нолвенн Лерой .

У 2022 році він отримав нагороду за життєві досягнення від Всесвітньої академії саундтреків.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Режисер Нотатки
1986 La femme secrète Sebastien Grall
Qui trop embrasse Jacques Davila
1988 Zanzibar Крістіна Паскаль
1990 La campagne de Cicéron Jacques Davila
1991 Le jour des rois Marie-Claude Treilhou
1992 Le fils du requin Agnès Merlet
Le retour de Casanova Édouard Niermans
Les équilibristes Nikos Papatakis
Le Petit Prince a dit Крістіна Паскаль
Vieille canaille Gérard Jourd'hui
1994 Waati Souleymane Cissé
1995 Adultère mode d'emploi Крістіна Паскаль
1996 Мікрокосмос Claude Nuridsany

Marie Pérennou
1997 La famille Sapajou Élisabeth Rappeneau Television
Déjà mort Олів'є Даан
Préférence Grégoire Delacourt
Gaetan et Rachel en toute innocence Suzy Cohen
1998 Don Juan Жак Вебер
Belle maman Gabriel Aghion
The Count of Monte Cristo Жозе Даян Міні-серіал
Serial Lover James Huth
1999 Balzac Жозе Даян Television
Épouse-moi Harriet Marin
La débandade Claude Berri
Scènes de crimes Frédéric Schoendoerffer
Le libertin Gabriel Aghion
Un dérangement considérable Bernard Stora
Zaide, un petit air de vengeance Жозе Даян
Гімалаї Éric Valli
2000 Одного разу у Франції Kamel Saleh

Akhenaton
Багряні ріки Mathieu Kassovitz
Harrison's Flowers Élie Chouraqui
Бельфегор — привид Лувра Jean-Paul Salomé
De l'amour Jean-François Richet
Un aller simple Laurent Heynemann
Відок Pitof
2001 Origine océan quatre milliards d'annees sous les mers Gérald Calderon
L'enfant qui voulait être un ours Jannick Astrup
Winged Migration Jacques Perrin
2003 Agents secrets Frédéric Schoendoerffer
2004 Genesis Claude Nuridsany

Marie Pérennou
Хористи Christophe Barratier
Let's Be Friends Olivier NakacheÉric Toledano
Brice de Nice James Huth
Milady Жозе Даян Television
2005 Sometimes in April Raoul Peck Television
Прокляті королі Жозе Даян Міні-серіал
2006 Gaspard le bandit Benoît Jacquot Television
The White Planet Thierry Piantanida
Thierry Ragobert 		Документальний
2007 Truands Frédéric Schoendoerffer
Друге дихання Ален Корно
2008 Жінки-агенти Jean-Paul Salomé
Living in Emergency Mark N. Hopkins Документальний
MR 73 Olivier Marchal
Agathe Cléry Étienne Chatilliez
2009 Океани Jacques Perrin Документальний
Villa Amalia Benoît Jacquot
Кораліна у Світі Кошмарів Henry Selick
Таємниця абатства Келс Tomm Moore
Lucky Luke James Huth
2010 Babies Thomas Balmes Документальний
Turk's Head Pascal Elbé
The Chameleon Jean-Paul Salomé
The Counterfeiters Benoît Jacquot
2011 Мій найстрашніший кошмар Anne Fontaine
La Clé des champs Claude Nuridsany

Marie Pérennou
2012 La Mer à l'aube Volker Schlöndorff Television
Прощавай, моя королево Benoît Jacquot
Джунглі кличуть! У пошуках Марсупіламі Alain Chabat
La Rizière Xiaoling Zhu
Кохання з перешкодами James Huth
Людвіг Баварський Peter Sehr
Pour toi j'ai tué Laurent Heynemann Television
2013 Playing Dead Jean-Paul Salomé
Amazonia Thierry Ragobert
2014 Gemma Bovery Anne Fontaine
Пісня моря Tomm Moore
Three Hearts Benoît Jacquot
Вартовий Місяця Benoît Philippon

Alexandre Heboyan
2015 Щоденник покоївки Benoît Jacquot
Seasons Jacques Perrin
2016 Brice 3 James Huth
Never Ever Benoît Jacquot
Voyage à travers le cinéma français Bertrand Tavernier
Marie Curie Marie Noelle
2017 La mélodie Rachid Hami
Таємне життя комах Antoon Krings

Arnaud Delalande 		[6]
2018 White Fang Alexandre Espigares
2020 Вовча варта Tomm Moore

Ross Stewart
2022 Wendell & Wild Henry Selick

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Bruno+Coulais&nom_acteur=COULAIS%20Bruno&ident=64307&debut=0&record=1&from=ok
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132233053 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Discogs — 2000.
  5. ↑ Coraline's Uesugi Wins Annie, But Not Miyazaki, Hisaishi. Anime News Network. 7 лютого 2010. Процитовано 8 лютого 2010.
  6. ↑ Tall Tales From the Magical Garden of Antoon Krings (Drôles de petites bêtes). Soundtrack.net. Процитовано 29 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bruno Coulais
  • Bruno Coulais на сайті IMDb (англ.)
  • (фр.)+(англ.) non Official Site
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бруно_Куле&oldid=43520021