Бугенвільська кампанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бугенвільська кампанія
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
Американські солдати на Бугенвілі. Березень 1944
Американські солдати на Бугенвілі. Березень 1944

Американські солдати на Бугенвілі. Березень 1944
Координати: 6°07′ пд. ш. 155°18′ сх. д. / 6.117° пд. ш. 155.300° сх. д. / -6.117; 155.300
Дата: 1 листопада 1943 — 21 серпня 1945
Місце: острів Бугенвіль,
Територія Нова Гвінея,
Тихий океан.
Результат: Перемога Союзників
Сторони
США
Австралія Австралія
Нова Зеландія Нова Зеландія
Фіджі Фіджі 		Японська імперія
Командувачі
США Рой Гігер
США Теодор Вілкінсон
США Оскар Грізволд
Австралія Стенлі Севідж 		Харукіті Хякутаке
Масатане Канда
Військові сили
126 000 солдатів і офіцерів,[1]
728 літаків[2] 		45 000-65 000 солдатів і офіцерів,
154 літака[3]
Втрати
1 243 загиблих[4] 18 500 — 21 500 загиблих[5]
Висота 260 під обстрілом артилерії дивізії «Америкал», 19 березня 1944 року

Бугенвільська кампанія (англ. Bougainville Campaign, яп. ブーゲンビル島の戦い Бу: генбіру-то: но татакаї) — бойові дії, що відбувалися між військами Японської імперії та військами Союзників в період з 1 листопада 1943 по 21 серпня 1945 року на острові Бугенвіль та його околицях в південній частині Тихого океану в період Другої Світової війни.

На той момент острів Бугенвіль входив в склад австралійської мандатної території Нова Гвінея, хоча географічно був частиною архіпелагу Соломонові острови. Тому бугенвільська кампанія розглядається як складова більш значної кампанії на Соломонових островах, а також як частина Новогвінейської кампанії.

В березні-квітні 1942 року японські сили окупували Бугенвіль і почали будівництво злітної смуги та морської бази в Буїні в південній частині острова, аеродром на острові Бука на північ від Бугенвіля[6] [7], військово-морської бази поблизу Шортлендських островів. Таким чином японські бази забезпечували захист і безпеку свого головного плацдарму в Рабаулі, Нова Британія, і підтримку своїх гарнізонів на Соломонових островах.

Кампанія проходила на Північних Соломонових островах у два етапи. Перша фаза, під час якої американські війська висадилися та утримували периметр навколо плацдарму біля мису Торокіна, тривала з листопада 1943 по листопад 1944 р. Друга фаза, під час якої переважно австралійські війська пішли в наступ, вичищаючи осередки голодуючих, ізольованих японський військ, тривав з листопада 1944 року до серпня 1945 року, коли останні японські солдати на острові здалися. Під час останньої фази кампанії австралійські війська просувалися на північ до півострова Боніс і на південь до основної японської фортеці навколо Буїна, хоча війна закінчилася до того, як ці два анклави були повністю знищені.

Плани союзників

[ред. | ред. код]

Знищення основної японської бази в Рабаулі було кінцевою метою наступу союзників на Соломонових островах. Щоб досягти цього, була розробена операцію «Катвіл». До 1943 року Рабаул був у радіусі дії важких бомбардувальників союзників, але для легких бомбардувальників і винищувачів супроводу потрібен був ближчий аеродром. Таким чином, весь острів Бугенвіль не потрібно було займати; було достатньо рівної ділянки землі для підтримки авіабази. За словами історика Семюеля Еліота Морісона, це «було єдиною причиною, чому була поставлена задача захопити частину Бугенвіля: створити передові аеродроми для ударів по Рабаулу».[8]

Район навколо мису Торокіна визначено прийнятним місцем висадки і розташуванням майбутньої авіабази союзників. Японські сили тут були незначні і вони не мали аеродрому. Бухта Імператриці Августи мала певну захищену якірну стоянку, а фізичні бар’єри на схід від мису – наприклад, гірські хребти та густі джунглі – означали, що контратака була б за межами можливостей японців тижнями, якщо не місяцями, що дозволило б військам США організуватися після висадки та дало б їм достатньо часу для встановлення міцного периметра.[9] Підготовка до висадки на мисі Торокіна отримала назву операції «Cherry Blossom» (Цвіт вишні).[10]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bergerud, Eric M. (1997). Touched with Fire: The Land War in the South Pacific. Penguin. ISBN 0-14-024696-7.
  • Camp, Dick (2006). Leatherneck Legends: Conversations With the Marine Corps' Old Breed. Zenith Publications. ISBN 978-0-7603-2157-7.
  • Carey, John (2002). A Marine from Boston: A First Person Story of a US Marine in World War II — Boot Camp-Samoa-Guadalcanal-Bougainville. Authorhouse. ISBN 1-4033-6720-5.
  • Chapin, John C. (1997). Top of the Ladder: Marine Operations in the Northern Solomons. World War II Commemorative series. Marine Corps History and Museums Division. с. 1. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 30 August 2006.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Shaw, Isolation of Rabaul, с. 246, Lofgren, Northern Solomons, с. 27, & Gailey, Bougainville, с. 191. В цю кількість входять 96 000 американських і 30 000 австралійських солдатів.
  2. ↑ Shaw, Isolation of Rabaul, сс. 185-86.
  3. ↑ Shaw, Isolation of Rabaul, сс.185-186
  4. ↑ Shaw, Isolation of Rabaul, с. 281, Lofgren, Northern Solomons, с. 32 і Gailey, Bougainville, с. 210. По країнам: 727 військових США і 516 Австралії.
  5. ↑ Rottman, Japanese Army, сс. 70-72, AWM, Australia in the War of 1939—1945 і Gailey, Bougainville, с. 211. Включені загиблі від всіх причин: бойові, від хвороби, голоду, а також нещасні випадки. Австралійці нарахували від 21 000 до 23 500 врятованих японців на Бугенвілі на момент капітуляції Японії в кінці Другої Світової війни.
  6. ↑ Книга: Murray-Millett: A War 2B Won, сс. 169—195
  7. ↑ Книга: Ronald Spector: Eagle vs Sun, сс. 152—153
  8. ↑ Morison 1958, p. 281
  9. ↑ Morison 1958, pp. 283–284
  10. ↑ Morison 1958, pp. 280–281


Бойові дії Це незавершена стаття про битву.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бугенвільська_кампанія&oldid=42829687