Перейти до вмісту

Булітко Вікторія Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Булітко Вікторія)
Вікторія Булітко
Вікторія Булітко
Вікторія Булітко
Вікторія Булітко
Ім'я при народженніБулітко Вікторія Сергіївна
Народилася25 січня 1983(1983-01-25) (41 рік)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР[1]
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьакторка театру та кіно
співачка, музикант
Alma materЗапорізький національний університет
ЗакладЗапорізький академічний театр молоді[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, Київський академічний драматичний театр на Подолі[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і Дизель Шоу[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2000 Редагувати інформацію у Вікіданих — тепер. час
ЧоловікКирило Попович
IMDbID 7141293
Нагороди та премії
«Київська пектораль» — «Найкраща музична концепція вистави»,
«Найкраще виконання жіночої ролі».
Лауреат премії «Людина року» у номінації «Нова генерація року»
CMNS: Вікторія Булітко у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Актори «Дизель шоу» у Мелітополі, 2018

Вікторія Сергіївна Булітко (нар. 25 січня 1983[3][4][5], Запоріжжя, УРСР) — українська акторка театру та кіно, співачка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 25 січня 1983 в Запоріжжі в родині педагогів.

Освіта

[ред. | ред. код]

Закінчила фізико-математичний клас школи № 23.

2000 року закінчила театральне відділення Запорізького національного університету, факультет соціальної педагогіки та психології за спеціальністю акторка театру та кіно. Педагоги — заслужена артистка України Л. І. Фриган, заслужений діяч мистецтв України Г. В. Фортус[6].

Театр

[ред. | ред. код]

З 2001 по 2008 року працювала в Запорізькому академічному театрі молоді.

2008 року переїжджає до Києва і починає активно зніматися у низці теле- та кінопроектів.

З 2008 по 2016 рік була акторкою Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Драматичні ролі

[ред. | ред. код]

У Театрі на Подолі з художнім керівником Віталієм Малаховим Вікторія проявляється в драматичному амплуа. 2010 року ставиться вистава «Минулого літа в Чулімську» Олександра Вампілова,[7], де Булітко грає головну роль і виконує власні пісні. За цю роль Вікторія отримує премію «Київська пектораль» (2012) у двох номінаціях: «Найкраща жіноча роль», «Найкраща музична концепція вистави».[8]

Гумор

[ред. | ред. код]

Після університету Вікторія з колегою Ольгою Кияшко створили дует «Халва», виступали у міських СТЕМ-фестивалях, брали участь у Кубку міського голови, їздили на інші КВК-фестивалі.[9] Дует тричі перемагав на ялтинському фестивалі «Золотий кролик» (2005, 2006, 2007).[10][11]

В 2007 Вікторія брала участь у шоу «Останній комік» на телеканалі ICTV[12] 2010 року Вікторія та Ольга брали участь у скетч-шоу «Красуні» Нового каналу.[13]

У 2011 Вікторію було запрошено як співачу актрису в команду КВК «Дівчата з Житомира». На ювілейному фестивалі «Голосний КіВіН -2011» в Юрмалі команда була нагороджена «Великим КіВіНом у темному».[14] . Там відбувся перший музичний дует з Мариною Поплавською, де вони виконали пісню «Зона, Шенгенська зона», після чого продовжили творчість у «Дизель-студіо».

Дизель-студіо

[ред. | ред. код]

З 2015 року працює у «Дизель Студіо»[15][16]. Знімається в проєктах студії таких як: «Дизель-шоу», скетч-шоу «На трьох», серіал «Вижити за будь-яку ціну» та «Dizel-night».[17] У 2019 році брала участь у шоу «Танці з зірками» на телеканалі 1+1.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
рік стрічка роль примітки
2008 «Веселі усмішки» (серіал) (Україна) Любочка [18]
2008 «Втеча з нового життя» (фільм)
2008 «Небезпечна заздрість» (серіал)
2008 «Чужі помилки» (серіал)
2009 «Повернення Мухтара-2» (серіал) Олена Барсукова 5 сезон, 70 серія
2009 «Світ Соні» (серіал)
2009 «Дурейтер» (серіал)
2010 «Красуні» (серіал) Різні ролі скетч[19]
2010 «За законом» (серіал) Марина Цехмейструк серія «Гостинця смерті»
2010 «Повернення Мухтара-2» (серіал) Поліна Сосніна 6 сезон, 79 серія
2011-2013 «Три сестри» (серіал) (Україна) Руда(головна) сезон 1-6[20][21][22]
2011 «Маршрут милосердя» (серіал) Галя 71 серія
2011 «Таксі» (серіал) Евгенія 2 сезон, 5 серія
2012 «Байки Мітяя» (серіал) репортер програми «Великі скандали» Тетяна Руденко 15, 17, 19 серія
2012 «Алмазний хрест» (фільм) (Україна)
2012 «Щоденник вагітної» (серіал) (Україна) Олена, вагітна (головна) [23]
2013 «Онлайн» (скетч)
2013 «Жіночий лікар» (серіал) Вікторія Ратушна
2013 «Одинокі серця» (фільм) Євгенія
2013 «Дамочки рулять» (серіал) мама Анастасії
2014 «Алмазний хрест» (фільм) Ольга
2014 «Онлайн 2.0» (скетч)
2014 «Шукаю дружину з дитиною» (фільм) Катерина
2014 «Онлайн. Поза мережею (скетч)
2015 »Гречанка" (серіал) Юлія
2015 «Маслюки» (скетч) жінка олігарха
2015 «Забути та згадати» (серіал) офіціантка
2015 «Це любов 2» (серіал) Наталія
2015 «Пес» (серіал) Мочалка серія «Місце»
2015 «Слідчі» (серіал) Тамара Римань
2015 «Погана сусідка» (фільм) Лора
2015 «Два плюс два» (фільм) Олена
2015 «Онлайн 4.0» (скетч)
2015 «Центральна лікарня» (серіал) Ася
2015 «Чорна квітка» (фільм) Марія
2015 «Прокурори» (серіал) Лариса
2015 «На трьох» (скетч) 1 сезон
2016 «Краща партія» (фільм) (Україна) співробітниця поліції, сержант
2016 «На трьох» (скетч) 2, 3 сезон
2017 «На трьох» (скетч) 4, 5 сезон
2018–2021 «На трьох» (скетч) 6-12 сезон
2018 Папаньки Помічниця
2019 «Вижити за будь-яку ціну» Вікторія Вовчаренко 1 сезон
2019 Готель Едельвейс співробітник поліції
2020 Папаньки 2 Помічниця
2020 «Вижити за будь-яку ціну» Вікторія Вовчаренко 2 сезон
2021 Папаньки 3 Ольга Миколаївна

Телевізійні проєкти

[ред. | ред. код]
рік назва телеканал роль примітка нагороди
2005-2006 Міжнародний фестиваль естрадних мистецтв Дует «Халва» «Приз чарівність», 1 місце «Розмовний жанр» . [24][25]
2006 Передача «Ялта-Москва-Транзит»  НТВ (Росія) ведуча
2007 Гумор. програма «Останній комік»,[26]. ICTV учасниця [26]
2007 КВК гала-концерт у Сочі 2007 «Перший канал» (Росія) команда «4 поверх»
2007 Жіночий stand-up COMEDY «Бігуді Шоу» ТЕТ Дует «Халва»
2008 Гумор. телепередача «Сміх без правил» ТНТ (Росія) Дует «Халва»
2009 Телепередача «Анекдоти по-українськи» ICTV оповідач анекдотів
2011 Телепроєкт «Велика різниця по-українськи» ICTV, 1+1 Наташа Гордієнко, Ірма Вітовська 15, 19, 21 випуски. Скетчі: програма «Від панянки до пацанки», гурт «Ліцей», шоу «Давай одружимося!», програми «Голос країни».
2011-2012 КВН фестиваль в Юрмалі « Голосує КіВіН „ “Перший канал» (Росія) «Дівчата з Житомира»
2012 КВН найвища ліга «Кубок президента України» Перший національний «Дівчата з Житомира»
2012 Телепроєкт «Добрий вечір» 1+1 актриса
2012 Телепроєкт «Кузня зірок 3» ТЕТ актриса
2013 «Зіркануті» Пятница (Росія) актриса
2013 «Супергерої» актриса
2015 «Дизель Шоу» ICTV актриса [27][28][29][30][31][32]
2016 «Dizel-ранок» ICTV ведуча [33][34]
2016 Доброго вечора на «Інтері» Інтер учасниця [35][36]
2016 «Хто зверху?» Новий канал учасниця 5 сезон. 2 серія [37][38]
2017 «СуперІнтуїція» Новий канал учасниця 3 сезон. 5 випуск [39]
2017 «Комік на мільйон» ICTV запрошена зірка [40]
2018 «Хто зверху?» Новий канал учасниця 7 сезон
2018 «СуперІнтуїція» Новий канал учасниця 4 сезон
2021 «Dizel Night» СТБ

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
2018 року в Мелітополі
Київський академічний драматичний театр на Подолі (2008—2016)
рік спектакль роль режисер
2009 «Мертві душі» Манілова Лізонька Заслужений артист України Ігор Славинський
2009 «Ігри олігархів» Учасник реклам та анонсів Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2010 «Опера мафіозо» Олівія Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2011 «La Bonne Anna, або як зберегти сім'ю» Анна (головна) Заслужений артист України Ігор Славинський
2011 «На дні» Настя Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2011 «Минулого літа у Чулімську»[ru][7] Валентина (головна) Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2012 «Люксембурзький сад» Шансоньє Заслужений артист України Ігор Славинський
2012 «Шість чорних свічок» Венді Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2015 «Вічно живі»[41] Вероніка Богданова(головна) Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
Запорізький академічний театр молоді (2000—2008)
спектакль роль режисер
Брехня на довгих ногах Ольга Чіголелла Г. Фортус
Дохідне місце Стеша В. Денисенко
Кришталеве серце Принцеса Нітенісенка И. Яновська
Місье Амількар Вірджинія Г. Фортус
Теремок Мишка В. Голяк
Безимена зірка Учениця В. Денисенко
Три порося Ніф-ніф А. Тихоміров
Пригоди в країні МДД Бандитка Г. Фортус
Зовнішні відеофайли
Гурт Булітко (Булітко Вікторія) — compilation

Музична кар'єра

[ред. | ред. код]

Вокалістка гурту «Булітка»[42] — автор усіх пісень (текстів і музики). Автор багатьох композицій для різних ТВ-проєктів (СТБ, К1, тощо)[43].

2023 року з Кирилом Поповичем заснувала гурт «METELyK». В листопаді вийшов дебютний кліп «Ніч».

23 лютого 2024 року вийшов кліп «Лютий», присвячений роковинам початку повномасштабного вторгнення рф до України.

Участь у конкурсах та фестивалях

[ред. | ред. код]
  • 2012 — Фестиваль «Добрий театр — 2012» Енергодар, Україна[44][45]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Заручена з Кирилом Поповичем[46]

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]
Отримання нагороди «За найкраще виконання жіночої ролі», театральна премія Київська пектораль (2012)
  • 2009 — Театральна премія ім. Амвросія Бучми «Бронек-2009»
    номінація «Мистецька надія».[47]
  • 2011 — фестиваль «Голосячий КіВіН 2011» Латвія, Юрмала
    «Великий КіВіН у темному» в складі команди «Дівчата з Житомира».[14]
  • 2012 — фестиваль «Добрий Театр»
    «Найкраща жіноча роль» за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова.[48][49]
  • 2012 — Лауреат театрального голосування «Вірю!»
    «Найкраще виконання жіночої ролі» за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» художній керівник народний артист України, лауреат Національної премії ім. Шевченка Віталій Малахов.[50]
  • 2012 — Лауреат XX ювілейної театральної премії «Київська пектораль»
    «За найкращу музичну концепцію» Вікторія Булітко і Іван Небесний спектакль «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова.[51][52][53]
  • 2012 — Лауреат XX ювілейної театральної премії «Київська пектораль»
    «За найкраще виконання жіночої ролі» Вікторія Булітко за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова. Театр на Подолі, м. Київ художній керівник, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов.[54][55][56][57][58]
  • 2012 — лауреат загальнонаціональної премії «Людина року» у номінації «Нова генерація року»[59].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://bulitka.com/about-viktoria-bulitko.html
  2. ↑ https://resume.bulitko.com/
  3. ↑ Gazeta.ua (29 березня 2012). Артистам подарили три квартиры. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
  4. ↑ 10 откровений Виктории Булитко // Звезды и советы. — 18-24 декабря 2019. — № 51 (410). — С. 8.(рос.)
  5. ↑ «Киевская пектораль»: триумф Театра на Подоле и упадок национальных театров. web.archive.org. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2020.
  6. ↑ Кафедра акторської майстерності. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  7. ↑ а б Юлия Бентя. Ничего второстепенного «Прошлым летом в Чулимске» Александра Вампилова в Театре на Подоле : [арх. 9 квітня 2016] : [рос.] // Газета "Коммерсантъ Украина" : газета. — 2011. — № 202 (5 грудня). — С. 4.
  8. ↑ Школьная Анна. Интервью с Викторией Булитко: "Первый гонорар был 34 гривни" : [арх. 9 квітня 2016] : [рос.] // Сегодня. — 2016. — № 63(5188) (5 квітня). — С. 10.
  9. ↑ Гранишевская Е. (18 серпня 2017). Актриса Виктория Булитко: «Если хочешь чего-то добиться, нужно пахать!» (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  10. ↑ Архивированная копия страницы актрисы на сайте Театра на Подоле. Архів оригіналу за 3 липня 2015. [Архівовано 2015-07-03 у Wayback Machine.]
  11. ↑ В эти дни в Ялте завершается Международный фестиваль юмора “Золотой кролик” (рос.). 13 серпня 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  12. ↑ Закончились съемки реалити-шоу "Последний комик" (рос.). Сегодня. 13 листопада 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  13. ↑ На Новом канале покажут скетч-шоу о блондинках, продавщицах и женах олигархов (рос.). КомментарииУА. 21 грудня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  14. ↑ а б «Голосящий КиВиН 2011». Мы знаем, кто поймал свою голосящую птицу удачи!. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2011-07-23 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Вікторія Булітко-біографія, фото та відео [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] ICTV
  16. ↑ Зірка Дизель Шоу Вікторія Булітко показала особисті фото [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] ICTV
  17. ↑ Вікторія Булітко — «українська» Едіт Піаф" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Високий замок»
  18. ↑ скетч шоу Веселі усмішки. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
  19. ↑ На съемках Викторию Булитко разыграли…. Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  20. ↑ К1 навчить, як вийти заміж за олігарха. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
  21. ↑ Три сестри на K1. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2012. [Архівовано 2012-11-30 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Продакт — плейсмент ТМ «Золоте серце» — в комедійному серіалі «Три сестри». Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2019.
  23. ↑ Прем'єра на К1! Скетч — шоу «Щоденник вагітної». Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  24. ↑ Победители регионального конкурса-фестиваля юмора и эстрадного искусства «Ялта-Запорожье-Транзит». Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-18 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Победители конкурса Международного московского фестиваля эстрадных искусств 2005. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 16 січня 2022. [Архівовано 2016-04-18 у Wayback Machine.]
  26. ↑ а б ICTV нарешті обрав «останнього коміка». Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 14 листопада 2012.
  27. ↑ «Дизель Шоу» станет главными конкурентами российским «Уральским пельменям». Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 16 січня 2022.
  28. ↑ «Банда Дизель» захватила Октябрьский дворец. telekritika.ua. 27.04.2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
  29. ↑ «Банда Дизель» приглашает на грандиозный концерт «ДизельШоу». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 16 січня 2022.
  30. ↑ У луцьку «Дизель шоу» сміхом лікували бійців ато. volynnews.com. 30.03.2016. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.(укр.)
  31. ↑ «Дизель-шоу» подарували рівнянам море позитивних емоцій!. rv.ua. 26.03.2016. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-10 у Wayback Machine.](укр.)
  32. ↑ Актриса «Дизель шоу» Виктория Булитко появилась на сцене в новом образе (рос.). Сегодня.ua. 22 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  33. ↑ В программе «DIZEL Утро» на ICTV – новая ведущая. ictv.ua. 22.01.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
  34. ↑ 31 декабря на ICTV – спецвыпуск «DIZEL Утра». mediananny.com. 29.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
  35. ↑ Развлекательное шоу для взрослых "добрый вечер на «Интере». Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 16 січня 2022.
  36. ↑ Добрый вечер на "Интере" (рос.). Интер. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  37. ↑ ВІКТОРІЯ БУЛІТКО ЗІГРАЛА ДУЕТОМ З ПРИТУЛОЮ НА АКОРДЕОНІ (укр.). novy.tv. 6 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  38. ↑ На проекте «Хто Зверху?» раздели звезд (рос.). mediananny.com. 7 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  39. ↑ Виктория Булитко и Егор Крутоголов. «СуперИнтуиция». Выпуск 5. Часть 1. 27.04.2017. superintuitsiya.novy.tv. 27.04.2017. Архів оригіналу за 6 листопада 2017.
  40. ↑ Звезда «Дизель Шоу» Виктория Булитко примет участие в «Комик на миллион». comic.ictv.ua. 02.09.2017. Архів оригіналу за 6 листопада 2017.
  41. ↑ Живі й колишні. ZN.UA. 15 травня 2015. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  42. ↑ Факультет соціальної педагогіки та психології. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  43. ↑ «Булітка». Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  44. ↑ Міжнародний фестиваль «Добрий театр». Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2012-10-27 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Фестиваль «Добрий театр — 2012». Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-11 у Wayback Machine.]
  46. ↑ Вікторія Булітко з "Дизель шоу" виходить заміж (фото). www.unian.ua (укр.). Процитовано 19 лютого 2024.
  47. ↑ В номинации «Надежда искусства» («Мистецька надія») эксперты отметили. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-12 у Wayback Machine.]
  48. ↑ Енергодарський фестиваль «Добрий театр-2012». Переможці. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 6 грудня 2012.
  49. ↑ «Серебряный колокольчик» увез в Киев Театр на Подоле. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-12 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Итоги театрального голосования «Верю». Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  51. ↑ Две «звезды» с запорожской пропиской. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-10 у Wayback Machine.]
  52. ↑ Ко Дню театра художникам вручили почетные Киевские пекторали
  53. ↑ У Києві відзначили лауреатів ювілейної «Київської Пекторалі»
  54. ↑ Тоска по реальности. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2019. [Архівовано 2013-12-12 у Wayback Machine.]
  55. ↑ Юбилейная «Киевская пектораль» определилась с фаворитами. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-11 у Wayback Machine.]
  56. ↑ Вручили «Київську Пектораль» 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.
  57. ↑ Київська «Пектораль»: тріумф Театру на Подолі. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.
  58. ↑ Газеты Верховной Рады Украины. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. [Архівовано 2013-12-11 у Wayback Machine.]
  59. ↑ БУЛІТКО Вікторія - Людина Року. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булітко_Вікторія_Сергіївна&oldid=44101792