Кіндрат Бурлій
| Кіндрат Бурлій | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Бурлій Кіндрат Дмитрович |
| Псевдо | Бурля́й, Бурлю́й |
| Помер | 1655 або 1649 Збараж |
| Країна |  Гетьманщина |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Україна, Гетьманщина, Гадяч |
| Діяльність | військовий, дипломат |
| Відомий завдяки | як Гадяцький полковник |
| Посада | полковник |
| Військове звання | полковник |
| Конфесія | православний |
| Діти | син Карпо Бурлій |
Кіндрат Дмитрович Бурлій (Бурля́й[1], Бурлю́й; пом. після 1655, Збараж) — гадяцький полковник (1648—49), один із найближчих сподвижників Богдана Хмельницького.
Довгий час був на Запорізькій Січі, брав участь в повстанні Павлюка і Остряниці. У 1624 році здобув Сіноп (Османська імперія).
У липні 1640 року очолював один із морських походів донських козаків.
Служив у реєстровому війську, але з початком Визвольної війни перейшов на бік Хмельницького. 1647 року доклав чимало зусиль, щоб схилити Михайла Станіслава Кричевського скасувати арешт Б.Хмельницького.
Був серед тих, котрі разом із Б.Хмельницьким вирушили на Запоріжжя.
На початку визвольної війни у лютому 1648 року Б. Хмельницький відправив його до Тугай-бея. Досяг з ним домовленості про спільну боротьбу проти Речі Посполитої.
1649 року зі своїм полком брав участь у облозі Збаража. Ймовірно, був тяжко поранений, бо була чутка про його загибель.
Кілька разів призначався наказним гетьманом. Його син Карпо Бурлій продовжував справу батька, виконував дипломатичні доручення гетьмана.
Неодноразово виконував дипломатичні доручення гетьмана.
Очолював посольство до Тугай-бея у лютому 1648 р., досяг з ним домовленості про спільну боротьбу проти Речі Посполитої
Брав участь в українських посольствах 1653 та 1655 роках до Москви[2].
1653 року разом з Силуяном Мужиловським очолював посольство для укладення між Україною та Московським царством військового союзу у війні проти Речі Посполитої (див. Російсько-польська війна 1654—1667). Запланована поїздка до Швеції не відбулась: попри відповідні повноваження від гетьмана, московська влада посольство до Швеції не пропустила.
1655 Б. Хмельницький доручив Бурлію бути його повноважним послом до Швеції та супроводжувати туди мандрівного абата Данила. Проте Москва знову не пропустила українських дипломатів.
У Черкасах існує провулок Полковника Бурляя[3].
У Збаражі (Тернопільська область) є парк імені Бурляя. 23 серпня 2021 року на оборонній стіні Збаразького замку встановили пам'ятну дошку Кіндратові Бурляю.
- ↑ Брехуненко В. А. Кіндрат Бурляй — С. 27-38 / Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут історії України НАН України, Науково-дослідний інститут козацтва. Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — Кн. 1. — С. . — ISBN 966-518-011-8.
- ↑ Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 233.
- ↑ У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків (ДОКУМЕНТИ, ОНОВЛЕНО) | Суспільство | НОВИНИ | Черкаси — офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету. www.rada.cherkasy.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
- В. В. Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850
- Хто був і є у місті Гадяч [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редколегія: … А. В. Кудрицький (відповідальний редактор) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 233.
- О. К. Струкевич. Бурляй Кіндрат Дмитрович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: В 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2003 — ISBN 966-00-0632-2
- Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл.— С. 412. ISBN 966-00-0734-5
- В. І. Головченко. Бурляй Кіндрат Дмитрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
   | ||
в Україні | Мартін Галлквіст (1992—1996) • Йоран Якобсон (1996—2000) • Свен Петерсон (2000—2004) • Йон-Крістер Оландер (2004—2008) • Стефан Гуллгрен (2008—2013) • Андреас фон Бекерат (2013—2016) • Мартін Хагстрьом (2016—2019) • Тобіас Тиберг (2019—2023) • Мартін Оберг (2023—) | |
у Швеції | Силуян Мужиловський1 (1649) • Кіндрат Бурлій1, 2 (1655) • Дмитро Антонович3 (1918) • Борис Баженов3 (1918) • Костянтин Лоський4 (1919—1921) • Костянтин Масик (1992—1994) • Ігор Сагач5 (1994—1997) • Ігор Подолєв (1997—1999) • Олександр Сліпченко (1999—2002) • Леонід Кожара (2003—2004) • Олександр Данилейко5 (2004) • Едуард Терпицький5 (2004—2007) • Анатолій Пономаренко (2007—2008) • Євген Перебийніс (2008—2011) • Валерій (2011—2014) • Ігор Целуйко5 (2014—2015) • Ігор Сагач (2015—2019) • Олена Полуніна5 (2019—2020) • Андрій Плахотнюк (2020—) | |
Корсунський договір (1657) • Шведська угода (1708) | ||
(1) посланець гетьмана Богдана Хмельницького до королеви Христини I; (2) посланець гетьмана Богдана Хмельницького до короля Карла X Густава; (3) консул Української Держави; (4) посол УНР; (5) тимчасово повірений | ||