Бургомістр
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (травень 2020) |
Бургомі́стр[1] (від нім. Bürgermeister, «господар міщан»), бурмі́стр[2], розм. бурми́стер[3] — міський голова, начальник (магістр) міщан (бюргерів). Також голова міської адміністрації (виконавчої влади) в німецькомовних та більшості германомовних країн. Інші назви — бюргермайстер, бюргер-магістр, міський магістр тощо. Посада аналогічна сучасній посаді мера.
У великих містах бувають бургомістри районів. В такому випадку голова всього великого міста звичайно зветься «Головний бургомістр» (нім. Oberbürgermeister).
В Священній Римській імперії бургомістр — це вибраний громадянами («бюргерами») керуючий орган місцевої громади. В містах Річі Посполитої, що належали до Магдебурзького права, бургомістр — це голова магістрату, якого зазвичай обирали щокварталу серед райців. На теренах України відомі самоврядні міські громади постали за княжої доби у Володимирі (1324), Сяноку (1339). Поширення самоврядності міст і з ним управління містами бургомістрами настало за польсько-литовської доби. Після 1654 у містах, що потрапили під владу Московського царства, самоуправління і посади бургомістрів були скасовані, окрім декількох міст, оскільки інститут Магдебурзького права там не був відомим.
У Польщі цей пост виник в XIII ст. Бурмістр був головою міської ради, а вибирали його члени ради зі свого середовища. В XIX ст. пости бурмістра й голови ради були розділені.
У сучасній Польщі бурмістр, згідно із законом від 8 березня 1990 року, це виконавчий глава ґміни. Виконує постанови міської ради, але також є головою міської адміністрації (магістрату), начальником міських установ, наприклад міського транспорту, комунальних підприємств, дитячих садків, і т. д. Згідно із законами, також може бути начальником відділу запису актів громадянського стану, хоча звичайно відмовляється від цієї посади й номінує начальника.
Аналогом бурмістра в сільській ґміні є війт. У ґмінах з населенням більшим, ніж 100 тис. жителів, аналогом бурмістра є президент міста. Президент є аналогом бурмістра також у декількох містах, у яких населення не перевищує 100 тис., але цей пост історично був уже прийнятий. Бурмістром (війтом, президентом) може стати будь-який громадянин Польщі у віці не менше 25 років, не позбавлений права балотування. Вибори з 2002 року проходять на загальних, рівних, прямих умовах при таємному голосуванні. Строк повноважень — 4 роки.
- Bürgermeister у Німеччині, Австрії, а раніше в Швейцарії. В великих містах Німеччини: Берліні, Гамбургу та Бремені — посада бургомістра дорівнює рангу прем'єр-міністра федеральної землі ФРН. У Швейцарії, назву було скасовано в середині 19 століття. Зараз вживаються назви Gemeindepräsident, Stadtpräsident, Gemeindeammann і Stadtammann.
- Regierender Bürgermeister (букв. Керуючий бургомістр) відповідає англійському «лорд мер».
- Erster Bürgermeister (букв. Перший бургомістр) в Гамбурзі
- Bürgermeister und Präsident DES Senats (Бургомістр та президент сенату) в Бремені
- Oberbürgermeister (Верховний бургомістр) є найпоширенішою версії. Префікс Обер- (lit. верхній) використовується в багатьох системах ранжування на наступний рівень, включаючи військові звання.
- Borgmester (данською мовою)
- Borgomastro O Sindaco-Borgomastro (італійською мовою): в деяких комунах Ломбардії.
- Burgemeester голландською мовою і у Фландрії в Бельгії.
- Бургомістр (французькою), в Бельгії, Люксембурзі та в Демократичній Республіці Конго
- Burmistras (литовською).
- Buergermeeschter (люксембурзькою мовою)
- Polgármester (угорською), отриманих з Німеччини.
- Посадник (Старою церковнослов'янською) Російські місцеві назви (Новгорода), але посадник не мав повноважень бургомістра, оскільки у Московському царстві не було інституту магдебурзького права і самоуправління міст.
- Burmistrz (польською мовою), а також назва Майораль, отримана з Німеччини. Німецька форма Oberbürgermeister ('Верховний бургомістр') часто перекладається як Nadburmistrz. Німецька термінологія відображає участь німецьких поселенців на початку історії багатьох польських міст.
- Borgmästare, kommunalborgmästare (шведська); назва не використовується в Швеції, в наш час[коли?] найближчого еквівалента в kommunalråd (часто перекладається як муніципальний комісар) або borgarråd (тільки в місті Стокгольм).
- Boargemaster (Західно-фризькою мовою)
- Pormestari (фінською мовою)
- ↑ Бургомістр // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бурмістр // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бурмистер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Сас П. М. Бурмистер [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 413. — ISBN 966-00-0734-5.
- Der Brockhaus (in 3 Bde). — Brockhaus Verlag: Leipzig-Mannheim, 2005. Band.1, S.360.
- DTV-Lexikon (in 20 Bde). — Deutscher Taschnbuch Verlag: München, 1968. Bd.3, S.40.
- Bäck, Henry/Heinelt, Hubert/Magnier, Annick (Hrsg.): The European Mayor. Political Leaders in the Changing Context of Local Democracy. VS-Verlag, Wiesbaden 2006.
- Bogumil, Jörg/Heinelt, Hubert (Hrsg.): Bürgermeister in Deutschland. Politikwissenschaftliche Studien zu direkt gewählten Bürgermeistern. VS-Verlag, Wiesbaden 2005.
- Kern, Timm: Warum werden Bürgermeister abgewählt? Kohlhammer-Verlag, Stuttgart 2007.
- Fuchs, Daniel: Die Abwahl von Bürgermeistern — ein bundesweiter Vergleich / Sebastian Olthoff. — Potsdam : Univ.-Verl., 2007.
- Ustawa z dnia 8 marca 1990 o samorządzie terytorialnym, Dz.U. 1990 nr 16 poz. 95 (пол.)
- Ustawa z dnia 20 czerwca 2002 r. o bezpośrednim wyborze wójta, burmistrza i prezydenta miasta, Dz.U. 2002 nr 113 poz. 984 (пол.)
- П. М. Сас. Бурмистер [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 413. — ISBN 966-00-0734-5.