Бухарестський мирний договір (1913)
| Бухарестський мирний договір | |
|---|---|
 | |
| Тип | мирна угода |
| Місце | Бухарест |
| Підписанти | Болгарія, Османська імперія, Сербія, Греція, Чорногорія, Італія, Німеччина, Росія і Австро-Угорщина |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бухарестський мирний договір (рум. Tratatul de la Bucureşti; серб. Bukureštanski mir/ Букурештански мир; болг. Договорът от Букурещ; грец. Συνθήκη του Βουκουρεστίου) було укладено 10 серпня 1913 представниками Болгарії, Румунії, Сербії, Чорногорії і Греції.[1] Договір було укладено після Другої Балканської війни і вніс зміни в попередній Лондонський договір, який завершив Першу Балканську війну.
Болгарія, незадоволена підсумками Першої Балканської війни, і особливо грецьким та сербським надбанням в Македонії, атакувала своїх колишніх союзників у червні 1913. Напади були відбиті, грецька і сербська армії вторглися на болгарську територію. Водночас османська армія розпочала наступ в Східній Фракії і повернула Адріанополь, румунська армія вдарила з півночі і зупинила наступ у декілька км від болгарської столиці, Софії. Ізольована і оточена потужнішими арміями супротивників, Болгарія була змушена погодитися на перемир'я і мирні переговори в столиці Румунії, Бухаресті.
Бухарестський мирний договір пізніше було підтверджено двосторонніми договорами Болгарії: з Османською імперією — Константинопольська мирна угода (1913) та Грецією — Афінський договір
- З моменту ратифікації договору між колишніми противниками настає перемир'я
- Встановлюється новий румуно-болгарський кордон в Добруджі: що починається на заході біля Туртукайської гори на Дунаї, потім проходить прямою лінією до Чорного моря на південь від Кранево. Для формування нового кордону створювалася спеціальна комісія, а всі нові територіальні розбіжності протиборчі країни мали вирішувати в третейському суді. Також Болгарія зобов'язувалася протягом двох років зрити всі укріплення поблизу нового кордону
- Новий сербсько-болгарський кордон з півночі пролягала старим, ще довоєнним кордоном. Біля Македонії він прямує по колишньому болгарсько-турецькому кордону, точніше по вододілу між Вардаром і Струмою. Верхня частина Струми при цьому залишалася у Сербії. Далі на півдні новий сербсько-болгарський кордон примикав до нового греко-болгарського. У разі територіальних суперечок, як і в попередньому випадку, сторони повинні були звернутися до третейського суду. Для проведення нового кордону також скликалася спеціальна комісія
- Між Сербією і Болгарією повинен бути укладений додатковий договір щодо кордонів в Македонії
- Новий греко-болгарський кордон мав починатися у нового сербсько-болгарського, а закінчуватися у гирла річки Мести на березі Егейського моря. Для формування нового кордону скликалася спеціальна комісія, як і в двох попередніх статтях договору сторони при територіальній суперечці повинні звертатися до третейського суду
- Штаби командування сторін мають бути негайно повідомлені про підписання миру, а в Болгарії на наступний же день — 11 серпня — повинна початися демобілізація
- Евакуація болгарських сил і підприємств з територій, переданих її противникам, повинна початися в день підписання договору і повинна завершитися не пізніше 26 серпня
- Під час анексії втрачених Болгарією територій Сербія, Греція і Румунія мають повне право користуватися залізничним транспортом Болгарії без оплати витрат і проводити реквізицію за умови негайного відшкодування збитків. Усі хворі і поранені, які є підданими болгарського царя і знаходяться на окупованих союзниками територіях, повинні перебувати під наглядом і забезпечуватися арміями країн-окупантів
- Має відбутися обмін полоненими. Після обміну уряди колишніх країн-суперниць повинні надати один одному відомості про витрати на утримання полонених
- Договір має бути ратифіковано протягом 15 днів в Бухаресті[2]
- The Treaty of Bucharest, August 10, 1913 [Архівовано 2 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- Б. М. Гончар. Бухарестський мир 1913 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Karl Adam: Großbritanniens Balkandilemma. Die britische Balkanpolitik von der bosnischen Krise bis zu den Balkankriegen 1908—1913, Verlag Dr. Kovac, Hamburg 2009, ISBN 978-3-8300-4741-4.
- Katrin Boeckh: Von den Balkankriegen zum Ersten Weltkrieg. Kleinstaatenpolitik und ethnische Selbstbestimmung am Balkan. Oldenbourg Verlag, München 1996, ISBN 3-486-56173-1.
- Richard C. Hall: Balkan Wars 1912—1913. Prelude to the First World War. Verlag Routledge, London 2000, ISBN 0-415-22946-4.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |