Перейти до вмісту

Валеріан (Тріфа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валеріан Тріфа)
Валеріан (Тріфа)
 
Альма-матер: Бухарестський університет
Діяльність: богослов, священник, видавець, журналіст, політик, архієпископ
Народження: 28 червня 1914(1914-06-28)[1]
Кимпень, Алба, Румунія
Смерть: 28 січня 1987(1987-01-28)[1] (72 роки)
Ешторіл, Cascais e Estorild, Кашкайш, Лісабонський округ, Португалія

Архієпископ Валеріан (рум. Archbishop Valerian, рум. Arhiepiscopul Valerian, в миру Вьорел Донісе Трифа, рум. Viorel Donise Trifa[2]; 28 червня 1914, Кимпень, Трансільванія — 28 січня 1987, Ешторіл) — єпископ Православної церкви в Америці, архієпископ Детройтський і Румунський.

Довоєнна біографія

[ред. | ред. код]

Народився Валеріан Тріфа 28 червня 1914 року у трансільванському містечку Кимпені, що на той час входило до Австро-Угорщини (нині жудец Алба, Румунія). Син шкільного вчителя Діонісія Тріфи, племінник священика Йосипа Тріфи (18881938), що заснував в 1920-х роках православний духовний рух «Oastea Domnului» («Військо Господнє»). У 19311935 роках вивчав богослов'я в Кишинівському університеті, потім філософію в Бухарестському університеті, в 1939 році — історію і журналістику в Берлінському університеті. Видавав журнали руху «Oastea Domnului» і книги свого дядька.

Ще студентом вступив до «Залізної Гвардії», друкувався в її газеті «Libertatea». Учасник заколоту легіонерів у січні 1941 року, що мав антиурядову і антисемітську спрямованість. У відозві, використаній легіонерами (членами «Залізної Гвардії») під час заколоту, писав: «Ми вимагаємо заміни всіх ожидовившихся представників влади»[3].

Після провалу заколоту втік до Німеччини, де утримувався в концтаборі Заксенхаузен, Бухенвальд і Дахау. В 1943 році брав участь у спробах німецького керівництва домогтися примирення між «Залізною Гвардією» і прогітлерівським режимом Іона Антонеску. Після звільнення з табору нетривалий час був секретарем митрополита Віссаріона (Пую) у Відні, а потім у Парижі, наприкінці другої світової війни викладав античну історію в коледжі в Італії. В 1950 році емігрував до США.

Єпископство в США

[ред. | ред. код]

На конгресі православних румунів-емігрантів, що проходив у Чикаго 25 липня 1951 року Валеріана Тріфа обрано вікарним єпископом румунської архиєпископства Америки і Канади, оскільки правлячий єпископ Полікарп (Морушка) перебував у Румунії і не міг повернутися до США. Після цього румунська єпархія в США перервала стосунки з Румунською православною церквою, яка перебувала під впливом комуністичного уряду Румунії.

27 квітня 1952 року пострижений у чернецтво з ім'ям Валеріан і хіротонізований на єпископа. Хіротонію очолив митрополит Іоанн (Теодорович), предстоятель Української православної митрополії у Північній Америці у співслужінні з двома єпископами.[4]

Після смерті єпископа Полікарпа 26 жовтня 1958 року (який залишався номінальним главою єпархії) Валеріан став правлячим єпископом.

У березні 1960 року Румунське єпископство (Romanian Orthodox Episcopate of America) було прийняте до складу Північно-американської митрополії як національна єпархія, зберігаючи свою автономію, румунську мову в літургії і національні традиції. Після цього Валеріан Тріфа став іменуватися єпископом Детройтським та Мічиганським. У 1961 році відбулося його перерукоположення єпископом (щоб усунути всякі сумніви в його канонічності)[5].

7 березня 1970 року возведений у сан архієпископа.

Валеріан розташував свою резиденцію в Грасс-Лейку (передмістя Джексона, штат Мічиган), відреставрував наявні там будівлі і створив духовний і культурний центр для православних румунів Vatra Românească (Румунська будинок). Висвятив багатьох священиків для 50 парафій єпархії, освячував новозбудовані церкви, підтримував канонічні зв'язки з іншими Церквами на американському континенті. Продовжували виходити газети «Solia» та інші церковні видання румунською та іншими мовами. Статті єпископа Валеріана друкувалися в цих виданнях.

Від'їзд із США

[ред. | ред. код]

Збір доказів, що засвідчили про злочини, здійснені Тріфу у довоєнний період злочини, почався ще в 1957 році. У 1975 році Міністерство юстиції США порушило проти нього справу, звинувативши в тому, що при в'їзді до США Тріфа приховав своє членство в «Залізній Гвардії». У листопаді 1976 року архієпископ був виключений зі складу Національної ради церков США. Незважаючи на пред'явлені докази, він заперечував свою причетність до погромів під час заколоту легіонерів 1941 року, однак зізнався в обмані імміграційних властей. Була також виявлена поштова листівка, адресована нацистському лідеру Генріху Гіммлеру і підписана «Вьорел Тріфа»; сам Тріфа заперечував, що будь коли писав її, однак завдяки сучасній (на той момент) техніці на ній був виявлений відбиток його пальця. Після різних скандальних подій у 1980 році Тріфа відмовився від американського громадянства і в 1982 році виїхав із США до Португалії, оскільки в іншому випадку його могла чекати депортація. Тут восени 1984 року він також був оголошений небажаною персоною, йому було надано тримісячний строк для виїзду з країни, проте він зумів опротестувати це рішення у верховному адміністративному суді.

Архієпископ Валеріан помер 28 січня 1987 року в місті Ешторіл (Португалія) в результаті серцевого нападу. Похований на кладовищі створеного ним румунської духовного центру в Грасс-Лійці (Мічиган, США).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Find a Grave — 1996.
  2. https://archive.org/details/TRIFAVIORELDONISE-0044
  3. Pogromul de la Bucureşti (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2007. Процитовано 27 вересня 2011.
  4. ARCHBISHOP VALERIAN D. TRIFA. In Commemoration of the 100th Anniversary of His Birth
  5. Иерархия церквей | Румынский православный епископат Америки. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 3 травня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]