Єремеєв Валерій Миколайович

Єремеєв Валерій Миколайович
Народився	12 січня 1942(1942-01-12) Саратов, РРФСР, СРСР
Помер	31 жовтня 2020(2020-10-31) (78 років)
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	океанолог
Alma mater	Південний федеральний університет
Галузь	океанологія
Заклад	Морський гідрофізичний інститут НАН України Інститут біології південних морів імені О. О. Ковалевського НАН України
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Вале́рій Микола́йович Єреме́єв (12 січня 1942(1942-01-12), Саратов — 31 жовтня 2020(2020-10-31)) — український океанолог, геофізик. Дійсний член НАН України.

Життєпис

Народився 12 січня 1942 року в Саратові. У 1964 році закінчив Ростовський університет.

У 1965—2000 роках працював у Морському гідрофізичному інституті НАН України (1980—1985 — заступник директора, з 1985 — директор). У 2000 році став директором Інституту біології південних морів НАН України, у 1999 році — також став генеральним директором Океанологічного центру НАН України, до складу якого ввійшли Мор. гідрофіз. ін-т та Ін-т біології пд. морів.

Читає лекції на міжнародних навчальних курсах фіз.-океаногр. та геоекологічних профілів. Наукові інтереси концентруються на ключових проблемах і розділах океанологічної науки. Вони охоплюють експериментальну та ядерну гідрофізику, геофіз. гідродинаміку та гідрохімію океану, а нині тісно пов'язані з розробленням і створенням основ, методів і засобів Глобал. океаногр. спостереж. системи Чорного моря, що є однією з осн. мор. програм Міжуряд. океаногр. комісії ЮНЕСКО і країн Чорномор. басейну. Дослідження Єремеєва в галузі ядерної гідрофізики були зорієнтовані на вивчення фундаментальних закономірностей формування просторового розподілу та динаміки полів штучної і природної радіоактивності Світ. океану та його морів, зокрема Чорного й Середземного. Він вивчав вплив наслідків Чорнобильської аварії на екосистему Чорного моря, розробив заг. теор. підходи до аналізу та прогнозу можливих наслідків мор. катастроф природ. й антропоген. характеру. Працює також над формуванням і розвитком геофіз. напряму в мор. екол. дослідженнях. Роботи цього профілю переважно спрямовані на вивчення регіон. проблем Чорномор. басейну, екваторіал. зони та шельфових р-нів Тропіч. Атлантики. Голова Комісії з проблем Світ. океану НАН України, Наук.-тех. ради з Нац. програми дослідж. і використання ресурсів Азово-Чорномор. басейну, ін. регіонів Світ. океану при Мін-ві освіти і науки України, представник України у викон. раді Міжуряд. океаногр. комісії ЮНЕСКО, гол. ред. наук.-теорет. «Морского гидрофизического журнала» та «Морского экологического журнала».

Помер 31 жовтня 2020 року.

Наукові праці

Автор наукових праць з проблем хімічної океанографії, геохімії океану, ядерної гідрофізики і радіохімії морського середовища, експериментальної океанографії. Дослідив вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на екосистему Чорного моря, розробив теоретичні засади аналізу та прогнозу можливих наслідків морських катастроф природного і антропогенного походження.

Джерела

• Некролог на сайті НАН України, 2.11.2020

Посилання

• Біографія на сайті НАН України [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
• 60-річчя академіка НАН України В. М. Єремєєва // Вісн. НАН України. 2002. № 1.