Перейти до вмісту

Альбрехт Валленштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валленштайн Альбрехт)
Альбрехт Валленштейн
нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein
Валленштейн, герцог Фрідладський, гравюра 1625 року
Народження24 вересня 1583(1583-09-24)[1][2] або 14 вересня 1583(1583-09-14)[3]
Heřmaniced, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[4][5]
Смерть25 лютого 1634(1634-02-25)[1][6][…] (50 років)
Хеб, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[1][4]
ПохованняValdice Charterhoused і Chapel of St Anned
Країна Богемське королівство
ПриналежністьСвященна Римська імперія
ОсвітаАльтдорфський університет і Університет Палацького
Роки служби16171634
Званнягенералісимус
Війни / битвиТридцятилітня війна
Титулгерцог[8]
РідHouse of Waldsteind
ДітиMarie Alžběta z Valdštejnad
Інше
Герб
Нагороди
Орден Золотого руна

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; 24 вересня 1583 — 25 лютого 1634) — герцоґ Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської імперії під час Тридцятирічної війни (1618—1648).

Походження

[ред. | ред. код]
Альбрехт фон Валленштейн

Походив з бічної гілки богемського роду Вальдштейнів. Народився в 1583 році в родині дрібного аристократа Вільгельма Вальдштейна і Маргарити Сміжичкої в Германічах у Чехії. Батьки належали до чеських братів. У 1593 році померла мати, а 1595 році — батько. Опинився під опікою дядька Їндржиха Слава з Хлуму, який 1597 році відправив молодого Вальдштейна до латинської школи в місті Голдберг в Сілезії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці.

В 1599 році продовжив навчання в Альтдорфському університеті, де панували лютерани. У 1600 році залишив університет через допомогу вбивці місцевого громадянина. В цей час помирає його опікун і Альбрехт подорожує до 1602 року Нідерландами, Англією, Францією та Італією, навчаючись в університетах Болоньї і Павії.

Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1614 року успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський загін у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штирії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Від самого початку тридцятирічної війни Валленштейн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.

Генералісимус Альбрехт фон Валленштейн

Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командуванням Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштейн отримав титул герцога Фрідландського.

Створення армії

[ред. | ред. код]

В 1626 році Валленштейн запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.

При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валленштейн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні суми, за які власне і утримувались загони Валленштейна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: «війна годувала війну». Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50 000.

Вже наступного року армія Валленштейна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Ернста Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Дессау Валленштейн в 1627 році очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Мекленбург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю.

В 1628 Валленштейна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на узбережжі Балтики. Валленштейну ще вдалося нанести данцям поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.

Опала

[ред. | ред. код]
Гороскоп Валленштейна, складений Йоганом Кеплером

Перемоги Валенштейна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштейна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштейн передав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд.

Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштейна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по допомогу до Валленштейна.

Повернення

[ред. | ред. код]
Битва під Лютценом, 16 листопада 1632

Навесні 1632 року Валленштейн організував нову армію, вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюрнберзі, але вже в листопаді імперська армія Валленштейна програла битву під Лютценом. Валленштейн відійшов зимувати в Чехію.

Під час кампанії 1633 року Валленштейн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.

Валленштейн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До своїх планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їхнього боку не знайшов. В тій ситуації, побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштейн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштейн, усвідомлюючи небезпеку, почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.

Загибель

[ред. | ред. код]
Убивство Валленштейна в Егері, гравюра XVII століття

24 січня 1634 імператор підписав таємний указ, яким усував Валленштейна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштейн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштейна зарубали підкуплені офіцери особистої охорони.

Тіло Валленштейна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 році ще раз перепоховали в Мніховом Градішті.

Під час Другої світової війни в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein.

Література

[ред. | ред. код]
  • Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961.
  • История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3.
  • Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5.
  • Benecke, G. Germany in the Thirty Years War. 1978.
  • Janachek J. Valdstein a jeho doba. Pr., 1978.
  • Kalista Z. Valdštejn: historie odcizení a snu. Praha: Vyšehrad, 2002.
  • Kavka F. Bila hora a ceske dejiny. Pr., 1962.
  • Kollmann J. Valdštejn a evropská politika 1625—1630 : historie 1. generalátu. Praha: Academia, 1999.
  • Morávek J. Valdštejnův Jičín: Příspěvek k dějinám barokního stavitelství v Čechách. Praha: Jan Štenc, 1946.
  • Hojda, Zdeněk: Albrecht Václav Eusebius z Valdštejna, mezníky života, in: HORYNA, MOJMÍR a kol.: Valdštejnský palác. Praha 2002
  • Hellmut Diwald. Wallenstein. Eine Biographie. Ullstein TB-Verlag, Berlin 1987, ISBN 3-548-27550-8.
  • Hans-Christian Huf. Mit Gottes Segen in die Hölle. List, Berlin 2004, ISBN 3-548-60500-1.
  • Golo Mann. Wallenstein. Sein Leben. S. Fischer, Frankfurt am Main 1971 ISBN 3-10-047903-3.
  • Josef Polišenský und Josef Kollmann: Wallenstein — Feldherr des Dreißigjährigen Krieges. Böhlau, Köln 1997, ISBN 3-412-03497-5.
  • Peter Milger. Der Dreißigjährige Krieg. Gegen Land und Leute. Niedernhausen 2001, ISBN 3-572-01270-8.
  • Pekař J. Valdštejn : 1630—1634 : (Dějiny valdštejnského spiknutí). 2 díly. Praha: Melantrich, 1933 a 1934.
  • Polišenský J. Valdštejn: ani císař, ani král. Praha: Academia, 2001.
  • Polisensky J. Tricetiletna valka a europska krize 17. stoleti. Pr., 1970.
  • Sindelar B. Vestfalsky mir a ceska otazka. Pr., 1968.
  • Cicely Veronica Wedgwood: Der 30-jährige Krieg. 8. Auflage, München 1995, ISBN 3-471-79210-4.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118628755 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Waldstein, Albrecht Wenzel Euseb // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 52. — S. 210.
  3. regional database of the Research Library in Hradec Králové
  4. а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  5. regional database of the Research Library in Hradec Králové
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. SNAC — 2010.
  8. Валленштейн, Альбрехт // Большая советская энциклопедия. Том 8. Буковые — Варле — 1927. — Т. 8. — С. 653–654.