П'єр Варіньон
| П'єр Варіньон | |
|---|---|
| фр. Pierre Varignon | |
 | |
| Народився | 1654 Кан, Франція |
| Помер | 23 грудня 1723 Париж, Франція |
| Місце проживання | Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | математик, католицький священник, фізик, професор, науковець, викладач університету |
| Alma mater | Університет Кан Нижня Нормандія |
| Галузь | математика |
| Заклад | Коллеж Чотирьох Націй Колеж де Франс[1] Паризький університет |
| Вчене звання | професор математики |
| Науковий ступінь | член Паризької АН |
| Науковий керівник | Ніколя Мальбранш[2] |
| Відомі учні | Рене Антуан Реомюр |
| Аспіранти, докторанти | Жак Кассіні[3] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Французька академія наук Прусська академія наук |
| Відомий завдяки: | роботами із статики, розвинув поняття моменту сили і вивів теорему, що отримала його ім'я |
| Нагороди | |
 П'єр Варіньон у Вікісховищі | |
П'єр Варіньо́н (фр. Pierre Varignon, *1654, Кан — †23 грудня 1723, Париж) — французький математик і механік[4]. Основний внесок Варіньон здійснив у статику (теоретична механіка). Поряд із Лопіталем, Варіньон був одним з перших пропагандистів диференціального числення у Франції.
Народився в місті Кан. Вивчав філософію і математику. Варіньон готував себе до релігійної діяльності, але, вивчаючи твори Евкліда і Декарта, захопився математикою і механікою. Праці Варіньона присвячені теоретичній механіці, аналізу нескінченно малих, геометрії, гідромеханіки та фізики. Наприкінці 17 і на початку 18 століття Варіньон керував видавництвом «Журналу вчених» (фр. Journal des savants), в якому поміщали свої роботи щодо обчислення нескінченно малих брати Бернуллі Якоб і Йоганн.
З 1688 року — професор математики в Колежі Мазаріні, з 1704 — в Колеж де Франс.
Головні заслуги Варіньона відносяться до теоретичної механіки, а саме до геометричної статики. У 1687 році Варіньон представив в Паризьку АН працю «Проект нової механіки» (фр. Projet d'une nouvelle mécanique), у якій сформулював правило паралелограма сил, розвинув поняття моменту сил і подав геометричне доведення фундаментальної теореми статики про те, що момент рівнодіючої двох збіжних сил дорівнює сумі моментів складових сил відносно тієї ж точки (теорема Варіньона).
У 1725 році в Парижі було видано трактат Варіньона «Нова механіка або статика» (фр. Nouvelle mécanique, ou Statique), що являє собою систематичний виклад вчення про складання і розкладанні сил, про моменти сил і правила оперування ними. Цей виклад майже без змін зберігся в підручниках зі статики до нашого часу.
Вивчав рівновагу і рух рідини. Дав пояснення закону Торічеллі.
В геометрії Варіньон вивчав різні спеціальні криві, зокрема ввів термін «логарифмічна спіраль»[5]. Написав підручник з елементарної геометрії (фр. Eléments de mathématiques), виданий у 1731 році.
- Projet d'une nouvelle mécanique 1687 (або 1689)
- Nouvelles conjectures sur la pesanteur 1690
- Nouvelle mécanique, ou Statique 1725[6]
- Éclaircissements sur l'analyse des infiniment petits et sur le calcul exponentiel des Bernoulli 1725
- Traité du mouvement et de la mesure des eaux jaillissantes 1725
- Eléments de mathématiques 1731
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ TU Freiberg: Pierre Varignon, aus dem Lexikon bedeutender Mathematiker. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 листопада 2011.
- ↑ Spirale logarithmique. (фр.)
- ↑ Digitalisierte Werke von Varignon [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Оцифрований примірник в Страсбурзькому університеті
- Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 91. — 50 000 прим. (рос.)
- www.mechanismen.be — Varignon
- Антоніо Гутьєррес Varignon- und Wittenbauer-Parallelogramme з «Geometry Step by Step from the Land of the Incas»
|
