Перейти до вмісту

Верига Василь Іванович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Іванович Верига)
Верига Василь Іванович
Народився3 січня 1922(1922-01-03)
Колодрібка
Помер30 грудня 2008(2008-12-30) (86 років)
Торонто
ПохованняУкраїнський цвинтар святого Володимира
ГромадянствоКанада Канада
Діяльністьжурналіст
редактор
Галузьісторія[1], журналістика[1], редагування[1] і бібліотекознавство[1]
Знання мованглійська
українська
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
НагородиШевченківська медаль

Васи́ль Іва́нович Вери́га (3 січня 1922, Колодрібка — 30 грудня 2008, Торонто) — український громадський діяч, історик, журналіст, редактор. Член Об'єднання українських письменників «Слово»; дійсний член УВАН.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився (3 січня 1922 року у селі Колодрібці тодішнього Заліщицького повіту (нині Чортківського району Тернопільської області) у родині Івана та його дружини Ірини (до шлюбу Слободян). Якийсь час проживав у селі Добрівлянах[2]. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі. Подальше навчання продовжував у Заліщицькій та Коломийській гімназіях (1936—1942).

У 1943—1945 роках воював підхорунжим у дивізії «Галичина». Після закінчення війни потрапив до табору військовополонених в Ріміні Італія, де до 1 грудня 1946 редагував таборову газету «Батьківщина».[3] Згодом переведений до табору в Англії. У 1951 році виїхав до Канади (Торонто), де шість років чекав на отримання канадського громадянства.

З 1961 року працював професійним бібліотекарем у Торонтському університеті. Був редактором журналу «Вісті комбатанта» (1966—1973), викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. Писав українською та англійською мовами. 1976 року став головою Слов'янської секції Асоціації бібліотекарів американських коледжів та університетів. З 1987 року перебував на відпочинку.

Дійсний член НТШ і Української вільної академії наук (УВАН), віце-президент Світового Конгресу вільних українців. З 1998 року член президії Української всесвітньої координаційної ради.

Могила Василя Вериги

Помер в Торонто 30 грудня 2008 року, на 87 році життя. Похований на Українському цвинтарі Святого Володимира міста Оквілл (Канада), біля міста Торонто.

Сім'я

[ред. | ред. код]

З дружиною Оксаною (до шлюбу Альбота, коломийчанка) прожив 57 років. Народили і виховали чотирьох дітей: Андрія, Любу, Петра, Олену.

Різне

[ред. | ред. код]

В Україні живуть його родичі та однофамільці, зокрема в Рівненській області (Млинівський район, село Борбин) та в Тернопільській області (у Заліщицькому районі — села Синьків та Городок), у місті Крем'янець.

Творчість

[ред. | ред. код]

Є автором статей і розвідок англійською мовою. Був редактором журналу «Вісті Комбатанта», викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. У книзі «Там, де Дністер круто в'ється» описує історію шкільництва на Заліщанщині.

Автор книг:

  • «Там, де Дністер круто в'ється» (1974);
  • «Дорогами Другої світової війни» (1980, 1981);
  • «Під сонцем Італії» (1984);
  • «Втрати ОУН в Другій світовій війні» (1991);
  • «Галицька Соціалістична Совєтська Республіка 1920» (1986);
  • «Визвольні змагання в Україні 1914—1923 рр.» — Львів, 1998. — Т. 1—2;
  • «Листопадовий рейд» (1995), «Листопадовий рейд 1921 року» (2011);
  • Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — ISBN 5-7773-0359-5;
  • «Конфіскація церковних цінностей в Україні 1922 року» (1996);
  • «Слово і чин. Вибрані статті, доповіді, розвідки» (2002);
  • «За межами батьківщини. Збірник наукових статей і доповідей» (2002);
  • «Слідами батьків: нарис історії 30 полку Дивізії “Галичина” — 1-ї дивізії Української національної армії» (2002);
  • «За Рідний Край, за нарід свій, або Хто такі дивізійники?» (2006);
  • «На службі народній… Визначні постаті української діяспори» (2007);
  • «Під крилами визвольних дум: Спомини підхорунжого дивізії “Галичина”» (2007).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Як ветеран, активно співпрацював у «Братстві колишніх вояків 1-ї дивізії УНА», був головою його краєвої Управи у 1976—1980, протягом 1966—1973 редагував журнал «Вісті Комбатанта».

Обирався головою філії Українського Національного Об'єднання Канади у Торонто (1955), а у 1979—1985 був заступником президента Об'єднання на Канаду.

З 1987 — на пенсії, але продовжував виконувати обов'язки віце-президента Світового конгресу вільних українців.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений:

Книги про В. Веригу

[ред. | ред. код]
  • Ігор Скочиляс у передмові до книги Василя Вериги «Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.)». — Львів : Світ, 1996. — С. 9—11. — ISBN 5-7773-0359-5. Посилання
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Кузьменко С. Публіцистична творчість Василя Вериги // Новий шлях. — 2001. — липень.
  • Слабошпицький М. Зуміти не марнувати життя // Не загублена українська людина: 55 портретів з української діаспори. — К. : Ярославів Вал, 2004. — С. 43—48.
  • Слабошпицький М. Пам'яті Василя Вериги // Літературна Україна. — 2009. — 15 січня. — С. 2.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ С. Гуцуляк, В. Олійник, В. Уніят. Добрівляни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 510. — ISBN 966-528-197-6.
  3. ↑ Микола Тимошик. Газета «Батьківщина» (Ріміні, 1945-1947) як новий рівень якісної таборової преси української еміграції — Архів ОУН. Процитовано 13 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верига_Василь_Іванович&oldid=42449844