Перейти до вмісту

Безкоровайний Василь Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Безкоровайний)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безкоровайний.
Василь Безкоровайний
Народився12 січня 1880(1880-01-12)
Тернопіль
Помер5 березня 1966(1966-03-05) (86 років)
Буффало, США
Діяльністькомпозитор, диригент, піаніст, музичний діяч
Галузьмузика[1] і диригентствоd[1]
Alma materЛьвівська консерваторія
Знання мовукраїнська[1]

Васи́ль Васи́льович Безкорова́йний (*12 січня 1880, Тернопіль — †5 березня 1966, м. Буффало, США) — український композитор, диригент, піаніст, музичний діяч.

Батько Неонілі Безкоровайної-Стецьків.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Безкоровайний народився 12 січня 1880 р. в Тернополі. Навчався у Тернопільській українській гімназії та Учительській семінарії, співав у церковному хорі.

Об'єднав навколо себе друзів у гімназійний смичковий оркестр.

Згодом Василь Безкоровайний студіював у Львові — в Політехніці та Консерваторії одночасно. Його вчителями були професори С. Невядомські та М. Солтис.

Напружена праця підірвала здоров'я Василя, і він змушений зробити перерву на кілька років для лікування в Аббації на Адріатичному морі, а потім на Гуцульщині. Після повернення продовжував студії на філологічному факультеті Львівського університету. Потім протягом двох років працював в академічній гімназії і водночас у Вищому музичному інституті у Львові. Переведений у Новий Торг на Лемківщині, пробув там три роки. Згодом учителював у Станиславові, де організував хор «Боян» і диригував ним, заснував Музичну школу.

У 1912 р. В. Безкоровайний переселився до Тернополя, де став учителем української гімназії та диригентом місцевого хору «Боян». У 1919 р., коли польське військо окупувало місто, був заарештований і ув'язнений у Сталкові біля Каліша. Після повернення до Тернополя організував філію Львівського Вищого музичного інституту, а в «Бояні» — оркестр. Коли національні взаємини в Польщі загострилися, В. Безкоровайного перевели до Золочева, а там звільнили. Не маючи інших обов'язків, він зайнявся організаційною працею: заснував філію Музичного інституту, смичковий і духовий оркестр, драматичний гурток. У 1935 р. повернувся до Тернополя. Тут народилися «Думи мої» — партія тенора в супроводі оркестру, три сонати, два ноктюрни, оркестровка оперети «Наталка Полтавка», музика до п'єси «Мина Мазайло» М. Куліша. Вже тоді він видрукував 56 творів, а ще близько 30 мав у рукописах.

Життя на еміграції

[ред. | ред. код]

У 1944 р. виїхав разом з Львівським оперним театром (де працювала його дружина) до Австрії. На чужині звернувся до релігійних мотивів, написав твори для скрипки з фортепіано. З 1948 р. жив у Буффало (США). Керував українським хором, вчив гри на фортепіано, акомпанував на концертах, писав композиції. Високу оцінку публіки і пресових рецензентів здобула його «Українська різдвяна увертюра», яку вперше виконав симфонічний оркестр на концерті у листопаді 1956 р.

Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 р.

Творча спадщина

[ред. | ред. код]

Василь Безкоровайний залишив багату музичну спадщину:

  • неперевершену пісню на сл. Олександра Олеся «Сміються плачуть солов'ї»;
  • для симфонічного оркестру — «Українська різдвяна увертюра» (1956), «Думка-шумка», «Для розради»;
  • фортепіанні п'єси — «Спомини з гір» (1911), «Хризантеми» (1911–1913), «В гаю зеленім», «Пісня без слів» (обидві — 1912), «Заколисна пісня» (1919);
  • для скрипки — «Українська рапсодія»;
  • для цитри -«В'язанка народних пісень», «Для розради» (1911);
  • танки — «Гуцулка», «Козачок», «Незабудька», «Пластунка»;
  • для віолончелі з фортепіано — «Ой, Морозе, Морозенку», «Над річкою беріжком», «Ой зійди, зійди»;
  • хорові — «Полуботок», «Думи мої», «Садок вишневий…» (всі — на слова Тараса Шевченка), «Гей, хто в світі кращу долю має» (слова Івана Франка);
  • дитяча казка-оперета «Червона Шапочка» (1960, лібрето Л. Полтави);
  • водевіль «Жабуриння» (співавторство з Володимиром Балтаровичем);
  • псалми, пісні на слова українських поетів і власні;
  • колядки, танці;
  • обробки народних пісень;
  • музика до вистав — «Тополя» Г. Лужницького за Тарасом Шевченком (1938), «Мина Мазайло» Миколи Куліша (1942).

Композиторській творчості В. Безкоровайного близький напрямок фольклоризму. Він спирався на пізні шари пісенно-танцювальної міської музики, тісно пов'язаної з традиціями й жанрами побутового музикування, зокрема близької до його салонних зразків. Автор понад 350 різножанрових творів (багато видав власним коштом у Львові в 1920-30-х рр.), що виконувалися в Австралії, Канаді, США, до початку 1940-х і з 1997 в Україні, в тому числі на «Київ Музик Фесті» (2001, Київ), Міжнародний фестиваль «Синій птах» (2004, Сімферополь)[2].

Література

[ред. | ред. код]
  • Медведик П. Безкоровайний Василь Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  • Безкоровайний В. В. // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини 1995. — Тернопіль, 1994. — С. 14.
  • Безкоровайний Василь (1880–1996) — композитор, диригент, піаніст, педагог //«Журавлина» книга: Тернопільська українська західна діаспора : словник імен / упоряд.-ред. Б. Мельничук, Х. Мельничук. — Тернопіль, 1998. — Ч. I — С. 34.
  • Гайдукевич Я. Вибрані листи з архіву Василя Безкоровайного // Тернопілля ’97: регіон. річник. — Тернопіль : Збруч, 1997. — С. 645–650.
  • Гайдукевич Я. Музика у його житті // Вільне життя. — 2000. — 12 лют.
  • Дуда І. Тернопільщина мистецька. Місто Тернопіль: (Композитор, диригент і музичний діяч В. Безкоровайний) // Свобода. — 1993. — 9 лют.
  • Дуда І. Вулиці змінюють імена : (біограф. довідка про композитора, диригента В. Безкоровайного) / /Тернопіль вечірній. — 1992. — 20 трав.
  • Історія української музики в 6-ти томах. — Київ : Наукова думка, 1992. — Т. 4 — С. 71, 263, 277, 285. 306, 558, 562.
  • Медведик П. Василь Безкоровайний — композитор, диригент, піаніст-акомпаніатор, засновник музичних шкіл, хорів, оркестрів, диригент хору Тернопільського «Бояна» // Джерело : наук.-краєзнавч. часопис Тернопілля. — 1994. — № 1. — С. 212–220.
  • Собуцька В. Повернувся музичний спадок до рідного краю // Свобода. — 2000. — 25 січ.
  • Безкоровайний Василь Васильович (1880–1966), український композитор диригент, педагог // Митці України : енциклопед. довідник. — К., 1992. — С. 54.
  • Безкоровайний Василь — композитор і диригент // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 107.
  • Безкоровайний Василь (1880–1966) — композитор // Водяний Б., Олексин Г., Ціж М. Короткий словник діячів української музичної культури. — Тернопіль, 1992 — С. 6.
  • До 130-річчя від дня народження Василя Безкоровайного // Свобода. — 2010. — 12 лют. — С. 22.
  • Безкоровайний Василь Васильович. Музикант, композитор, диригент. 1880–1966 : (біобібліографічний покажчик) / упоряд. О. В. Башун — Донецьк : НТШ-Донецьк, Східний видавничий дім, Донецька обласна наукова бібліотека — 2005. — 40 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Безкоровайний Василь — Біографія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 вересня 2014. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безкоровайний_Василь_Васильович&oldid=44084290