Перейти до вмісту

Вазул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Угорський)
Вазул
Зображення із «Генеалогії королів Португалії» Антоніо де Оланди
Біографічні дані
Народження10 століття
невідомо
Смерть1037[1]
У шлюбі зКатуня Болгарськаd
ДітиАндрій I, Бела I і Левенте
ДинастіяАрпади
БатькоМігай Угорський
МатиАделаїда Польськаd[1]
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вазул або Васой[2] (угор. Vazul, Vászoly; до 997—1031 або 1032) — член угорської династії Арпадів, син князя Мігая, онук вождя Такшоня. Єдиною повністю достовірною інформацією про життя Вазула є те, що його утримували й осліпили в замку Нітра (нині Словаччина) в останні роки правління його двоюрідного брата — короля Стефана I. Сучасні історики, зокрема Дьєрдь Дьєрффі, не виключають, що раніше Вазул міг бути князем Нітранським. Вазул є предком усіх угорських королів після 1046 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вазул був сином[3] Мігая, що був молодшим сином вождя угорців Такшоня[4]. Ім'я його матері невідоме[4]. Як вважає історик Дьєрффі, можливо, нею була болгарська принцеса — родичка царя Самуїла[5]. Його ім'я походить від грецького імені «Базілеос» (українське Василь), з чого випливає, що Вазула охрестили за східним обрядом[6].

Дьєрффі припускає, що Вазул володів Нітранським князівством, оскільки історичні джерела не пов'язують його ім'я з будь-якими іншими володіннями[7]. Згідно з «Ілюстрованою хронікою» XIV століття, король Стефан утримував Вазула в полоні в замку Нітра, щоб спонукати його «виправити свою юнацьку легковажність і дурість»[8][9]. На відміну від Дьєрффі, словацький історик Ян Штайнгюбель зовсім не сумнівається в тому, що Вазул був нітранським князем, успадкувавши титул у брата Ласло до 1030 року[3]. Штайнгюбель додає, що Вазул, як і його брат, прийняв сюзеренітет короля Польщі Мешка II; він був ув'язнений, коли Стефан I захопив Нітру в 1031 році[10]. Така теорія базується в основному на «Польсько-угорській хроніці»[11].

Осліплення Вазула (зверху). Зображення з «Ілюстрованої хроніки»

Емерик, єдиний син Стефана I, помер внаслідок нещасного випадку на полюванні у 1031 році. Оскільки Вазул був найближчим родичем короля, який міг посісти престол, Стефан через свою неприязнь до нього оголосив своїм наступником сина своєї сестри Петра Орсеоло[12]. Згідно з хронікою «Annales Altahenses»[13], Вазул обурився на це, через що Стефан наказав його осліпити[14]. Згідно з пізнішими суперечливими хроніками, написаними за правління нащадків Вазула[15], Стефан мав намір призначити його наступником, але цьому успішно протистояли його опоненти, зокрема королева Гізела[6], вчинили змову, щоб перешкодити планам короля[16]. Вони послали «злу людину» до Нітри, де та «виколола очі Вазула й залила його вушні порожнини свинцем»[8] перед прибуттям королівських посланців[16].

Родина

[ред. | ред. код]

Дані про сім'ю Вазула суперечливі. Пізніші угорські хроніки, як правило, приховували, що королі, які правили після 1046 року, походили від князя, позбавленого права на престол першим угорським королем[17]. Відповідно, більшість хронік писали, що брат Вазула, Ласло Лисий, був предком усіх наступних королів[16]. Однак «Ілюстрована хроніка» XIV століття зберегла згадку про те, що Вазул був батьком трьох синів — Андрія, Бели та Левенте[17]. Також «Ілюстрована хроніка» пише про те, що дружиною Вазула була жінка з роду Татонь (Tátony), але цей шлюб був нелегітимним[6][17]. Їхні три сини були вигнані з Угорщини після смерті Вазула в 1031 або 1032 році[18]. В «Ілюстрованій хроніці» назва роду, з якого походила дружина Вазула, пишеться «Tatun». Історики Дьєрффі та Геріч вважають, що це слово походить від тюркського «хатун», що означає «перша дружина кагана»[19][20].

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арпад
 
 
 
 
 
 
 
Золта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Такшонь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менуморут
 
 
 
 
 
 
 
дочка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мігай
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
половчанка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вазул
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
болгарська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Sinor, 1959, p. 41.
  3. ↑ а б Steinhübel, 2011, p. 21.
  4. ↑ а б Kristó & Makk, 1996, Appendix 1.
  5. ↑ Györffy, 1994, p. 72.
  6. ↑ а б в Veszprémy, 1994, p. 721.
  7. ↑ Györffy, 1994, p. 169.
  8. ↑ а б The Hungarian Illuminated Chronicle (ch. 45.69), p. 107.
  9. ↑ Györffy, 2000, p. 377.
  10. ↑ Steinhübel, 2011, pp. 21-23.
  11. ↑ Györffy, 1994, pp. 107-108, 142.
  12. ↑ Engel, 2001, p. 29.
  13. ↑ Györffy, 1994, p. 170.
  14. ↑ Kristó, 2001, p. 31.
  15. ↑ Györffy, 1994, pp. 169-170.
  16. ↑ а б в Kristó, 2001, p. 33.
  17. ↑ а б в Kristó & Makk, 1996, p. 68.
  18. ↑ Kristó & Makk, 1996, p. 69.
  19. ↑ Györffy, György (1966): Egy krónikahely magyarázatához — In: Történelmi Szemle vol. 9 (1966) p. 25-34
  20. ↑ Gerics, József (1966): A Tátony nemzetségről. Adalékok egy krónikahely értelmezéséhez — In: Történelmi Szemle vol. 9 (1966) p. 1-24

Джерела

[ред. | ред. код]
Первинні
  • Simon of Kéza: The Deeds of the Hungarians (Edited and translated by László Veszprémy and Frank Schaer with a study by Jenő Szűcs) (1999). CEU Press. ISBN 963-9116-31-9.
  • The Hungarian Illuminated Chronicle: Chronica de Gestis Hungarorum (Edited by Dezső Dercsényi) (1970). Corvina, Taplinger Publishing. ISBN 0-8008-4015-1.
Вторинні
  • Engel Pál. The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895–1526. — I.B. Tauris Publishers, 2001. — ISBN 1-86064-061-3.
  • Györffy György. King Saint Stephen of Hungary. — Atlantic Research and Publications, 1994. — ISBN 0-88033-300-6.
  • Györffy György. István király és műve [=King Stephen and his Work]. — Balassi Kiadó, 2000.
  • Kordé Zoltán. Taksony // Korai magyar történeti lexikon (9-14. század) [=Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th-14th centuries)]. — Akadémiai Kiadó, 1994. — ISBN 963-05-6722-9.
  • Kristó Gyula, Makk Ferenc. Az Árpád-ház uralkodói [=Rulers of the House of Árpád]. — I.P.C. Könyvek, 1996. — ISBN 963-7930-97-3.
  • Sinor Denis. A History of Hungary. — A. Praeger, 1959.
  • Steinhübel Ján. The Duchy of Nitra // Slovakia in History. — Cambridge University Press, 2011. — С. 15–29. — ISBN 978-0-521-80253-6.
  • Veszprémy László. Vazul // Korai magyar történeti lexikon (9-14. század) [=Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th-14th centuries)]. — Akadémiai Kiadó, 1994. — С. 721–722. — ISBN 963-05-6722-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вазул&oldid=43930561