Велетень
Ве́летень[1], також відомий як ве́лет[2], великолюд, великань[3], жінка — ве́летка[4] — міфічна та фольклорна істота, людина надзвичайно великого зросту й сили. В переносному значенні велетень — людина, що вирізняється зростом або досягненнями, видатними якостями; предмет чи істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти.
.jpg)
У багатьох міфологіях велетні постають стародавніми істотами, що населяли світ до людей. Міфологи та фольклористи припускають, що архетип велетня уособлює руйнівні сили Матері-Землі. Велетні володають грубою силою, тому герої традиційно перемагають велетнів, протиставляючи силі розум[5].
Велетні широко відомі в грецькій мітології як істоти-шкідники, з якими боролися герої. Часто самі герої, гіганти та боги уявлялися як надзвичайно великі люди. В германо-скандинавській міфології велетні поставали як представники згубних сил природи — моря, льоду, морозу, вогню.
У біблійній традиції велетні описуються як Адамове потомство, що жило беззаконно і вигинуло в потопі[6][7].
У слов'янських переказах велетні ототожнюються з язичниками чи войовничими іноземцями — гуннами, татарами, шведами, турками. Вони руйнують житла, мости, поїдають людей. Іноді мають риси чудовиськ, такі як псині голови. Також уявлялися як допотопні люди, котрих Бог винищив за їх гординю і руйнівну силу. Велетням приписувалося створення курганів, кістки доісторичних тварин вважалися останками велетнів[8]. Як і богатирі, велетні в легендах могли перетворюватись після смерті на скелі, іноді на ріки й озера[9].
В українських народних віруваннях існує ідея виродження, що його ніби зазнав людський рід — початково люди були велетнями, але з часом ставали все меншими за силою і зростом. Так, на східньому Поділлі переказували, що колись велетні ходили по лісі, як по траві, а люди проти них були, як миша проти сучасних людей[10]. На Гуцульському Підгір'ї оповідали про велетнів, що підпирали головами хмари і переступали гори й долини. Вони були настільки великі, що могли з руки в руку через Дністер і Дунай передавати сокиру[11]. Велетнями уявлялися так звані старші богатирі — Святогор, Самсон, Коливан. Микола Костомаров ототожнював велетнів з обрами, хоча в історії це ім'я прикладається до народу аварів[12].
Найвищий підтверджений зріст людини складає 2,72 м. Він зафіксований у Роберта Першинга Вадлова (1918—1940)[13][14]. Аномально високий зріст є ознакою захворювання гігантизму, супроводжується численними ускладненнями життєдіяльності[15].
Існують біологічні та фізичні межі, що роблять неможливим досягненням людиною зросту велетнів, описаних у міфах, фольклорі та мистецтві. Закон квадрата-куба полягає в тому, що коли площа тіла збільшується на квадратний коефіцієнт, то об'єм збільшується на кубічний. Отже, гіпотетичний велетень зростом 18 м (удесятеро вищий за звичайну людину зростом 1,8 м) матиме об'єм більший не у 10, а у 100 разів. Скелет такого велетня не витримав би маси тіла та розвалився б[16]. А збільшення об'єму при збереженні маси призведе до зменшення густини тіла, що зробить його нестійким. Інша перешкода полягає в інерції тіла з великою масою, що обмежить рухливість велетня. Крім того, велике тіло потребує більшого часу на доставку сигналів по нервах. З цієї причини велетень діяв би повільніше за звичайну людину. Великий зріст не дасть істоті міфічної надзвичайної сили, бо тілу велетня доведеться підтримувати ще й власну масу, лишаючи менше можливостей на піднімання вантажів. Додаткова проблема полягає в необхідності швидкого метаболізму велетня; йому довелося б харчуватися значно більше, ніж звичайній людині, щоб не померти від нестачі поживних речовин[17].
У 2002 році відбувся конкурс фотомонтажу в програмі Photoshop на тему «Археологічні аномалії 2». Метою було створити переконливі зображення неіснуючих археологічних розкопок. На конкурс було подано фото величезних скелетів, нібито викопаних із землі. Автором одного з відомих зображень був ілюстратор із Канади під псевдонімом IronKite. Фальшиві зображення з конкурсу поширилося інтернетом і багато людей сприйняли їх за докази існування велетнів. Часто їх помилково вважають знімками з Національного географічного товариства однак, товариство заперечило ці твердження[16][18]. Інші подібні зображення створювали користувачі сайтів Worth1000.com, а потім DesignCrowd і BrandCrowd[19].
- ↑ ВЕЛЕТЕНЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 4 червня 2024.
- ↑ Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012
- ↑ Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
- ↑ Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов)
- ↑ cowie, ashley (12 серпня 2022). Giants Among Men Who Walked The Earth. Ancient Origins Reconstructing the story of humanity's past (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Новосельський. ІТ, ст. 11.
- ↑ І Мойсея. VI, 4
- ↑ Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 90—91.
- ↑ Булавшев, Георгій (1992). Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра. с. 26—27.
- ↑ М. Грушевський, "Історія укр. літ., IV. 457.
- ↑ Етногр. Збір-ник, НТШ, XIII, 4.
- ↑ М.Костомаров «Сочиненія», V, 303.
- ↑ Tallest Man in the World, Robert Pershing Wadlow. digital.tcl.sc.edu (укр.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Robert Wadlow: Tallest man ever. Guinness World Records. Процитовано 05.06.2024.
- ↑ Боднар, П. М. Ендокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а. (укр.). Нова Книга. с. 51—54. ISBN 978-966-382-479-6.
- ↑ а б Giant Humans Have Never And Will Never Exist – Here's Why. IFLScience (англ.). 14 вересня 2023. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ crooney (19 листопада 2016). What If Humans Were Giants?. Science World. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Find Out How the Giant Skeleton Hoax Started. History (англ.). 14 грудня 2007. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Giant Skeletons Seem Too Real To Be A Hoax. DesignCrowd (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- Велети, Велетні [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 133. — 1000 екз.
- Велетні // Велика українська енциклопедія