Перейти до вмісту

Власов Павло Олексійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Власов Павло Олексійович
рос. Власов Павел Алексеевич Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження26 січня 1857(1857-01-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Новочеркаськ, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть16 листопада 1935(1935-11-16) (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Астрахань, Сталінградський край, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества і Петербурзька академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительПеров Василь Григорович і Чистяков Павло Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЛевханян Євген Аршакович, Бершадський Григорій Соломонович, Цвєткова Валентина Петрівна, Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Кустодієв Борис Михайлович, Скоков Микола Миколайовичd, Баскаков Микола Миколайовичd, Альберті Петро Пилиповичd і Козелл Михайло Георгійовичd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСХ СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Власов Павло Олексійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Павло Олексійович Власов (рос. Павел Алексеевич Власов; нар. 26 січня 1857, Новочеркаськ — пом. 16 листопада 1935, Астрахань) — російський і радянський художник і педагог. Герой Праці з 1924 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 січня 1857 року в місті Новочеркаську (нині Ростовська область, Росія) у сім'ї козачого полковника[1]. З1876 року навчався у Московському училищі живопису, скульптури та зодчества у Василя Перова; з 1880 року — у Петербурзькій академії мистецтв у Павла Чистякова. Під час навчання в Академії у 1881 році отрима велику; у 1884 році — малу; у 1885 році — велику срібні медалі; 2 листопада 1887 року отримав звання класного художника ІІ ступеня за програму «Старець Іріам благає Ахіллеса видати йому тіло сина Гектора» (зберігається в Астраханській картинній галереї).

1890 року, за розподілом, потрапив до Астрахані[1]. В основному займався педагогічною діяльністю, яку розпочав з викладання малюнка в Астраханській Маріїнській жіночій гімназії[2]. 1896 року організував художній гурток. У 1900 році створив художні та рисувально-технічні класи, перетворені у 1921 році в Астраханський художньо-педагогічний технікум (нині Астраханське художнє училище імені Павла Власова), де викладав до кінця життя. Серед учнів: Іван Горюшкін-Сорокопудов, Борис Кустодієв, Григорій Мальцев, Микола Скоков, Микола Баскаков, Петро Альберті, Михайло Козелл[1]. Помер в Астрахані 16 листопада 1935 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Серед творів:

  • «Портрет матері» (1878);
  • «Інтер'єр» (1883, акварель; Астраханська картинна галерея);
  • «Портрет батька» (1885, Астраханська картинна галерея);
  • «Портрет М. Н. Власової» (1885—1886, Астраханська картинна галерея);
  • «Тополя» (1893, каварель);
  • «У білому покривалі» (портрет дружини, 1890-ті; Астраханська картинна галерея);
  • «Голова старика єврея» (1897, акаврель; Астраханська картинна галерея);
  • «Голова калмика» (1913—1914);
  • «Перс-вантажник» (1918, акварель).

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Портрети Павла Власова виконали:

  • Іван Горюшкін-Сорокопудов (олія);
  • Борис Кустодієв (1903, вугілля, крейда, кольоровий картон; 1925 — обидва в Астраханській картинній галереї).

Вшанування

[ред. | ред. код]

1935 року ім'я Павла Власова присвоєне Астраханському художньому училищу. На тереторії училища йому встановлене погруддя.

Творчості Павла Власова присвячений один із залів Будинку-музею Бориса Кустодієва в Астрахані[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Выдающийся художник и талантливый педагог — Павел Власов / Астракульт. (рос.)
  2. Рындина О. М. Павел Алексеевич Власов. — Ленинград: Художник РСФСР, 1965. — с. 30. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Власов, Павел Алексеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. — Москва: Искусство, 1972. — с. 305. (рос.)