Володимирський повіт (1920—1940)
| Володимирський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat włodzimierski | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Волинське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Володимир | ||||||||||
| Населення: | 150 400 | ||||||||||
| Площа: | 2208 км2 | ||||||||||
| Густота: | 68,1 осіб на 1 км2
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Володимирський повіт (Powiat włodzimierski) — адміністративно-територіальна одиниця в складі Волинського воєводства міжвоєнної Польщі, один із 10 повітів воєводства.
12 грудня 1920 р. з повіту вилучені Бранська, Хорівська, Підберезська, Свинюська, Скобелецька, Киселинська і Горохівська волості та з них утворено Горохівський повіт[1]; до новоутвореного Любомльського повіту передані ґміни Березьце, Головно, Гуща, Любомль, Пульмо, Шацк і Згорани[2]; до Ковельського повіту — ґміни Кримно і Нови Двур[3]. Адміністративним центром було місто Володимир. У склад повіту входили 1 місто, 2 містечка і 6 сільських ґмін (414 сільських поселень)[4].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1933 р. колонії Олександрівка і Северинівка передані з ґміни Коритниця до ґміни Верба[5].
27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області[6]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський, Володимир-Волинський, Порицький і Устилузький райони.
Повіт займав південно-західну частину воєводства і межував із заходу з Люблінським воєводством (Грубешівський повіт), з півночі — з Любомльським повітом, зі сходу — з Ковельським і Горохівським повітами, з півдня — зі Львівським воєводством (Сокальський повіт).
Площа повіту становила 2.208 км2, населення було 150,4 тис. осіб (за переписом 1931 року), а густота населення становила 68 осіб на 1 км2. Крім української більшості були польська, єврейська і чеська меншини.
Міські ґміни:
- м. Володимир
- містечко Порицьк - до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміни
- містечко Устилуг
Сільські ґміни:
- Ґміна Верба (Werba)
- Ґміна Ґжибовіца (Grzybowica)
- Ґміна Коритніца (Korytnica)
- Ґміна Мікуліче (Mikulicze)
- Ґміна Олеськ (Olesk)
- Ґміна Порицк (Poryck)
- Ґміна Хотячув (Chotiaczów)
- Казімєж Бжозовскі (1920-)
- Вацлав Маляновскі (1921—1924)
- Іґнаци Дрояновскі
- Казімєж Рінґ
- ↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 41
- ↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 46
- ↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 44
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1933 r. o zmianie granic gmin wiejskich Werba i Korytnica w powiecie włodzimierskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 15 лютого 2017.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |