Перейти до вмісту

Володимирівка (Чернігівський район)

Координати: 52°1′11″ пн. ш. 31°18′26″ сх. д. / 52.01972° пн. ш. 31.30722° сх. д. / 52.01972; 31.30722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Володимирівка (Городнянський район))
село Володимирівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Тер. громада Городнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA74100050120070723
Основні дані
Засноване 1718 (306 років)
Населення 553 осіб
Площа 4,918 км²
Густота населення 112,44 осіб/км²
Поштовий індекс 15115
Телефонний код +380 4645
Географічні дані
Географічні координати 52°1′11″ пн. ш. 31°18′26″ сх. д. / 52.01972° пн. ш. 31.30722° сх. д. / 52.01972; 31.30722
Середня висота
над рівнем моря 		158 м
Відстань до
обласного центру 		89 км
Відстань до
районного центру 		26 км
Місцева влада
Адреса ради 15100, Чернігівська обл, Чернігівський р-н, м. Городня, вул. Троїцька, 13
Карта
Володимирівка. Карта розташування: Україна
Володимирівка
Володимирівка
Володимирівка. Карта розташування: Чернігівська область
Володимирівка
Володимирівка
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Володимирівка.

Володи́мирівка — село в Україні, у Городнянській міській громаді Чернігівського району Чернігівської області.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Володимирівка розташоване за 89 км від обласного центру та 26 км від адміністративного центру міської громади. В центрі села утворений став.

Історія

[ред. | ред. код]

Слобідку Володимирівка (інша назва — Володимерка) та Ільмівку заселив ройський сотник Микола Грембецький у 1690—1692 роках. Згодом селом займався його син — значковий товариш Федор Грембецький. Після Грембецьких село отримав гетьман Скоропадський, який мав декілька сотень подвір'їв на Городнянщині[1].

У 1729—1730-х роках в селі налічувалось 35 подвір'їв. Після смерті гетьмана Скоропадського — у володінні його дружини. 1730 року їхня дочка Уляна Скоропадська написала уступний лист Семену Юхимовичу Лизогубу, чоловікові старшої дочки гетьмана Скоропадського[2].

15 січня 1746 року син Грембецького продав село Володимирівку та Ваганичі полковому писарю Миткевичу за 5000 золотих[1].

Відомо, що станом на 1751 рік поблизу Володимирівки, Олександрівської гути і Дроздовиці існували гута, рудня та папірня.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 13 жителів села[3].

В ході декомунізації єдина вулиця села, колишня Леніна, була перейменована у вулицю Миру.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Городнянської міської громади[4].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городнянського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району[5].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 739 осіб, з яких 312 чоловіків та 427 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 550 осіб[7].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 97,47 %
російська 1,99 %
білоруська 0,54 %

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

В селі розташовано відділення «Укрпошти».

Відомі особи

[ред. | ред. код]
  • Микола Квітницький (1871—1940) — регент. Під його керівництвом у селі існував хор, який прийнаймні один раз слухав Павло Тичина, коли 1915 року відвідував Володимира Самійленка в Добрянці й подорожував Городнянщиною[9]. Хор виконував народні, церковні й класичні пісні[10].
  • Василь Бутовець (1937—1988) — письменник, народився на хуторі День Добрий біля Володимирівки, мешкав та працював в Іркутській області. Автор роману «Лейб-гвардія її величності тайги» та інших творів[9]. У своїх творах описував Сибір[11].
  • Степан Скидан — журналіст. З 1970 року працював в системі Держтелерадіо.[12] Спершу був кореспондентом українського радіо, а потім заступником директора програм. З 1981 року працював головним редактором літературно-драматичних програм і директором творчого об'єднання «Нове покоління»[13].
  • Григорій Пильник (1916—2000) — астроном, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник служби точного часу Державного астрономічного інституту імені Штернберга Московського державного університету Ломоносова[9].
  • Леонор Гулак — у 1946—1984 роках працював вчителем у Володимирівській школі. Відомий як автор понад сотні шахових задач[9].
  • Віталій Желєзний (1936—2000) — з 1972 року директор Володимирівської середньої школи, організатор сільського музею[9].
  • Віра Курико — авторка книги «Вулиця причетних. Чернігівська справа Левка Лук'яненка» (2020)[14]

Репресовані радянською владою

[ред. | ред. код]
  • Єрмоленко Увар Логвинович, 1885 року народження, початкова освіта, одноосібник. Заарештований 10 квітня 1933 року за «антирадянську агітацію». 16 травня 1933 року справу закрили. Реабілітований 14 серпня 1997 року. (Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 2345).
  • Закружний Микита Онуфрійович, 1896 року народження, українець, малописьменний. Заарештований 26 листопада 1932 року за ст. 54-11 КК УСРР. 13 травня 1933 року справу припинено. Реабілітований 26 листопада 1996 року (Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 898).
  • Закружний Михайло Пилипович, 1882 року народження, українець, малописьменний. Заарештований 19 грудня 1932 року за ст. 54-10 КК УСРР. 17 лютого 1933 року справу припинено. Реабілітований 30 січня 1998 року (ГДА СБ України, м. Чернігів. — Спр. 9406-п).
  • Закружний Павло Климович, 1913 року народження, українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 09 грудня 1937 року за ст. 54-10 КК УРСР. 31 грудня 1937 року звільнений на підписку про невиїзд. Рішення по справі відсутнє. Реабілітований 25 лютого 1997 року (Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 744).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Городнянський літопис — 17. Городнянська сотня. sites.google.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  2. ↑ Городнянський літопис — 18. Населені пункти. sites.google.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  3. ↑ Володимирівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання з грудня 2021]
  4. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ а б в г д Євсієнко М. I. Словник видатних імен Городнянщини. — Городня, 2002. — 52 с.
  10. ↑ Городнянський літопис — 47. Творчеські шляхи. sites.google.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  11. ↑ Шелеховская межпоселенческая центральная библиотека. www.shmcb.ru. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  12. ↑ Городнянський літопис — 48. Епілог. sites.google.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  13. ↑ Національна телекомпанія України. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 3 червня 2020.
  14. ↑ Віра Курико. Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка. (уривок). ЛітАкцент — світ сучасної літератури (укр.). 9 липня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Володимирівка_(Чернігівський_район)&oldid=42811769