Очікує на перевірку

Бичков Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Бичков)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бичков Віктор Миколайович
Дата народження4 вересня 1954(1954-09-04)[1] (70 років)
Місце народженняЛенінград, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія
 СРСР
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (1982)
Професіяактор, ведучий, телеведучий
Нагороди
Державна премія Росії
IMDbID 0125732
viktorbychkov.ru
CMNS: Бичков Віктор Миколайович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бичков.

Віктор Миколайович Бичков (нар.. 4 вересня 1954, Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, лауреат Державної премії РФ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1954 року в Ленінграді. Віктор Бичков ріс у восьмикімнатній комунальній квартирі, де проживало сорок чоловік. Уже з дитинства Віктор мріяв стати актором. Першу свою роль (панотця) зіграв у піонерському таборі. Втім, після 8-го класу Віктор Бичков вирішив стати медиком, а точніше гінекологом. Проте до медичного училища він не вступив. Після невдалої спроби стати медиком, Віктор вступив до ПТУ та відвідував театральну студію, де швидко з масовки перейшов на головні ролі.

Потім була служба в лавах Радянської Армії (війська ППО), а повернувшись, Бичков вступив до Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (курс народного артиста СРСР Ігоря Владимирова). ЛДІТМіК Віктор Бичков закінчив у 1982 році.

У кіно Віктор Бичков дебютував у 1980 році в ролі призовника у фільмі «Остання втеча». У 1985 році він знявся у фільмі Олександра Рогожкіна «Заради декількох рядків», де зіграв німецького солдата. У 1986 році Віктор Бичков знявся в короткометражному фільмі «Екскурсант», де зіграв роль телепня-прогульника.

Популярність Віктор Бичков здобув завдяки ролі єгеря Кузьмича в комедійних стрічках Олександра Рогожкіна — «Особливості національного полювання» (1995), «Особливості національної риболовлі» (1998) та «Особливості національного полювання у зимовий період» (2000).

Визнання глядачів і критиків отримала тріумфальна картина Олександра Рогожкіна «Зозуля», де Віктор Бичков знявся в одній з головних ролей. У 2002 році картина отримала російську національну премію «Золотий орел» відразу в декількох номінаціях, в тому числі і як найкращий фільм року. Сам Бичков теж отримав «Золотого Орла» в номінації «Найкраща чоловіча роль» і Державну премію Росії.

Віктор Бичков — автор «рос. рассКузиков» — коротких замальовок про кіно й театр, викладених на особистому сайті [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] актора.

Погляди

[ред. | ред. код]

В інтерв'ю «Новим известиям» в 2007 році Віктор Бичков розповів, що в період президентства Бориса Єльцина відчував сором за главу держави. Діяльність Володимира Путіна артист оцінив більш позитивно, назвавши його «молодим і розумним політиком»[2].

У 2011 році Бичков зіграв Платона Лебедєва у виставі «Розумом Росію не зрозуміти», створену за матеріалами судових процесів у справі «ЮКОСа». Цю роль актор назвав своєю «громадянською позицією»[3].

Родина

[ред. | ред. код]

Віктор Бичков був тричі одружений.

  • Перша дружина — Наталія. Син Григорій.
  • Друга дружина — акторка Олена Симонова. Син Федір та донька Арсенія.
  • Третя дружина — театральний режисер Поліна Белінська. Син Добриня.

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
  • «Сміятися, право, не грішно»
  • «Лівша»
  • «Снігова королева»
  • «Малюк і Карлсон»
  • «Гравці»
  • «Трубадур та його друзі»
  • «Дульсинея Тобосська»
  • «Приборкання норовливої»
  • «Рояль у відкритому морі»
  • «Людина, тварина і чеснота»
  • «Станція»
  • «Тригрошова опера»
  • «Підступність і любов»
  • «Людина і джентльмен».

Санкт-Петербурзький академічний театр комедії ім. М. П. Акімова

[ред. | ред. код]
  • «Коник-Горбоконик»
  • «Наворожила мені циганка»
  • «Фредді»
  • «Ромул Великий»

Театр «Картковий будиночок»

[ред. | ред. код]
  • «Якщо кішку обдерти, то вона, як кролик».

Драматичний театр «Комедіанти»

[ред. | ред. код]
  • «Пристрасті по-італійськи»

Драматичний театр «Притулок комедіанта»

[ред. | ред. код]
  • «Потрібен старий клоун»
  • «Кожному своє»

Академічний театр ім. Лєнсовета

[ред. | ред. код]

Ролі в кіно

[ред. | ред. код]
  1. 1980 — Остання втеча — призовник (немає в титрах)
  2. 1982 — Взяти живим — Лузгін
  3. 1985 — Заради кількох рядків — німецький солдат
  4. 1986 — Остання дорога — слуга Павло
  5. 1986 — Екскурсант (новела до к/а «Винятки без правил») — Борис Топорков / американець Боб
  6. 1986 — За Ветлугою-рікою — Вітьок
  7. 1986 — Комендант Пушкін — червоноармієць
  8. 1986 — Лівша — франт
  9. 1987 — Біле прокляття — Степан Гвоздь, працівник протилавинної служби
  10. 1987 — Життя Клима Самгіна — бджоляр
  11. 1987 — Садівник — Вітьок, тракторист
  12. 1988 — Міс мільйонерка — Бичков, виконроб
  13. 1989 — Васька — парашутист
  14. 1989 — Сірано де Бержерак — поет, гість Рагно
  15. 1989 — Воно — Воблушкін
  16. 1990 — Анекдоти — Чапаєв
  17. 1990 — Собачий бенкет — Вітьок
  18. 1990 — Духів день — Вітьок
  19. 1990 — Перехід товариша Чкалова через Північний полюс — Байдуков
  20. 1991 — Афганський злам — штабник
  21. 1991 — Дій, Маню! — Бичков
  22. 1991 — Вийди! — Єгор
  23. 1991 — Третя планета — мужик з хрестом
  24. 1991 — Хміль — праведник Лука
  25. 1991 — Людина зі звалища — Олександр Ликов
  26. 1991 — Чіча — учасник ансамблю
  27. 1991 — Міф про Леоніда — сексот
  28. 1992 — Чекіст — Іванов
  29. 1992 — Прекрасна незнайомка — офіціант
  30. 1993 — Акт — чоловік
  31. 1993 — Життя з ідіотом — друг-товариш по чарці
  32. 1994 — Гра — Баррі Русак
  33. 1994 — Колечко золоте, букет з червоних троянд — Сисой
  34. 1994 — Російський транзит — кримінальник «Глиста»
  35. 1995 — Музика для грудня — велосипедист
  36. 1995 — Особливості національного полювання — єгер Кузьмич
  37. 1996 — Спадкоємець / The Successor  — Віктор
  38. 1996 — Операція «З новим роком!» — дід Мороз Кузьмічов
  39. 1997 — 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів — бомж Померанцев
  40. 1997 — Американка — кримінальник Третьяков
  41. 1997 — Бомба
  42. 1998 — Дух
  43. 1998 — Жіноча власність — Ігор
  44. 1998 — Особливості національної риболовлі — єгер Кузьмич
  45. 2000 — Місяцем був повний сад — голова колгоспу
  46. 2000 — Особливості банної політики, або Баня 2 — банщик Митрич
  47. 2000 — Особливості національного полювання в зимовий період — єгер Кузьмич
  48. 2000 — Бузкові сутінки
  49. 2000 — 2005 — Убивча сила — бомж-інформатор Померанцев
  50. 2000 — Сочинушки (короткометражка)
  51. 2002 — Зозуля — Іван Картузов «Пшолти»
  52. 2003 — Особливості національної політики — єгер Кузьмич
  53. 2003 — Дільниця — виконроб Уткін
  54. 2004 — Чотири таксисти і собака — дядько Костя Саричев
  55. 2004 — На віражі — Копєйкін
  56. 2004 — Про кохання в будь-яку погоду
  57. 2004 — Загибель імперії — Степнін, він же Ганецький
  58. 2005 — Турецький гамбіт — хорунжий
  59. 2005 — Вища міра
  60. 2005 — Голова класика — скоморох
  61. 2005 — Піжмурки — батько хлопчика в зоопарку
  62. 2005 — Перший Скорий — Дафна / Трус
  63. 2006 — Граф Монтенегро — отець Сергій / його брат-безбожник
  64. 2006 — Спекотний листопад — дільничний Антипенко
  65. 2006 — Перший вдома — продавець сигарет / алкаш / листоноша Пєчкін
  66. 2006 — Чотири таксисти і собака 2 — дядько Костя Саричев
  67. 2007 — На шляху до серця
  68. 2008 — Людина без пістолета — Кашин
  69. 2008 — Краса вимагає … — віконт
  70. 2008 — Дім, милий дім — Михайло Андрійович
  71. 2008 — Це було в Гаврилівці 2 — купець першої гільдії Дормідонтов
  72. 2008 — Чужі — хірург
  73. 2009 — Банкрут — стряпчий Рисположенський
  74. 2010 — Олімпійське селище — мужик
  75. 2011 — Ластівчине гніздо — сусід Георгій Михайлович
  76. 2011 — Товарищи полицейские (серія № 20 «тухле справа») — Андрій Леонідович Харитонов
  77. 2012 — Без сліду — Павло Коваль
  78. 2013 — 12 місяців — грудня
  79. 2014 — Вій — коваль Тарас
  80. 2016 — Кухня — Тимофій Ілліч, батько Кості
  81. 2018 — Заповідник
  82. 2019 — Жуки — панотець Олександр
  83. 2021 — Жуки-2 — панотець Олександр

Телебачення

[ред. | ред. код]

З 2006 по 2012 рік вів дитячу телепередачу «На добраніч, малюки!» (Дядько Вітя)[4].

У 2012 році брав участь у шоу «Танці з зірками» на телеканалах Росія-1 і РТР-Планета.

Кліпи

[ред. | ред. код]
  1. 2003 — «Самотність» (вик. гурт «Небо»)
  2. «Звуковий агресор». Гурт «Кар-Мен»
  3. «З Новим Роком». Гурт «Сонце-хмари»

Відеоігри

[ред. | ред. код]
  1. «Революціонный квѣстъ» (2004) — революційний матрос Василь Стійкий

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Лауреат премії «Визнання» — за кращу чоловічу роль (1995)
  • Лауреат премії «Золотий Орел» — в номінації «краща чоловіча роль» (2003) за фільм «Зозуля»
  • Лауреат Призу за кращу чоловічу роль Фестивалю Російського кіно в Онфлері (Нормандія, Франція) — за фільм «Зозуля» (2003)
  • Лауреат Призу «Срібна підкова» за кращу чоловічу роль (Дім Ханжонкова)
  • Лауреат Державної премії Росії (2003) у складі знімальної групи фільму «Зозуля»
  • Лауреат Призу журі за кращу чоловічу роль на Другому Московському фестиваль «Московська прем'єра» (2005, за фільм «Зозуля»)
  • Кавалер Ордена Честі і Гідності «Русь державна» за високий професіоналізм у творчій діяльності, відродження традицій миролюбності, духовності і великі заслуги у розвитку культури і мистецтва Санкт-Петербурга і Росії (2004)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Базылюк, Марина (16 февраля 2007 года). Виктор Бычков: «У нас партии, как инфузории — размножаются делением». Новые Известия. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 19 жовтня 2018.
  3. ↑ Морозов, Андрей (29 марта 2011 года). Актёр Виктор Бычков: «В России от сумы и от тюрьмы по-прежнему не зарекаются». Новые Известия. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 19 жовтня 2018.
  4. ↑ Спокойной ночи, малыши! — О проекте (рос.). Телеканал «Россия». Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 25 червня 2014.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бичков_Віктор_Миколайович&oldid=41345795