Перейти до вмісту

Протопопов Віктор Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Павлович Протопопов)
Віктор Павлович Протопопов
Народився22 жовтня 1880(1880-10-22)
Юрки, Полтавська область
Помер29 листопада 1957(1957-11-29) (77 років)
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьпсихіатр Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВійськово-медична академія
Галузьпсихіатрія
ЗакладПермський державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньакадемік АН УРСР
Науковий керівникБехтерєв Володимир Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніБирюкович Петро Вікторович
Познанський Олександр Семенович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Протопопов.

Протопопов Віктор Павлович (22 жовтня 1880, Юрки — 29 листопада 1957) — український та радянський психіатр, педагог, основоположник української школи психіатрії, академік АН УРСР, Заслужений діяч України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селі Юрки Хорішківської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії в сім'ї козака. Початкову освіту отримав у с. Хорішки, а згодом вступив до Військово-медичної академії (ВМА) в Петербурзі, яку закінчив у 1906 році, і продовжив роботу на кафедрі психіатрії під керівництвом В. М. Бехтерєва, засновника власної патофізіологічної школи. У 1909 році захистив докторську дисертацію «О сочетательной двигательной реакции на звуковые раздражители» [1]. З 1911 до 1921 продовжував працювати з Бехтерєвим на посаді приват-доцента в його клінічній лабораторії. З 1921 — професор кафедри психіатрії Пермського університету. В тому ж році розробив положення про значення мови в процесі вищої нервової діяльності.

У 1923 році повернувся в Україну, де займав посаду завідувача кафедри психіатрії Харківського медичного інституту та очолював її 20 років.

У 1931 році організував перший в СРСР навчальний Психоневрологічний інститут (пізніше Інститут клінічної психотерапії та психогігієни). При інституті створив кафедру вищої нервової діяльності.

Активно сприяв створенню у Харкові Української психоневрологічної академії (1932 р.), та її подальшої реорганізації в Український науково-дослідний психоневрологічний інститут [1].

Заслужений діяч науки УРСР (1934). У 1935 році став членом Української академії наук.

У 1944 році будучи професором Київського інституту удосконалення лікарів, водночас організував відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності при інституті фізіології АН УРСР і був його завідувачем до 1957 року. Академік АН УРСР (1945).

Упродовж багатьох років виконував обов'язки головного психіатра і водночас голови вченої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР з проблеми патології вищої нервової діяльності та психіатрії.

Був редактором журнала «Советская психоневрология».

Могила Віктора Протопопова

Помер 29 листопада 1957 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова та педагогічна робота

[ред. | ред. код]

Вихованець патофізіологічної школи В. М. Бехтерєва. Засновник власної патофізіологічної школи в психіатрії, автор оригінальних методик дослідження вищої нервової діяльності. Пріоритетним напрямом наукової діяльності В. П. Протопопова було вивчення психосоматичних процесів та взаємозв’язків між ними. В результаті чисельних досліджень описав вегетативні порушення при маніакально-депресивному психозі (Тріада Протопопова). У власній лікарський практиці широко застосовував терапію тривалим сном, методики дезінтоксикаційної терапії, дієтотерапії. В. Протопопов є розробником методу вироблення рухових умовних рефлексів. Дослідницьким шляхом вивчено механізми формування моторних навичок та елементарних абстракцій у собак і та інших тварин, обґрунтовано трактування фізіологічних засад абстрактного мислення людини. Чималий внесок зроблено вченим в напрямку вивчення фізіології вищої нервової діяльності, а саме – у сфері фізіології моторних навичок [2].

Збагатив медичну науку напрацюваннями в галузі патогенеза шизофренії та маніакально-депресивного психоза. В. Протопопов своїми дослідженнями у сфері фізіології впроваджував вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність [1].

В. Протопопов активно сприяв повоєнному відновленню та розвитку закладів психіатрії в Україні.

Є автором 160 наукових робіт, у тому числі 5-ти монографій переважно за темою «патофізіологія психозів». Під керівництвом В.П. Протопопова виконано 5 докторських і 5 кандидатських дисертацій.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Протопопов В. П. Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза. // Научная медицина. — 1920. — № 7. — С. 721—749.
  • Протопопов В. П. Цель и задачи, выполнению которых я посвятил свою жизнь // Протопопов В. П. Избранные труды. — Киев: АН УССР, 1961. — С. 533—536
  • «О сочинительной двигательной реакции на звуковые раздражения» (1909)
  • «Менструальные расстройства при маниакально-депрессивном психозе» (1919)
  • «Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза» (1920)
  • «Объективный метод изучения поведения человека и высших животных» (1924)
  • «Условия образования моторных навыков и их физиологическая характеристика» (1935)
  • «К вопросу об организации терапии психозов» (1935)
  • «Принципы и методы охранительной терапии»(1937)
  • «Патофизиологические особенности в деятельности центральной нервной системы при шизофрении» (1938)
  • «Патофизиологические основы рациональной терапии шизофрении» (1946)
  • «Состояние и пути дальнейшего развития на Украине учения И. П. Павлова о физиологии и патологии высшей нервной деятельности» (1950)
  • "Образование моторных навыков у животных по методу «стимул-преграда» (1950)
  • «Процессы отвлечения и обобщения (абстракции) у животных и человека» (1950)
  • «Итоги работ в области психиатрии, физиологии и патологии высшей нервной деятельности, проведённые нами за последние 20 лет» (1953)
  • «Обмен веществ при маниакально-депрессивном психозе, терапия и профилактика этого психоза» (1955)

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

• 2 ордена Леніна

• орден Трудового Червоного Прапора.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Малик М. «Віктор Павлович Протопопов» // Край. — № 43. — С.19-20

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Перцева, Ж. Н. Клиническая психиатрия в стенах высшей медицинской школы Харькова. Время института здоровья. – ХНМУ. – 2008. – № 6 (14). – С. – 5.
  2. ↑ Віктор Павлович Протопопов (PDF). Скарбниця харківської медицини. Постаті : біогр. довід. / за заг. ред. В. М. Лісового — Харків : ХНМУ, 2015. – С. 91. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2024. Процитовано 13 жовтня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протопопов_Віктор_Павлович&oldid=44118225