Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Апокрисис XVI ст.

«АПОКРИСИС»

(грец. — відповідь) — полемічний трактат, спрямований проти БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 р. та її апологетики в анонімно виданому на поч. 1597 творі «Берестейський собор. Оборона Берестейського собору», що належав перу єзуїта П.Скарги. «А.» вперше надрукований 1597—98 польс. мовою в краківській друкарні протестанта-антитринітарія О.Родецького. Твір вийшов під псевд. Христофора Філалета, за яким криється ім’я М.Броневського. Бл. 1598 видано в м. Острог під назвою «Апокрисисъ албо отпов_дь на книжкы о събор_ берєстейскомъ, имєнємъ людій старожитной рєл_и грєчєской чєрєз Христофора Филалєта врихль дана», в пер. староукр. мовою, ймовірно, острозьким публіцистом кін. 16 ст. Клириком Острозьким (який додав до нього фрагменти зі свого твору «Історія лістрикійського собору»). «А.» написано з використанням методики викладу матеріалу, системи аргументації та ідейного інструментарію, що культивувалися в протестантському вченому середовищі. У передмові до твору міститься посвята польс. великому коронному гетьману Я.Замойському (1542—1605), викладено причини написання книги, її мету й структуру. Перші дві ч. «А.» присвячені Берестейському церк. собору 1596. У них гостро засуджуються митрополит і єпископи, які стали на шлях церк. унії, а також доводиться законність правосл. собору духовних і світських осіб у Бересті, котрі не визнали унію. М.Броневський надав своєму творові виразної фактологічної спрямованості. Він використав матеріали «Екстезиса» — опис правосл. Берестейського церк. собору, що вийшов друком 1597 польс. мовою в краківській друкарні О.Родецького, листи правосл. ієрархів до 1596, в яких вони прилюдно відмежовувалися від звинувачень в унійних намірах, а також документи, що засвідчували протилежне: їхню готовність визнати зверхність папи римського, бажання зрівнятися в привілеях з катол. духівництвом, отримати матеріальні вигоди й місця в сенаті.

Обґрунтовуючи конфесійні права православних і протестантів у Речі Посполитій, автор «А.» звертався також до законодавчих актів, де вони формально гарантувалися (акт ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569, сеймові конституції, ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573, в яких визначалися осн. засади устрою д-ви, що трактувалися як незмінні, та ін.). Спростовуючи твердження П.Скарги про неканонічний характер правосл. Берестейського собору, М.Броневський обстоював принцип соборності правосл. церкви. З позицій реформаційної ідеології він наголошував на праві мирян розмислювати над питанням віри, тлумачити реліг. догмати і не йти за ієрархами — «сліпими проводирями», які навчають «неправдивій науці». У 3-й і 4-й ч. «А.» засуджуються катол. теократизм, папські претензії бути єдиним главою християн. церкви, критично аналізуються результати Флорентійська церковна унія і спростовуються звинувачення П.Скарги на адресу Сх. Церкви як реліг. інституції. Причому М.Броневський показав себе блискучим полемістом, який тонко застосовував логічний та ін. тогочасні наук. методи (в т. ч. істор. критики), а також глибоким знавцем Біблії, церк. патристики, праць світських і церк. істориків, протестантських богословів та ін. джерел. Підбиваючи підсумки своєї праці, автор «А.» зробив висновок про канонічну, юрид. та істор. неправомірність Берестейської церковної унії 1596 і наголосив, що насильство над свободою совісті й конфесійні утиски загрожують Речі Посполитій громадян. війною на реліг. ґрунті. «А.» отримав значний резонанс у реліг. та інтелектуальних колах країни, а також справив ідейний вплив на полемічну укр. літ. 1-ї пол. 17 ст. Водночас серед частини правосл. богословів існувала настороженість щодо реформаційних поглядів Христофора Філалета, про що свідчать негативні оцінки його праці у вступі до «Служебника» (1629), виданого П.Могилою.

Література

• Коялович М. Литовская церковная уния, т. 1—2. СПб., 1859—61;
• Скабаланович Н. Об «Апокрисисе» Х.Филалета. СПб., 1873;
• Голубев С. Библиографические замечания о некоторых старопечатных церковно-славянских книгах, преимущественно конца XVI и XVII столетия. «Труды Киевской духовной академии», 1876, т. 1;
• Харлампович К. Западно-русские православные школы XVI и начала XVII века. Казань, 1898;
• Tretiak J. Piotr Skarga w dziejach i literaturze Unii Brzeskiej. Krak?w, 1912;
• Возняк М. Історія української літератури, т. 2. Львів, 1921;
• Яременко П.К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його «Апокрисис». Львів, 1964;
• Його ж. Исследование украинской полемично-публицистической литературы конца XVI — начала XVII ст. К., 1966; Острозька Академія XVI— XVII ст. Острог, 1977;
• Паславський І.В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI — першій третині XVII ст. К., 1984;
• Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576—1636). К., 1990;
• Bylinski J. Marcin Broniewski — trybun szlachty wielkopolskiej czas?w Zygmunta III. Wroclaw, 1994.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: П.М. Сас; url: http://history.org.ua/?termin=Apokrysys; том: 1