Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Варшавська історична школа
ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА
– один із провідних напрямів польс. історіографі останньої чв. 19 ст. Його прихильники дотримувалися ліберальних поглядів і позитивістської методології (див. Позитивізм в історичній науці). Засновники – професори Варшавського ун-ту (тоді Головної шк.) А.Павіньський і Ю.Плебаньський – закликали не обмежувати істор. досліджень політ. історією, а вивчати торгівлю, пром-сть, життя соціальних верств. Провідними вченими шк. стали Т.Корзон, в.Смоленьський, О.Яблоновський, О.Рембовський та ін. Особливого визнання набули праці Т.Корзона «Внутрішня історія Польщі за Станіслава Августа» (1882–88) і в.Смоленьського «Інтелектуальний переворот у Польщі XVIII ст.» (1891), в яких містився аналіз сусп. процесів у Польщі 2-ї пол. 18 ст. у контексті формування новочасного європ. сусп-ва на засадах раціоналізму, демократії та підприємництва.
Закріплення назви «В. і. ш.» за цим напрямом відбулося в ході полеміки його представників з істориками Краківської історичної школи (Ю. Шуйський, В.Калінка та ін.), зокрема на сторінках періодичних вид. і на II з’їзді польс. істориків у Кракові 1890. Варшавські історики критикували краківських колег за однобічність і політ. спрямованість їхніх істор. праць, за недооцінку впливу соціально-екон. та інтелектуальних чинників на розвиток сусп-ва, проведення ідеї політ. незрілості польс. правлячих верств і тим самим формування і поширення «песимістичної» концепції історії Польщі. Вчені в. і. ш. натомість пропонували дивитися на польс. історію ширше, враховувати соціальні, госп. та культ.-освіт. зміни, що відбувались у сусп-ві у зв’язку з цивілізаційними процесами в Європі, закликали розробляти й пропагувати «оптимістичне» бачення історії Польщі. Причини занепаду Речі Посполитої наприкінці 18 ст. краківські історики вбачали в необґрунтованих, на їх погляд, намаганнях польс. реформаторів змінити традиційний устрій д-ви, а варшавські – у загарбницькій політиці сусідніх д-в. Серед причин послаблення Польщі представники в. і. ш. називали, зокрема, укр. козац. рух, який вони порівнювали з ін. руйнівними рухами в Зх. Європі.
В. і. ш. розпалася на поч. 20 ст., коли в історіографію стали проникати нові істор. теорії й концепції (неоромантизм, економічна історія та інші).
Література
[ред. код]Historycy o historii. Od A. Naruszewicza do S. Kętrzyńskiego. 1775– 1918. Warszawa, 1963; Historiografia polska w dobie pozytywizmu (1865–1900). Warszawa, 1968; Historycy warszawscy ostatnich dwόch stuleci. Warszawa, 1986;
- Зашкильняк Л. Формирование и развитие исторической науки в Польше. Львов, 1986.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: Л.О. Зашкільняк.; url: http://history.org.ua/?termin=Varshavska_istorychna; том: 1