Гальберштадт Віталій Йосипович
| Віталій Йосипович Гальберштадт | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені |
фр. Vitaly Halberstadt  | |||
 | ||||
| Народження |
7 травня 1903[1][2][3] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1][3] | |||
| Смерть |
18 жовтня 1967[3] (64 роки) XV округ Парижа, Париж[3] | |||
| Рейтинг ФІДЕ | Немає даних | |||
Віталій Йосипович Гальберштадт (рос. Виталий Осипович (Иосифович) Гальберштадт; фр. Vitaly Halberstadt; 20 березня 1903, Одеса — 25 жовтня 1967, Париж) — французький шахіст і етюдист. Міжнародний майстер та суддя міжнародної категорії з шахової композиції (1957). «Це був видатний шаховий композитор, етюди якого відрізнялися витонченістю і служили посібником щодо ендшпилів».[4]
Народився в Одесі, після громадянської війни його родина емігрувала до Франції. В 1925 22-річний Гальберштадт розділив перше місце в шаховому чемпіонаті Парижа з Абрамом Барацем.[5] Він і надалі брав участь у багатьох французьких турнірах та чемпіонатах.[6] У 1956-1966 роках Гальберштадт редагував розділ етюдів журналу «Thèmes-64». «Одружився з російською, добре знав російську мову та охоче допомагав колегам з СРСР, які відвідували Париж».[4]
Почав складати етюди з 1924 року. Всього опублікував близько 200 етюдів та 25 завдань, з яких 20 відзначені першими призами на конкурсах, а 19 включені до «Альбомів ФІДЕ». Як і його друг Андре Шерон, Гальберштадт віддавав перевагу темам аналітичного характеру. Після трагічної загибелі його дружини у дорожній аварії на початку 1960-х років залишив заняття композицією.
У 1937 році був присвячений масонство в російській паризькій ложі «Гермес» № 558 Великої ложі Франції, обіймав у ній різні посади; (Обрядоначальник, експерт, воротар, зберігач друку тощо). Після закриття ложі (1956) разом з останніми її членами приєднався до іншої російської ложі — Астрея № 500, членом якої був до смерті.[7]
Похований у Парижі, на цвинтарі Отой.
- Halberstadt V., Duchamp M. L’Opposition et les cases conjugées sont réconciliées. Paris — Bruxelles: 1932.
- Halberstadt V. Curiosités tactiques des finales. Paris: 1954. Тут 77 його етюдів.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1023628104 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г свідоцтво про смерть
- ↑ а б Александр Казанцев. ЩИТ КОРОЛЯ АРТУРА. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 26 березня 2022.
- ↑ Виталий Иосифович Гальберштадт. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 25 травня 2014.
- ↑ CHAMPIONNAT DE PARIS. Архів оригіналу за 15 листопада 2008. Процитовано 5 вересня 2009.
- ↑ Серков А. И.. Русское масонство. 1731—2000 гг. Энциклопедический словарь. — М.: Российская политическая энциклопедия, 2001
- Бондаренко Ф. С. Триумф советского шахматного этюда. Киев: Здоров’я, 1984, стр. 139—140.
- Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — 621 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
- Владимиров Я. Г. 1000 шедевров шахматной композиции. М.: АСТ, 2005, 542 с. ISBN 5-17-031575-9, стр. 360—361.
- Серков А. И. Русское масонство. 1731—2000 гг. Энциклопедический словарь. — М.: Российская политическая энциклопедия, 2001.
- HALBERSTADT Vitaly. Архівовано червень 5, 2008 на сайті Wayback Machine.(фр.)
- Партии В. О. Гальберштадта Архівовано жовтень 1, 2017 на сайті Wayback Machine. в базі Chessgames
- Личная карточка В. О. Гальберштадта Архівовано жовтень 1, 2017 на сайті Wayback Machine. на сайті 365Chess