Дудін Віталій Миколайович
| Віталій Дудін | |
|---|---|
 | |
 Голова ради «Соціального руху» | |
| 8 червня 2016 — 6 жовтня 2024 | |
| Народився | 6 червня 1987 (37 років) Київ, УРСР, СРСР |
| Відомий як | правник, політик |
| Громадянство |  СРСР (1987-1991) Україна (з 1991) |
| Освіта | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Київський університет права НАН України |
| Alma mater | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана |
| Науковий ступінь | Кандидат юридичних наук |
| Політична партія | Соціальний рух |
| У шлюбі з | Оленою Ткаліч |
| Діти | Владислав Дудін (нар. 2011) Лев Дудін (нар. 2017) |
Віта́лій Микола́йович Ду́дін (нар. 25 червня 1987, Київ, УРСР, СРСР) — український громадський і політичний діяч, юрист, фахівець у галузі трудового права[1][2][3]. Голова ради громадської організації «Соціальний рух» (2016–2024), член Громадської ради при Державній службі України з питань праці. Часто коментує питання трудових прав у ЗМІ та пише аналітичні статті з цієї тематики[4][5][6]. Автор гасла «Бунтуй! Кохай! Права не віддавай!»[7].
Народився 25 червня 1987 року в Києві. У 2004 році вступив до Київського національного економічного університету, який закінчив у 2009 році за спеціальністю «Правознавство» (магістр з правового регулювання економіки).[8] 2019 року захистив дисертацію на ступінь кандидата юридичних наук на тему «Диференціація правового регулювання трудових відносин в Україні та державах ЄС»[9].
З лютого 2008 року до серпня 2010 року Дудін працював журналістом газети «Юридичний вісник України», а з вересня 2010 року до березня 2011 року ― на сайті «Багнет» як позаштатний журналіст.[8] Працював провідним фахівцем відділу комунікацій Державного центру зайнятості[10] та юристом Центру соціальних і трудових досліджень[11][12]. Викладає в Legal High School[13].
На громадських засадах надавав правову допомогу членам незалежної профспілки «Захист праці», Вільної профспілки залізничників України, Незалежної профспілки гірників України, Профспілки будівельників[8], а також надає безкоштовну юридичну допомогу з трудових питань окремим громадянам, у рамках діяльності ГО «Соціальний рух»[14][15].
Був членом громадської організації «Ліва опозиція»[16], брав участь у Революції гідності[17]. Під час Маршу рівності 2015 року був серед постраждалих від нападників[18]. У 2016 році став одним зі співзасновників та головою ради лівої громадської організації «Соціальний рух» та перебував на цій посаді до 2024 року.[19][20]
У 2019 році брав участь у виборах до Верховної Ради України як самовисуванець за виборчим округом 31 Кривого Рогу.[21][22] Підтримку йому висловили депутати британського парламенту від Лейбористської партії[23].
2021 року подав заяву до Державного бюро розслідувань на поліціянтів, які 19 січня 2021 року затримали учасників акції пам'яті Станіслава Маркелова і Анастасії Бабурової[24].
- Статті Віталія Дудіна на Політичній критиці;
- Статті Віталія Дудіна в журналі Спільне;
- Статті Віталія Дудіна на openDemocracy.
- ↑ Вікторія Хожаінова (24 березня 2021). Чому кур'єр може привезти неякісний товар та як отримати за це компенсацію. Пояснюють експерти. Суспільне. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Наталія Вавилонська (3 листопада 2021). Трудові права в креативній сфері регулярно порушують. Що з цим робити та як себе захистити. Заборона. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Олександр Кітраль (12 серпня 2022). Нерівна «гра»: як змінилася ситуація на ринку праці. Дзеркало тижня. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Vitaliy Dudin. Ukraine’s labour reforms threaten workers' rights. openDemocracy (англ.). Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Віталій Дудін. Політична критика. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Дудін Віталій. Спільне. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Альона Ткаліч (14 лютого 2022). «Бунтуй, кохай, права не віддавай». Історія гасла. Політична критика (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ а б в Дудін Віталій Миколайович, автобіографія
- ↑ В.М, Дудін (2019). Диференціація правового регулювання трудових відносин в Україні та державах ЄС. Кривий Ріг.
- ↑ Персоналії. Спеціальність "Право" факультету історії і права. 6 вересня 2019. Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Олена Ромашкіна (1 квітня 2017). Демократизація чи узурпація трудових відносин?. Голос України. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Ігор Бурдига. На кого вплине підвищення мінімальної зарплати в Україні – DW – 04.01.2019. Deutsche Welle. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Віталій Дудін. LegalHighSchool - Вища школа для юристів та адвокатів. Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ "Не думала, що колись буду гастарбайтером". Чи є в Україні масове безробіття?. BBC News Україна (укр.). Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Пішли проти течії. Історії людей, які кинули виклик трудовому свавіллю. Спільне (укр.). Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Ростислав Мисюкевич (5 січня 2012). "Міліція вбиває — влада покриває" - на Майдані громадськість згадала Ігоря Індила. Gazeta.ua. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Johannes Andersen (23 липня 2015). Right Sector calls for continued revolution - Jul. 23, 2015. Kyiv Post (англ.). Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ Радуга о двух концах. Главком (укр.). 10 червня 2015. Процитовано 14 червня 2023.
- ↑ ХТО МИ Є. Соціальний рух (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.
- ↑ Основні підсумки Конференції «Соціального руху»-2024. Соціальний рух (англ.). Процитовано 31 жовтня 2024.
- ↑ Дудін Віталій Миколайович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.
- ↑ Виталий Дудин: «В Украине есть большой потенциал для перезапуска левого движения». Спільне (рос.). Процитовано 23 квітня 2023.
- ↑ Early Day Motions tabled on Thursday 18 July 2019.
- ↑ ДБР порушило справу щодо поліцейських, які затримали учасників цьогорічної акції проти ультраправого насильства. ZMINA (укр.). 19 березня 2021. Процитовано 14 червня 2023.