ГЕС Істмейн 1
| ГЕС Істмейн 1 | |
|---|---|
| 52°10′53″ пн. ш. 76°03′05″ зх. д. / 52.18127778° пн. ш. 76.05141667° зх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Канада |
| Адмінодиниця | Eeyou Istchee James Bay Regional Governmentd |
| Стан | діюча |
| Річка | Істмейн |
| Каскад | гідровузол Затока Джеймс |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2006 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 480 МВт |
| Середнє річне виробництво | 2700 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 63 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 Alstom |
| Витрата через турбіни | 840 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 3х160 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам’яно-накидна |
| Висота греблі | 69 м |
| Довжина греблі | 890 м |
| ЛЕП | 315 |
| Власник | Hydro-Quebec |
  ГЕС Істмейн 1 | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Істмейн 1 – гідроелектростанція у канадській провінції Квебек. Споруджена в межах масштабного проекту Затока Джеймс, котрий передбачає деривацію ресурсу з ряду річок до сточища річки Ла-Гранд (має устя на східному узбережжі затоки Джеймс – південної-східної частини Гудзонової затоки).
Південніше від Ла-Гранд розташоване сточище річки Істмейн, котра так само впадає до затоки Джеймс. З метою накопичення ресурсу перед подальшою деривацією на північ (відбувається через ГЕС Сарсель) на Істмейн створили велике водосховище, для чого річку перекрили кам’яно-накидною греблею висотою 69 метрів та довжиною 890 метрів. Крім того, для утримання водойми знадобилось ще 33 дамби, виконаних переважно як земляні споруди за виключенням трьох найбільших. Останні є кам’яно-накидними та мають висоту 39, 34 та 33 метри при довжині 1798, 408 та 2315 метрів відповідно. Створений резервуар має площу поверхні 603 км2 та об'єм 6,94 млрд м3, при цьому в операційному режимі припустиме коливання рівня між позначками 274 та 28 метри НРМ.[1][2][3][4]
Після греблі Істмейн певний час прямує на невеликій відстані від однієї з заток сховища, підходячи до неї менш ніж на один кілометр. В цьому місці (за 11 км на захід від греблі) облаштували машинний зал станції у якому встановили три турбіни типу Френсіс потужністю по 160 МВт, котрі при напорі 63 метри забезпечують виробництво 2,7 млрд кВт-год електроенергії на рік. Відпрацьована вода по відвідному каналу повертається в Істмейн.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 315 кВ.[5][6][7][8]
Можливо також відзначити, що на початку 2010-х неподалік ввели в експлуатацію машинний зал ГЕС Істмейн 1-А, схема якої повністю повторює схему Істмейн 1. Поява цієї дублюючої споруди була викликана деривацією додаткового ресурсу із протікаючої південніше річки Руперт.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ EASTMAIN-1 HYDROELECTRIC DEVELOPMENT Environmental Activities, 2002–2013 – Highlights October 2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2018.
- ↑ Eastmain-1 Hydroelectric Facility – Bypass Tunnel. VINCI Construction Grands Projets (амер.). Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Hydroelectric generating stations | Hydro-Québec Production. www.hydroquebec.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ Les turbines hydrauliques du barrage des Trois Gorges The hydraulic turbines of the Three Gorges dam par J. 8rémond (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2017.