Перейти до вмісту

Газманов Олег Михайлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Газманов Олег)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Газманов.
Олег Газманов
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження22 липня 1951(1951-07-22) (73 роки)
Місце народженняГусєв, Калінінградська область, РРФСР, СРСР
Роки активності1991 — тепер. час
Громадянство СРСР
 Росія
Професіїкомпозитор, поет, музичний продюсер, виробник, співак, поет-пісняр, актор, автор-виконавець, гітарист
Співацький голостенор
Інструментигітара і вокал[d]
Жанрипоп-музика
поп-рок
Колективи

Група «Ескадрон»:
Валентин Лезов (бас-гітара),
Юрій Бабичев (ударні),
Андрій Гуренко (клавішні),
Володимир Єгоров (гітара),

Олексій Іванов (звукорежисер).
ПартіяЄдина Росія
ЗакладЮНІСЕФ
Лейбли«Мун Рекордс»
Нагороди
У шлюбі зMarina Muravyova-Gazmanovad
ДітиГазманов Родіон Олегович і Marianna Gazmanovad
gazmanov.ru
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Олег Михайлович Газманов (нар. 22 липня 1951, Гусєв, Калінінградська область, РРФСР) — радянський та російський естрадний співак, композитор та поет. Заслужений артист Росії (1995)[1]. Народний артист Росії (2001)[2]. Семиразовий володар Національної російської премії «Овація»[3]. Пропагандист путінського режиму. Занесений до переліку людей, що створюють загрозу нацбезпеці Україні. Фігурант центру «Миротворець».[4] В Україні заборонена творчість за участю Олега Газманова[5][6]. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму» (початковий список)[7]. Путініст та українофоб.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 липня 1951 в єврейській родині фронтовиків, які були родом з Білорусі, бабуся жила в Мінську[8][9]. Батько, майор Михайло Семенович Газманов, був професійним військовим; мати, Зінаїда Абрамівна (1920—2006)[10] — лікарем-кардіологом у військовому шпиталі[11][12]. Єдиний син у родині.

Навчався в одній середній загальноосвітній школі № 8 міста Калінінграда з Людмилою Путіною та Ладою Денс[13].

В 1973 закінчив Калінінградське вище інженерне морське училище (КВІМУ) за спеціальністю «холодильні і компресорні машини та установки». З третього курсу займався наукою, ходив на суднах в море. Після закінчення навчання був запрошений працювати викладачем на кафедрі КВІМУ, читав лекції, писав дисертацію. Коли наукова робота була завершена, зрозумів, що реалізувати свій потенціал як ученого неможливо[14]. В 1981 закінчив Калінінградське музичне училище по класу гітари. Починав свою творчу діяльність, працюючи в ресторані готелю «Калінінград», куди йому допоміг влаштуватися його друг Михайло Рейн. Співав у калінінградських ВІА «Атлантик» та «Візит»[10].

1989 року створив групу «Ескадрон»[15]. Наприкінці 1980-х років виступав з сином Родіоном Газмановим. Першою клавішницею групи була Галина Романова. Одночасно з роботою в групі «Ескадрон» Галина Романова була і виконавицею деяких пісень Газманова («Валера», «Хлопчик-недотрога», «Сніжні зірки», «Мій моряк»).

Кандидат у майстри спорту зі спортивної гімнастики[16], капітан 3 рангу в запасі. З 2002 року є Послом доброї волі Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Найвідомішими хітами, що стали «візитною карткою» Газманова, є пісні «Путана», «Ескадрон», «Осавул», «Панове офіцери», «Москва» та «Морячка».

Пісня «Москва» стала неофіційним гімном російської столиці[17].

2012 року Олег Газманов взяв участь у записі Гімну Російської Федерації з Академічним ансамблем пісні та танцю ім. А. В. Александрова. Також записав сольне виконання Гімну Російської Федерації. «Багато людей сперечаються, треба чи ні записувати різні версії виконання Гімну. Думаю, і національна ідея, і державна символіка, і Гімн повинні бути близькі громадянам країни. У Росії з її величезними територіями та багатонаціональним населенням це особливо гостре питання. Тому вважаю, що не треба забороняти представникам різних музичних напрямків, які мають свого слухача, виконання гімну та пропаганду державних цінностей. Вважаю, що соромитися треба швидше того, що деякі земляки не знають слів Гімну, а не того, як він виконується, тим більше коли це робиться щиро і з вірою у велич нашої країни. Записуючи Гімн, я намагався передати емоції, які відчувають наші видатні спортсмени, стоячи на верхньому щаблі п'єдесталу, зловити це почуття і з таким почуттям заспівати Гімн», — Олег Газманов.

2013 року надано звання Почесного громадянина міста Калінінград та міста Саратов.

2014 року взяв активну участь у заходах з підготовки та проведення Олімпійських Ігор у Сочі.

Про свої життєві цінності Газманов говорить так:

«Про це можу сказати дуже коротко. Я дуже люблю життя в усіх його проявах та багато чого в ньому ціную. Насамперед, незалежність. Честь, гідність, вміння тримати своє слово. Прагнення завжди рухатися вперед, незважаючи ні на що…»[16]

1 березня 2014 Газманов підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента РФ В. В. Путіна в Україні і Криму[18].

Олег Газманов, рекламуючи по телебаченню поправки до Конституції-2020, каже: «Мої батьки пройшли всю Велику Вітчизняну війну. Батько закінчив війну в Берліні, а мама в далекому Халкін-Голі. І я буду голосувати за поправки в Конституції, які не дадуть і шансу спотворити нашу історію, зневажити пам'ять про наших героїв, глумитися над могилами моїх предків. Важливо прийти, і проголосувати.»

У різних джерелах вказується, що його батько Михайло Семенович Газманов був у флоті, потім в будівельних частинах, нагороджений медаллю За перемогу над Німеччиною й орденом Червоної Зірки.

Мати артиста — Зінаїда Абрамівна Газманова (уроджена Альтшулер) під час війни була санітаркою в госпіталі, потім медсестрою. Війну закінчила (?) в Халхин-Голі, отримала медаль за перемогу над Японією.

Однак на сайтах http://podvignaroda.mil.ru/ https://pamyat-naroda.ru/ https://obd-memorial.ru / про них немає ніяких згадок.

Живе в Москві в заповіднику «Срібний Бір» на березі Бездонного озера[16][19].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Газманов двічі одружений:

  • Перша дружина (1975—1995)[19] — Ірина Павлівна Газманова (нар. 1951)[20] — домогосподарка, закінчила хіміко-біологічний факультет Калінінградського державного університету[10][21].
  • Син (названий) — Філіп Газманов (нар. 29 листопада 1997; при народженні — Філіп Мавроді[22], названий син Газманова, народився від шлюбу Марини з братом Сергія Мавроді В'ячеславом[23], колишній учасник групи «Непосиди».

Має трьох дітей:

  • Син (від першого шлюбу) — Родіон Газманов (нар. 3 липня 1981), співак, закінчив Фінансову академію при уряді РФ, в минулому фінансовий директор великої російської фірми, лідер музичного гурту «ДНК», гастролює, пише музику та вірші.[21].
  • Син — Філіп Газманов (нар. 29 листопада 1997), колишній учасник групи «Непосиди».
  • Дочка (від другого шлюбу) — Маріанна Газманова (нар. 16 грудня 2003)[24].

Критика та санкції

[ред. | ред. код]

Критика творчості

[ред. | ред. код]

Письменник Володимир Бушин стверджує, що Газманов неправильно вживає слово «Панове» у поєднанні зі словом «офіцери»:

«8 травня в Кремлівському палаці йшов святковий концерт. І раптом вискакує громадянин Газманов і на все горло починає: „ — Панове офіцери!…“ Що за панове? Які панове? Звідки взялися?… В залі сидять учасники Великої Вітчизняної війни, офіцери Червоної армії, старі, до яких за все життя ніхто ніколи так не звертався. Та й зараз в армії кажуть „товариш“. А якщо „панове“ у зв'язку з Великою Вітчизняною війною, то це слід розцінювати лише як звернення до німців або до власовців»[25].

За твердженням самого Газманова, з цієї ж причини він довгий час мав проблеми при просуванні пісні «Офіцери»[26].

Рок-музикант Юрій Шевчук звинувачував Газманова в плагіаті: на думку лідера групи «ДДТ», ідея пісні Газманова «Зроблено в СРСР» списана з твору самого Шевчука «Народжений в СРСР». Крім того, Шевчук критично відгукувався про творчість Газманова, називаючи його «кремлівсько-паркетним»[27].

Кліп на пісню «Нова зоря», присвячений проблемі корупції в країні, імовірно, став причиною опали співака. Сам кліп заслужив репутацію скандального і був показаний по телебаченню лише одного разу.[28]

Міжнародні санкції

[ред. | ред. код]

21 липня 2014 року рішенням міністра закордонних справ Латвії Едгарса Рінкевича Газманов (поряд з російськими естрадними виконавцями Йосипом Кобзоном та Валерією) включений в список іноземців, яким заборонено в'їзд в Латвію на невизначений термін. Рінкевич пояснив цю заборону їх «сприянням підриву територіальної цілісності та суверенітету України». Примітно, що троє відомих російських діячів культури були внесені в «чорний список» Латвії напередодні запланованої їх участі з 22 по 27 липня 2014 року в XIII Міжнародному конкурсі молодих виконавців популярної музики «Нова Хвиля» в юрмальському концертному залі «Дзинтарі». Глава МЗС Латвії також зазначив, що у зв'язку з подіями в Україні проведення Фестивалю цього року в Юрмалі, з його точки зору, недоречно. Схожу позицію зайняв і міністр культури Латвії Даце Мелбарде[29][30].

Ініціативу міністра закордонних справ Латвії закрити в'їзд для постійних учасників Міжнародного Фестивалю «Нова Хвиля-2014» в Юрмалі Газманов прокоментував так: "Цей жест напередодні відкриття Нової Хвилі в Юрмалі ставить під загрозу цілісність культурних та ділових відносин між нашими країнами. І це лише розпалює обстанову в

8 серпня 2015 року Газманова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[31].

В березні 2021 проти співака та інших діячів культури Росії (Лариси Доліни, Григорія Лепса, Алли «Валерія» Перфілової, Діми Біланова, Дмитра Харатьяна, тд) було відкрито кримінальне провадження в Україні через незаконий в'їзд/виїзд на тимчасовий окупований півострів та виступ на відкриті Кримського мосту[32].

У червні 2024 року профіль співака на Spotify було видалено сервісом[33].

Творчість

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1991 — «Ескадрон»
  • 1993 — «Морячка»
  • 1994 — «Загуляв»
  • 1996 — «Бродяга»
  • 1996 — «Москва. Найкращі пісні» (збірник)
  • 1997 — «Ескадрон моїх пісень шалених…»
  • 1998 — «Червона книга Олега Газманова»
  • 2000 — «Із століття в століття. Вибране» (збірник)
  • 2002 — «Перший раунд — 50!»
  • 2003 — «Мої ясні дні»
  • 2004 — «Панове офіцери — 10 років» (збірник)
  • 2005 — «Зроблено в СРСР»
  • 2008 — «Сім футів під кілем»
  • 2011 — «Upgrade» (збірник)
  • 2012 — «Вимірювання життя»
  • 2013 — «Антологія» (колекційне видання)
  • 2014 — «Перезавантаження» (альбом)

Пісні Газманова у виконанні інших артистів

[ред. | ред. код]

«Zločin i kazna» (сербський варіант пісні «На зорі»; автор сербського тексту Джордже Балашевич) — виконує відомий сербський співак Здравко Чолич.

Перекладені українською мовою

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Громадські нагороди

[ред. | ред. код]
  • лютому 1995 — Магістр мистецтв в області популярної музики[38]
  • «Орден загальної дитячої любові», заснований Всеросійською організацією «Дитячий голос»[38]
  • 9 травня 1997 — почесне звання підполковника Георгіївського кадетського корпусу[38]
  • 9 травня 1999 — на Площі зірок біля входу в ДЦКЗ «Росія» була закладена іменна зірка Олега Газманова[38]
  • 26 серпня 2011 — премія Кузбасу[14]

премія «Золотий грамофон»

[ред. | ред. код]
  • 1996 — пісня «Москва»
  • 1999 — пісня «На зорі»
  • 2003 — пісня «Туман»
  • 2010 — пісня «Забирай» (дует з Софією Ротару).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 25 апреля 1995 года № 411 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] // poisk-zakona.ru
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 19 июля 2001 года № 892 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 17 грудня 2013 у Wayback Machine.] // document.kremlin.ru
  3. ↑ Радио «Маяк». ТЕМА: Олег Газманов — гость Марии Бачениной и Кирилла Радцига. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 6 лютого 2015.
  4. ↑ «МИРОТВОРЕЦЬ».
  5. ↑ В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua) . Процитовано 26 травня 2022.
  6. ↑ Новини - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. shev.kyivcity.gov.ua. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
  7. ↑ 85 діячів культури РФ підтримали Путіна. LB.ua. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
  8. ↑ Наталия Кривец. Олег Газманов: «Беларусь для меня — это вишни в саду у моей бабушки в Минске». Певец ответил на вопросы читателей «Комсомолки». [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] // kp.ru (3 февраля 2011 года)
  9. ↑ Еврейская община р. Калининграда. Ветераны Великой Отечественной войны. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] Федерация еврейских общин России // feor.ru
  10. ↑ а б в Наталья Мурга (25 декабря 2006). Семейная тайна Олега Газманова. Центральный еврейский ресурс «Sem40» // sem40.ru. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2011.
  11. ↑ Олег Газманов. Биография. [Архівовано 23 серпня 2014 у Wayback Machine.] // aib.ru
  12. ↑ Виктория Нартова. Газманов «прикован к стране». Певец-патриот предпочитает отдыхать на исторической родине. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] Центральный еврейский ресурс «Sem40» // sem40.ru
  13. ↑ Путина (Шкребнева) Людмила Александровна, бывшая супруга президента РФ. Биография. [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.] Агентство федеральных расследований // flb.ru
  14. ↑ а б Олег Газманов. Биография. [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] // gazmanov.ru
  15. ↑ Состав группы «Эскадрон». [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.] // gazmanov.ru
  16. ↑ а б в Олег Газманов. Биография. [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // peoples.ru
  17. ↑ Олег Газманов — персональна страница на официальном сайте концертного агента, организация концертов и выступлений в России и СНГ (Official Booking). [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.] // zakazartistov.com
  18. ↑ Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента РФ по Украине и Крыму. [Архівовано 11 березня 2014 у Archive.is] Официальный сайт Министерства культуры Российской Федерации // mkrf.ru (11 марта 2014 года)
  19. ↑ а б Олег Газманов. Биография. [Архівовано 15 лютого 2011 у Wayback Machine.] // taina.aib.ru
  20. ↑ Официальный сайт Олега Газманова [Архівовано 30 серпня 2011 у Wayback Machine.] // gazmanov.ru
  21. ↑ а б Газманов Родион [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] // apartment.ru
  22. ↑ Офіційний сайт Олега Газманова [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] // gazmanov.ru
  23. ↑ Александр Бойков, Михаил Филимонов. Внебрачный сын Газманова оказался сыном Мавроди. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] РОК-ШОК: энциклопедия скандалов. // rock.samaratoday.ru (16 ноября 2001 года)
  24. ↑ У Газманова родилась дочь.[недоступне посилання] // kp.by (17 декабря 2003 года)
  25. ↑ Владимир Сергеевич Бушин. Сборник «Честь и бесчестие нации». [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // samomudr.ru
  26. ↑ Евгений Черных (6 апреля 2005). Олег Газманов: «Мне запрещали петь в Кремле про Советский Союз!». Газета «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 19 серпня 2011.
  27. ↑ Шевчук про Газманова:«Никогда не уважал официантов от искусства». // persona.rin.ru. 27 июля 2009. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 19 серпня 2011.
  28. ↑ Новини NEWSru.com:: ????? ???? ????????? ? ?????? ?????? ? ?????? ? ???? ?? ??????? ? ????. ?? ??????? ? ?????????. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 6 лютого 2015.
  29. ↑ Латвия внесла Олега Газманова, Иосифа Кобзона и Валерию в чёрный список. [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.] // itar-tass.com (21 июля 2014 года)
  30. ↑ Латвія заборонила в'їзд Кобзону та Валерії. Міністерство закордонних справ Латвії у понеділок оприлюднило імена трьох відомих російських співаків, яким заборонили в'їзд до країни. [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.] // bbc.co.uk (21 июля 2014 года)
  31. ↑ Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  32. ↑ Російські артисти відреагували на кримінальну справу за виступ на Кримському мосту | Крим. Реалії (укр.), архів оригіналу за 26 травня 2022, процитовано 26 травня 2022
  33. ↑ "Рюмка водки" тепер тільки на столі: Spotify видалив сторінки одразу декількох російських співаків. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
  34. ↑ Пісня «Офіцери» (українська версія). Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 12 липня 2015.
  35. ↑ Пісню Газманова «Офіцери» переспівали українською мовою і присвятили воїнам АТО. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 липня 2015.
  36. ↑ Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 25 июля 2006 года № 770 «О награждении орденом Почёта Газманова О. М.».[недоступне посилання з квітня 2019] // document.kremlin.ru
  37. ↑ Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 16 марта 2012 года № 313 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ IV степени Газманова О. М.». [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] // pravo.gov.ru
  38. ↑ а б в г Газманов Олег. Биография. // archive.org

Посилання

[ред. | ред. код]
Газманов Олег Михайлович
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
  • gazmanov.ru — офіційний сайт Олега Газманова
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Газманов_Олег_Михайлович&oldid=43769260