Гайдамаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гайдамаччина)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдамаки
Зображення
Країна Правобережна Україна і Річ Посполита
Час/дата початку 1717
Час/дата закінчення 18 століття
CMNS: Гайдамаки у Вікісховищі
Гайдамаки (1927. Радянський лубок)
Юліуш Коссак «Табір гайдамаків»

Гайдама́ки (від тур. haydamak — піти нанівець) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої. Вперше слово «гайдамаки» згадується у писемних джерелах від 1717 року.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні наприкінці XVIII — на початку XIX ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Гайдамакам присвячена поема Т. Г. Шевченка «Гайдамаки».

Передумови виникнення

[ред. | ред. код]

Гайдамаччина — соціальний рух на Правобережжі у XVIII столітті. Селяни, у свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали нової панщини, а до панів залічували не тільки магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й греко-католицьке духовенство. Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з ґуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, аби підтримувати його найширші верстви населення.

Ці гайдамацькі рухи розпочалися в перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Військова історія України
Гайдамаки
Категорія КатегоріяПортал Портал

Гайдамаки на Житомирщині

[ред. | ред. код]

У 17021704 роках овруцькі селяни і міщани хоробро билися проти шляхти в загонах Семена Палія. Особливої гостроти набула боротьба під час гайдамацького руху 1720—1760-х.

У червні 1720 року повсталі розгромили Овруцький замок (і не врятували шляхту ні «бронь огниста», ні башти муровані), костьол та домініканський монастир. Палали маєтки і в 1750 році налякана шляхта, побоюючись гайдамацьких засідок на шляхах, відсиджувалась за нововідбудованими мурами Овруцького замку. Особливий страх у них викликав загін на чолі з І. Подолякою. А ще багато овручан бились у загонах повстанців у Радомисльському повіті.

Гайдамаки на Київщині

[ред. | ред. код]

Київ та прилеглий до нього округ на правому березі Дніпра були місцем організації гайдамацьких загонів, а також схованкою для них. Гайдамакам допомагали київські міщани, церковні причетники, дрібні чиновники різних управлінь і навіть солдати російського гарнізону.

Дві третини Київського округу належали монастирям. За селом чи окремим угіддям наглядав чернець, якого називали городничим. Там, подалі від міста, а отже, і контролю влади, гайдамаки знаходили тимчасовий і безпечний притулок.

Ченці вбачали в гайдамаках борців за православну віру. В. Б. Антонович писав, що ченці всіх київських монастирів підтримували гайдамаків.

Королівський уряд намагався ліквідувати гайдамацтво, але заарештованих військовими підозрілих людей передавали до суду магістрату. А той майже завжди звільняв їх з-під арешту чи віддавав міщанам на поруки. Іноді арештанти тікали з міської в'язниці.

Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі рухи повстанців у Європі

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]