Ганна Анатолівна Кондрашова
.jpg)
| ||
| Персональні дані | ||
| Громадянство | Естонія і СРСР | |
|---|---|---|
| Дата народження | 30 червня 1965[1] (59 років) | |
| Місце народження | Москва, СРСР[1] | |
| Найкращі результати за системою ІСУ | ||
| Сума: | {{{сума_результат}}} | |
Ганна Анатоліївна Кондрашова (в шлюбі Леванді; ест. Anna Levandi ) (нар. 30 червня 1965 року в Москві) — радянська фігуристка, що виступала в одиночному катанні. Срібна призерка чемпіонату світу 1984 року, чотириразова бронзова призерка чемпіонатів Європи, триразова чемпіонка СРСР.
Нині — тренерка з фігурного катання, яка працює в Естонії.
Тренувалася у відомого тренера — Станіслава Олексійовича Жука, представляла школу «Динамо» (Москва), потім ЦСКА.
Одним з її перших всесоюзних змагань була Зимова Спартакіада народів СРСР 1978 року в Свердловську, де Ганна зайняла 3-е місце серед юніорок[2]. Перші великі успіхи прийшли в 1982, коли вона зайняла 3-е місце на чемпіонаті СРСР в Ризі і виграла V Зимову Спартакіаду народів СРСР в Красноярську. Після срібної медалі чемпіонату СРСР в Челябінську (січень 1983), вона потрапила до збірної країни.
Традиційно Кондрашова тяжіла до довільної і короткою програмами, поступаючись в обов'язкових фігурах. У ці роки її тренером був Едуард Плінера[3]. У сезоні 1982/83 в довільну програму на музику Раймона Лефевра з альбому «Tomorrow's Symphonies du Futur» ставила п'ять потрійних стрибків, включаючи ріттбергер, а також комбінацію подвійний аксель — потрійний тулуп.
На Олімпіаді 1984 року в довільній програмі вона чисто виконала лише два потрійних тулупа, зайнявши в підсумку п'яте місце. На чемпіонаті світу в 1984 після четвертого місця в постатях і другого в короткій програмі йшла третьою. У довільній програмі після вдалого початку стала заміняти потрійні і навіть подвійні стрибки на одинарні, проте потім зібралася і виконала складний у той час потрійний ріттбергер, а потім повторила потрійний тулуп. Думки суддів розійшлися, проте п'ять суддів з дев'яти поставили її на третє місце, що в підсумку призвело до першої в історії радянського жіночого одиночного катання срібної медалі чемпіонатів світу. Потім Ганна, як правило, максимально вдало виступала на чемпіонатах Європи, гостро змагаючись з Кірою Іванової, обігруючи її в коротких (1986, де обіграла та Катарину Вітт, посівши перше місце в цьому виді, і 1987) і довільних програмах (1986 і 1988), однак через відставання в фігурах за сумою була завжди третьої. На світовому рівні її переслідували невдачі (в короткій програмі в 1986 і 1987 була лише дев'ятою).
Запам'яталася витонченою музикальністю, гнучкістю, пластичністю і елегантністю рухів (перш за все — обертань), багато з яких відрізнялися оригінальними позами, рухами рук, ніг, корпусу (що неодноразово захоплено підкреслювала в своїх коментарях американський телекоментатор, олімпійська чемпіонка Пеггі Флемінг).
У 1986 Кондрашова і хореографка Марина Зуєва написали лист в ЦК КПРС, звинувативши тренера С. А. Жука в «аморальній поведінці», але не надавши доказів. Олена Водорезова відмовилася підписувати цей лист[4][5]. У сезоні 1986/87 Кондрашова перейшла тренуватися до Станіславу Леоновичу. Згодом Жука поступово повністю усунули від тренерства.
У 1989 році, після закінчення спортивної кар'єри, пошлюбила лижного двоєборця Аллара Левандою і переїхала в Таллінн . У них троє дітей — Андрес, Арманд і Арлет[6].
Анна Левандою володіє російською, естонською, англійською, норвезькою і фінською мовами.
Анна Левандою працювала тренеркою з фігурного катання в Норвегії, Фінляндії, Швеції. З 1999 року працює в Естонії, очолюючи свою школу «Rocca al Mare» в Талліні. У 2000 школа отримала ґрант фонду фізичної культури та спорту Естонії. У 2002 в школі відкрито нову ковзанку. Найбільших успіхів з учнів Анни Левандою домоглася Олена Глєбова — семиразова чемпіонка Естонії в одиночному катанні. У 2008 році стала тренеркою року в Естонії[6]. У 2015/16 її учениця Хелера Хальвін виграла чемпіонат Естонії і зайняла 19-е місце на чемпіонаті Європи[7].
- У 2002 році Анна Левандою була кандидаткою на муніципальних виборах в районі Хааберсти Талліна від консервативної партії Ісамаалійт.
- 4 лютого 2009 року указом Президента Естонії нагороджена Орденом Білої зірки третього ступеня[8] .
- У 2017 році нагороджена відзнакою Естонського олімпійського комітету[9].
| Змагання | 1982 | 1983 | 1984 | 1985 | 1986 | 1987 | 1988 |
| Зимові Олімпійські ігри | - | - | 5 | - | - | - | 8 |
| Чемпіонати світу | - | 5 | 2 | 4 | 7 | 9 | - |
| Чемпіонати Європи | - | 5 | 3 | 5 | 3 | 3 | 3 |
| Чемпіонати СРСР | 3 | 2 | - | 1 | 1 | 1 | - |
- Фігурне катання на зимових Олімпійських іграх 1984 - одиночне катання (жінки)
- Фігурне катання на зимових Олімпійських іграх 1988 - одиночне катання (жінки)
- ↑ а б Eesti spordi biograafiline leksikon
- ↑ Кира Иванова. Extras. Зимняя Спартакиада народов СССР 1978. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Спорт на Урале - Плинер Эдуард Георгиевич (рос.). sportufo.ru. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 15 червня 2017.
- ↑ Станислава Жука заочно посадили в тюрьму [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.] // Экспресс газета
- ↑ «Вятский край» 04.02.2005 «Всю жизнь стремившийся вверх, он умер на лестнице, ведущей вниз…». Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 13 серпня 2008.
- ↑ а б Anna Levandi: venelane, keda Eestis kõige rohkem armastatakse — Elu — Eesti Ekspress. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 22 січня 2010.
- ↑ Biography. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Estonia is grateful to and recognises 97 people with state decorations[недоступне посилання з Октябрь 2017]
- ↑ EOK teenetemärgid. Архів оригіналу за 12 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |