Саганович Геннадій Миколайович

|портрет=

Геннадій Миколайович Саганович
Генадзь Мікалаевіч Сагановіч
Народився	13 січня 1961(1961-01-13) (63 роки) Турная БРСР, (СРСР)
Країна	Білорусь
Національність	білорус
Діяльність	історик, археолог
Alma mater	Мінський педагогічний інститут
Галузь	історія, археологія
Заклад	Інститут історії АН БРСР
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Вчителі	Mikhas Tkachowd
Членство	Q120470468?
Нагороди	медаль Францішека Богушевича Білоруського ПЕН-центру
Саганович Геннадій Миколайович у Вікісховищі

Генна́дій Микола́йович Сагано́вич (біл. Гена́дзь Мікала́евіч Сагано́віч; нар. 13 січня 1961, село Турная Івацевицького району Берестейської області) — білоруський історик. Кандидат історичних наук (1989).

Життєпис

Народився 13 січня 1961 в селі Турная Івацевицького району Берестейської області. В 1984 закінчив Мінський педінститут, а в 1987 — аспірантуру. З 1990 працював молодшим науковим співробітником, а з 1992 — старшим науковим співробітником Інституту історії НАН Білорусі. Звільнений в 2005 за «порушення трудової дисципліни» і виключений науковою радою Інституту зі свого складу.

Одружений, має двох дітей.

Наукова діяльність

Проводив розкопки середньовічних замків ( Городоцький (Гарадоцкі), Глуський (Глускі), Койдановскій (Койданаўскі), Лоський (Лоскі) та ін.) Досліджував ковальство Білорусі епохи феодалізму. Вивчає військово-політичну історію Білорусі і Великого Князівства Литовського.

Один із засновників і голова Білоруського науково-гуманітарного товариства (1987—1992), засновник і головний редактор журналу «Білоруський історичний огляд» (біл. Беларускі гістарычны агляд) (з 1994). Нагороджений медаллю Францішека Богушевича Білоруського ПЕН-центру (1996).

Бібліографія

Упорядник і один з авторів збірки «Ім'я твоє Біла Русь» (1991). Автор багатьох популярних книжок з історії Великого князіства Литовського та Московської держави:

• Вітчизну свою захищаючи: Костянтин Острозький. — Мн.: Просвітництво, 1992. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8 .
• Армія Великого князівства Литовського в XVI—XVII ст. — М.: Наука і техніка, 1994. — 79 с.: Іл. ISBN 5-343-01244-3 .
• Невідома війна, 1654—1667. — Мн.: Просвітництво, 1995. — 144 с. ISBN 5-343-01637-5.
• Полоцька війна, 1563—1579 рр.. / / Відродження: історія. альманах. — Мн., 1995 Вип. 1;
• Церковна унія 1596 і питання національної тотожності білорусів у XVIII ст. / / Наш родовід. Гродно, 1996. Кн. 7;
• Німецька католицька місія та Полоцьк в XIII ст. / / Полоцьк: коріння нашого родоводу. — Полоцьк, 1996;
• Білорусь і Німецький орден (до Кревської унії) / / 3 глибини століть: Наш край. — Мн., 1997. Вип. 2;
• У пошуках Середньовіччя / / Бел. іст. огляд. 1997. Сш. 1-2;
• Полоцьк і німецька колонія на Двіні / / Там же. 1998. Сш. 1;
• Німці в Полоцьку часів Франциска Скорини / / Беларусіха-Albaruthenica. — Мн., 1998. Кн. 9;
• Десять століть білоруської історії, 862—1918. — Вільнюс: Наше Майбутнє, 1999. — 223 с. ISBN 9986-9229-7-X (у співавторстві з Володимиром Арловим).
• Нарис історії Білорусі з давнини до кінця XVIII ст. — Мн.: Просвітництво, 2001. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8 .

Російська критика

Наукову цінність книги Г. Сагановича «Невідома війна 1654—1667» ставлять під сумнів російські історики О. А. Курбатов та А. Н. Лобінов.

Г. Саганович пояснює все просто і зрозуміло: в 1654 р. на територію ВКЛ прийшла незліченна рать московитів, яка почала безжалісно винищувати непокірних жителів, розоряти міста і села. Звичайна побутова логіка легко вкладається в загальну картину: війну почали кровожерливі московити, вони ж влаштували геноцид білоруського населення, свідоцтво якому — статистика демографічних та економічних втрат.

Однак, будь-який професійний історик, який знайомлений з методологією критики історичних джерел і з принципами герменевтики, і який скрупульозно займається даним періодом, виявить у книзі Сагановича таку кількість невідповідностей, натяжок, відвертого перекручування, вибіркового цитування, яке змусить сумніватися в науковості «Невідомої війни». «Грубі недоліки в методиці історичного дослідження, — пише про книгу Г. Сагановича один з рецензентів, згаданий вище О. А. Курбатов, — особливо в області роботи з джерелами, змушують історика постійно перевіряти інформацію, що міститься в книзі, а, отже, і висновки. Явні політичні пристрасті, відверта ідеологічна спрямованість навряд чи допоможуть широкому колу читачів «пізнати минуле незалежно від політичної кон'юнктури»

Джерела

• Пам'ять: істор.-докум. хроніка Мінська. В 4 кн. Кн. 1-а. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: Іл. ISBN 985-6302-33-1 .
• Саганович Геннадій Миколайович (рос.) / / Хто є хто в Республіці Білорусь: Електронний довідник. — БД Ділова газета.

Посилання

• Статті. Геннадій Саганович (біл.) в Білоруській електронній бібліотеці
• Генадій Саганович «Грюнвальд в білоруській історіографії» (біл.)
• Генадій Саганович «Русини під Грюнвальдом (Дубровною) в 1410 р» (біл.)
• Геннадій Саганович «Невідома війна, 1654-1667» (біл.)
• Генадій Саганович «Мода на плагіат?» (біл.)
• Генадій Саганович «Війна з білоруською історією» (біл.)
• Геннадій Саганович, Володимир Арлов. «Десять століть білоруської історії», Мінськ, 1997. (біл.)