Перейти до вмісту

Маленков Георгій Максиміліанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маленков Георгій Максиміліанович
рос. Георгий Максимилианович Маленков
Народився8 січня 1902(1902-01-08)[4][3][…]
Оренбург, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Помер14 січня 1988(1988-01-14)[1][2][…] (86 років)
Москва, СРСР[5]
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьполітик
Alma materМосковський державний технічний університет імені Баумана
Знання мовросійська[6]
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоПолітичне бюро ЦК КПРС
Посадаголова Ради міністрів СРСРd, член Президії Верховної Ради СРСРd, депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяРКП(б)
Конфесіяатеїзм
У шлюбі зValeria Golubtsovad
Нагороди
медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Гео́ргій Максиміліа́нович Маленко́в (8 січня 1902, Оренбург, Російська імперія — 14 січня 1988, Москва, Російська РФСР) — радянський державний і партійний діяч, соратник Йосипа Сталіна, голова Ради Міністрів СРСР (1953—1955). Член ЦК КПРС (1939–1957), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (1941—1946), член Політбюро ЦК КПРС (1946—1957), член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1939—1952), секретар ЦК КПРС (1939—1946, 1948—1953). Депутат Верховної Ради СРСР 1–4-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у родині колезького реєстратора на залізниці[7] нащадок македонського шляхтича Максиміліана Федоровича Маленкова (з роду охридських священиків Мале́нкових)[8][9]. По батьку дід був полковником, а брат діда — контр-адміралом. У 1919 році закінчив класичну гімназію.

У 1919—1921 роках — у Червоній армії, служив політпрацівником ескадрону, полку, бригади, Східного й Туркестанського фронтів.

Член РКП(б) з квітня 1920 року.

У 1921—1925 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана (закінчив 2 курси).

У 1925—1927 роках — технічний секретар Організаційного бюро ЦК РКП(б). У 1927—1930 роках — технічний секретар Політичного бюро ЦК ВКП(б).

У 1930—1934 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Московського обласного комітету ВКП(б).

У 1934—1936 роках — заступник завідувача, 4 лютого 1936 — березень 1939 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

22 березня 1939 — 4 травня 1946 року — секретар ЦК ВКП(б).

31 березня 1939 — 13 квітня 1946 року — начальник Управління кадрів ЦК ВКП(б).

30 червня 1941 — 4 вересня 1945 року — член Державного Комітету Оборони СРСР, уповноважений з авіаційної промисловості.

21 серпня 1943 — 1945 року — голова Комітету при РНК СРСР по відновленню народного господарства в районах, звільнених від фашистської окупації.

15 травня 1944 — 15 березня 1946 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР.

20 серпня 1945 — 26 червня 1953 року — член Спеціального комітету № 1 при РМ СРСР. Приділяв увагу низці найважливіших галузей оборонної промисловості, зокрема створенням ядерної і водневої бомби.

2 серпня 1946 — 5 березня 1953 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. З 1947 року — голова Бюро РМ СРСР по сільському господарству і заготівлях.

1 липня 1948 — 14 березня 1953 року — секретар ЦК ВКП(б) (КПРС).

5 березня 1953 — 8 лютого 1955 року — голова Ради міністрів СРСР.

8 лютого 1955 — 29 червня 1957 року — заступник голови Ради міністрів СРСР та міністр електростанцій СРСР. На посаді міністра електростанцій змінив Олексія Павленка, який став його першим заступником.

У 1957—1958 роках — директор Усть-Каменогорської гідроелектростанції Казахської РСР.

У 1958—1961 роках — директор Екібастузької теплоелектроцентралі Павлодарської області Казахської РСР.

У листопаді 1961 року виключений з КПРС.

У 1961—1968 роках — на засланні в Екібастузі Павлодарської області Казахської РСР.

З 1968 року — на пенсії.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Чимало експертів з дослідження Радянського Союзу вважали, що логічним вибором наступника після смерті Сталіна був би саме Георгій Маленков.[10][11]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ https://aleph.nkp.cz/F/?func=find-c&local_base=aut&ccl_term=ica=jx20040723002&CON_LNG=ENG
  5. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Исследователи уточнили возраст соратника Сталина Георгия Маленкова. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  8. ↑ Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] — М.: ОЛМА-ПРЕСС; Звёздный мир, 2005. — C. 248—249. — ISBN 5-94850-408-5
  9. ↑ Интервью сына Г. М. Маленкова — А. Г. Маленкова[недоступне посилання] [недоступне посилання]
  10. ↑ Ryser (1953). Malenkov considered top choice to succeed Stalin. United Press International.
  11. ↑ Seton-Watson, Hugh (1953). From Lenin to Malenkov: the History of World Communism. New York: Praeger.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маленков_Георгій_Максиміліанович&oldid=43780198