Ґледіс Лонсбері Гоббі
Ґледіс Лонсбері Гоббі | |
---|---|
Gladys Lounsbury Hobby | |
Народилася | 19 листопада 1910[1] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] |
Померла | 4 липня 1993[1] (82 роки) Пенсільванія, США |
Країна | США |
Діяльність | мікробіолог, науковиця |
Alma mater | Коледж Вассара (Бакалавр 1931), Колумбійський Університет (Доктор Наук 1935) |
Галузь | Мікробіологія, Медицина |
Заклад | Presbyterian Hospitald[2] Pfizer[2] |
Ґледіс Лонсбері Гоббі (англ. Gladys Lounsbury Hobby; 19 листопада 1910, Нью-Йорк, США — 4 липня 1993, Пенсільванія, США) — американський науковець-мікробіолог, дослідження якої відіграли ключову роль у розробці та розумінні антибіотиків. Її робота перенесла пеніцилін від лабораторного експерименту до серійного виробництва препарату під час Другої світової війни.[3]
Ґледіс Лонсбері Гоббі народилася у районі Washington Heights у Нью-Йорку, і була однією з двох дочок Теодора Ю. Гоббі та Флори Р. Лунсбері.[4] Закінчила коледж Васара у 1931 році. Здобула ступінь доктора наук у бактеріології у Колумбійському університеті в 1935 році.[5] написала докторську дисертацію про медичне використання непатогенних організмів. [4]
Вона працювала в пресвітеріанській лікарні та в Колумбійській медичній школі з 1934 по 1943 рік. За цей час вона співпрацювала з біохіміком доктором Карлом Меєром та доктором Мартіном Генрі Доусоном, клініцистом та доцентом медицини, щодо визначення захворювань, викликаних гемолітиком стрептокока і пізніше рафінування пеніциліну.[6][7] У цей час вона також працювала в лікарні Преспітеріан у Нью-Йорку[5]. У 1944 році Ґледіс Гоббі покинула Колумбійський університет, щоб працювати в Пфайзер Фармас'ютікалс у Нью-Йорку, де вона досліджувала стрептоміцин та інші антибіотики.[8]
У 1959 році вона покинула Пфайзер, щоб спеціалізуватися на хронічних інфекційних захворюваннях, як керівник відділу досліджень в лікарні ветеранів адміністрації в Іст-Оранж, штат Нью-Джерсі. Ґледіс Гоббі також працювала асистентом професора клінічних досліджень по охороні здоров'я в медичному коледжі Корнелльського університету.[3] У 1972 році вона створила щомісячне видання «Протимікробні засоби та хіміотерапія» і продовжувала бути його редактором протягом восьми років. Вона завершила кар'єру в 1977 році. На пенсії написала понад 200 статей, працюючи консультантом та незалежним письменником. Вона також опублікувала книгу "Пеніцилін: Зустріч із викликом",[9] у 1985 році, в якій вона розклала за часом подорож пеніциліну і порівнювала його з проєктом Мангеттен за важливістю для війни. [3]
Ґледіс Гоббі померла від серцевого нападу в 1993 році в своєму будинку в пенсійній громаді штату Пенсильванія.[3]
Ґледіс Гоббі визнана за її роботу по створенню форми пеніциліну, ефективного для людини. У 1940 році вона та її колеги, доктор Карл Меєр та доктор Мартін Генрі Доусон, написали Говарду Флорі та Ернсту Чайнсу, щоб придбати зразок пеніциліну. Вони наївно вирішили зробити пеніцилін і незабаром стали фахівцями в процесі бродіння, і почали переробляти його в препарат. Ґледіс Гоббі, Меєр та Довсон провели перші тести пеніциліну на людях у 1940 та 1941 роках, перш ніж представити в Американському Товаристві Клінічних Досліджень.[10] Вони виявили, що пеніцилін є потужним вбивцею мікробів, який зменшує вираженість інфекційних захворювань, і робить можливими такі процедури, як трансплантація органів та операція на відкритому серці.[11] Їхні висновки отримали висвітлення в ЗМІ, що допомогло залучити фінансування уряду Сполучених Штатів для масового виробництва пеніциліну під час Другої Світової Війни, врятувавши життя багатьох солдатів.
У компанії Пфайзер Ґледіс Гоббі зробила велику початкову роботу над препаратами Терраміцин[12] та Віоміцин[13], котрі в подальшому використовувалися для лікування туберкульозу.
- "Антимікробні засоби та хіміотерапія" (редактор), журнал (1972 - 1980)
- "Первинна резистентність до препаратів - постійне вивчення стійкості до препаратів у ветеранській популяції в США", Американський Огляд Респіраторних Захворювань 110, № 1 (1974)
- "Пеніцилін: зустріч із викликом", Газета Єльського Університету (1985)
- "Препарат, який змінив світ", журнал Коледжу Лікарів Колумбійського Університету, том 25, № 1 (опубліковано 2005 р.)
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 605. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
- ↑ а б в г Саксон, Вольфганг (9 липня 1993). Гледіс Хоббі, 82 роки, піонер з надання громадськості пеніциліну. New York Times. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ а б Ware, Susan (2004). Визначні Американські Жінки - біографічний словник: завершення ХХ століття. Кембридж, Массачусетс та Лондон, Англія: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-01488-6.
- ↑ а б Оукс, Елізабет (1 січня 2002). Міжнародна Енциклопедія Жінок Вчених. Facts on File. ISBN 978-0816043811. OCLC 45835614.
- ↑ The Miracle Cure. Vassar College. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ Oatman, Eric (Winter 2005). The Drug That Changed the World. Volume 25, No. 1. Journal of the College of Physicians and Surgeons: The College of Physicians & Surgeons of Columbia University. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Ґледіс Гоббі (1910-1993). Національний Музей Історії Жінок. Архів оригіналу за 12 Червня 2010. Процитовано 13 Травня 2016.
- ↑ Hobby, Gladys (1985). Penicillin: Meeting the Challenge. Connecticut: Yale University Press. ISBN 9780300032253.
- ↑ The Miracle Cure. Vassar College. Архів оригіналу за 13 March 2017. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ Gladys Hobby (1910-1993). National Women's History Museum. Архів оригіналу за 12 June 2010. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ Saxon, Wolfgang (9 липня 1993). Gladys Hobby, 82, Pioneer in Bringing Penicillin to Public. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 11 жовтня 2016.
- ↑ Gladys Hobby - Vassar College Encyclopedia - Vassar College. vcencyclopedia.vassar.edu. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 11 жовтня 2016.
Це незавершена стаття про науковицю США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |