Перейти до вмісту

Глухова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Глухова
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Лугинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18060110120027313 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 189 (2001)
Площа 0,49 км²
Густота населення 385,71 осіб/км²
Поштовий індекс 11338[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°03′16″ пн. ш. 28°23′22″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Михайла Грушевського, 2-А, с-ще Лугини, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11301
Карта
Глухова. Карта розташування: Україна
Глухова
Глухова
Глухова. Карта розташування: Житомирська область
Глухова
Глухова
Мапа
Мапа

Глухова́ — село в Україні, у Лугинській селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 189 осіб (2001).

Населення

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 216 жителів, дворів — 37[2], у 1906 році — 255 мешканців, дворів — 44[3], у 1923 році — 443 мешканці, дворів — 92[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 822 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 189 осіб[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 187 98.94 %
російська 2 1.06 %
Усього 189 100 %

Історія

[ред. | ред. код]

Колишня власність Немиричів. У 1628 році Стефан Немирич вносив із новозаселених Кремного та Глухової від 5 димів. У 1650 році Юрій Немирич платив з самої лише з Глухової від 11 димів[2].

Наприкінці 19 століття — село Лугинської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Лежало за 43 версти від Овруча та за 2 версти від Лугин. 219 десятин землі належало Деческуловій, православного визнання. Входило до православної парафії в Лугинах, за 2 версти[7][2].

У 1906 році — село Лугинської волості (2-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 47 верст. Поштове відділення — містечко Іскорость[3].

У березні 1921 року, в складі волості, передане до новоутвореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Літківської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Лугинського району Коростенської округи[8]. Розміщувалося за 2 версти від районного центру с. Лугини та за 2 версти від центру сільської ради, с. Літки[4]. У 1941—44 роках — центр окремої сільської управи. У 1946 році включене до складу Лугинської Другої сільської ради Лугинського району Житомирської області. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських, підпорядковане Лугинській сільській раді (згодом — Лугинська селищна рада) Лугинського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Олевського району Житомирської області, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Лугинського району.

9 серпня 2016 року село увійшло до складу новоутвореної Лугинської селищної територіальної громади Лугинського району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Коростенського району Житомирської області[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 19 липня 2020.
  2. а б в Głuchowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 507. (пол.)
  3. а б Глухова // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 163. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  4. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 124. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 379. Процитовано 9 січня 2025.
  8. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 8, 245. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2025.
  9. Лугинська селищна рада Житомирська область, Лугинський район. Верховна Рада України. Процитовано 19 липня 2020.
  10. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 січня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]