Перейти до вмісту

Голенко Максим Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Голенко Максим)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голенко.
Максим Голенко
Максим Георгійович Голенко
Народився6 квітня 1978(1978-04-06) (46 років)
Миколаїв, УРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Діяльністькінорежисер, театральний режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякитеатральний режисер
кінорежисер

Макс́им Гео́ргійович Голе́нко (нар. 6 квітня 1978(19780406), м. Миколаїв) — український режисер театру і кіно, головний режисер незалежного «Дикого театру»[1][2], головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька (з 29 вересня 2020)[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1978 року у місті Миколаїв. У 1993 — 1995 роках навчався у театральній студії при Миколаївському українському академічному театрі драми та музичної комедії, після чого у 1995 — 2000 роках працював у тому ж театрі актором.

Період 2000 — 2001 років — навчався у Харківському університеті мистецтв ім. Котляревського на кафедрі режисури драматичного театру (викладач Олександр Барсегян).

З 2001 по 2006 рік навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого (КНУТКТ), де здобув кваліфікацію режисера драматичного театру та отримав диплом спеціаліста (викладач Ростислав Коломієць).

З 2003 по 2008 роки працював керівником театральної студії при Національній академії управління у Києві та здійснив декілька вистав з професійними та непрофесійними артистами.

З 2013 по 2015 рок викладав «Основи режисури» на кафедрі сценографії та екранних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

У період з 2006 по 2020 рік створив 40 вистав у професійних державних та недержавних театрах різних міст України: Миколаїв, Рівне, Коломия, Луганськ, Київ[4]. Був запрошений на резиденцію у Theater Magdeburg (Німеччина), де у 2016 році поставив виставу «Вій» за п'єсою Наталії Ворожбит у рамках проекту «Дикий Схід»[5].

З 2016-го року — головний режисер недержавного «Дикого театру» (м. Київ).

У 2017 році увійшов в топ-10 кращих режисерів країни за версією театральних критиків.[6]

Постановки неодноразово брали участь у фестивалях та отримували відзнаки.[7]

З 7 червня 2023 року Міністерством культури був призначений виконуючим обов'язки генерального директора-художнього керівника Національного академічного драматичного театру ім. Марії Заньковецької у Львові[8][9][10]. Нова команда почала працювати одразу на результат[11][12][13][14]. За підсумками першого року роботи у театрі було відкрито дві нові сцени, реалізовано 13 прем'єр[15][16][17].

Режисерські роботи в театрі

[ред. | ред. код]

Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля»[18].

Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича
Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії
Миколаївський академічний художній російський драматичний театр
  • 2012 — «Мата Харі» Олени Грьоміної
  • 2019, 15 листопада — «Хаос, або Жінки на межі нервового зриву» Міка Мюллюахо
«Дикий Театр» (м. Київ)
Театральна агенція «ТЕ-АРТ»
  • 2017, 12 грудня — «Хаос» Міка Мюллюахо[32]
  • 2018, 11 листопада — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна[33]
Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька
Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
Різні театри

Робота на телебаченні

[ред. | ред. код]

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]
  • Вистава «Boa constricttor» (Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича)[19][40]
    • 2006 — VIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — лауреат у номінації «Краща режисура»
    • 2006 — VII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори» (м. Тернопіль) — «Дебют-2006»
    • 2011 — XLI Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кіровоград)
    • 2016 — Х Фестиваль «Homo Ludens» (м. Миколаїв) — Гран-прі фестивалю
  • Вистава «Сон смішної людини» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
    • 2013 — XXI Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат категорії «Краще пластичне рішення» (Ольга Семьошкіна), номінант категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» (Тетяна Міхіна)
    • 2013 — XXVI Театральний фестиваль «Грудневі театральні вечори» (м. Чернігів)
  • Вистава «Вій 2.0» («Дикий Театр»)
    • 2014 — III Фестиваль молодої режисури (м. Київ)
    • 2015 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Київ)
    • 2015 — Kiev Theatre Showcase (ETC)
    • 2016 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» — відзнака журі у номінаціях «Краща вистава», «Краща режисура», «Краще музичне оформлення»
    • 2016 — Festival divadiel strednej Európy (Словаччина)
  • Вистава «Палац насолод (Попи, мєнти, бабло, баби)» («Дикий Театр»)
    • 2016 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (Артзавод «Платформа», м. Київ)
  • Вистава «Der Wij» (Theater Magdeburg)
    • 2016 — Фестиваль «Wild Osten» — участник фестивалю
  • Вистава «Пишка» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
    • 2016 — XVIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
  • Вистава «Хазяїн» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
    • 2017 — XIX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
    • 2018 — І Всеукраїнський театральний фестиваль «СвітОгляд» (м. Луганськ)
    • 2020 — Міжнародний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі» (м. Чернігів)
  • Вистава «Віталік» («Дикий Театр»)
    • 2017 — Театральний фестиваль-лабораторія новаторських вистав молодіжних театрів України (м. Мукачево)[41]
    • 2018 — XX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
    • 2018 — Театрально-урбаністичний фестиваль «Parade-Fest» (м. Харків)
    • 2018 — ІІ Міжнародний фестиваль кабаре «Велика сходка» (м. Дніпро)
    • 2018 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Маріуполь)[42]
    • 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ) — Краща камерна вистава України[43]
  • Вистава «Кицюня» («Дикий Театр»)
    • 2017 — Taking the Stage — фіналіст театрального конкурсу
  • Вистава «Біла Ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр)
    • 2017 — Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» — лауреат у номінаціях «За музичне вирішення вистави» (аранжувальник Зіновій Крет), «За пластичне вирішення вистави» (балетмейстер Максим Булгаков), «За чоловічу роль другого плану» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола), «Глядацькі симпатії», «Фатальний чоловік» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола)
  • Вистава «Біла Ворона» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
    • 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ)
  • Вистава «Захід» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
    • 2019 — ХХІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — відзнаки у номінаціях «Вистави великої сцени», «Краща сценографія» (Юлія Заулична), «Краща акторська робота» (Максим Руденко за роль Бені Крика)
  • Вистава «Кайдаші 2.0.» («Дикий Театр»)
    • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
    • 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року
  • Вистава «Пеніта. Опера» (Незалежний проект, м. Київ)
    • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
  • Вистава «Зойчина квартира» (Київський академічний драматичний театр на Подолі)
    • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
    • 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року
    • 2020 — XXVIII Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат у номінаціях «За краще виконання жіночої ролі другого плану» (Лариса Трояновська), «За краще виконання чоловічої ролі» (Роман Халаімов)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Олег ВЕРГЕЛІС (15 серпня 2020). Еволюція українського Шарікова та Путін в ролі Вія. Інтерв'ю з режисером, у якого нема табу інтерв'ю (ua) . «Главком». Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 2020-8-20.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑  Максим Голенко откровенно про украинский театр (неПУБЛИЧНАЯ ЛИЧНОСТЬ, 3 січ. 2022 р.) на YouTube
  4. ↑ Максим Голенко на порталі my.Рейтинги. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  5. ↑ а б Theater Magdeburg «Der Wij». Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  6. ↑ Максим Голенко і «Дикий Театр». Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
  7. ↑ Вистава «Віталік» на ГогольФесте. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  8. ↑ Максим Голенко призначений в.о. генерального директора – художнього керівника Національного театру імені Марії Заньковецької (7 червня 2023)
  9. ↑ Поліна ГОРЛАЧ (7 червня 2023). Виконувати обовʼязки гендиректора театру імені Заньковецької буде режисер Максим Голенко (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 7 червня 2023.
  10. ↑ Олексій ПАЛЯНИЧКА (7 червня 2023). Відкривати діалоги актуальною драматургією (укр.). «Збруч». Процитовано 7 червня 2023.
  11. ↑ Орися ШИЯН (21 червня 2023). Новий керівник львівського театру Заньковецької озвучив стратегію змін (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 22 червня 2023.
  12. ↑ Ольга ТЕЛИПСЬКА (21 червня 2023). Хто боїться Максима Голенка? (укр.). «Радіо ПЕРШЕ». Процитовано 22 червня 2023.
  13. ↑ Анаід АГАДЖАНОВА (7 липня 2023). Максим Голенко: «Українські театри нагадують феоди. Театр Заньковецької – великий феод, але не дай боже так до нього ставитись» (укр.). «Лівий берег». Процитовано 23 липня 2023.
  14. ↑ Катерина СЛІПЧЕНКО (14 серпня 2023). «Вистави повинні бути якісні. Іншого шляху я не знаю». Режисер Максим Голенко про те, яким буде театр імені Марії Заньковецької (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 28 вересня 2023.
  15. ↑ Галина ЯРЕМА (6 червня 2024). «Яку б виставу ми не ставили, треба, щоб вона була не лише мистецьким явищем, а й щоб на неї прийшов глядач» (укр.). «Високий замок». Процитовано 6 червня 2024.
  16. ↑ Валентина МЕРЕЩУК (19 жовтня 2024). Режисер Максим Голенко: «Там, куди не доїжджає український театр, одразу з’являється Кирило Серебренніков» (укр.). «Лівий берег». Процитовано 23 жовтня 2024.
  17. ↑ Андрій МИРИНЮК (22 жовтня 2024). Максим Голенко та його «Die Dreigroschenoper» у Львові (укр.). «Гал-Інфо». Процитовано 23 жовтня 2024.
  18. ↑ Максим Голенко на порталі «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 20 серпня 2020.
  19. ↑ а б Театр імені Івана Озаркевича «Boa constrictor». Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  20. ↑ Надія СТЕФУРАК. Україні потрібний Дикий театр. VІЙ 2.0. Апгрейд (ua) . «Teatrarium.com». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 2020-8-20.
  21. ↑ http://wild-t.com.ua/vii-2-0/ [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.] Дикий Театр. «Вій 2.0»
  22. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (30 грудня 2016). Цікаво, страшно, революційно (ua) . «Урядовий кур’єр». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20.
  23. ↑ Анастасія ГАЙШЕНЕЦЬ (6 січня 2017). Естетизація потворного, або «Гран Гіньйоль» по-українськи (ua) . «Лівий берег». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20.
  24. ↑ Галина ДУБ (22 грудня 2016). «Афродизіак» чистої любові (ua) . «CultUA.media». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20.
  25. ↑ Анастасія ГОЛОВНЕНКО (16 вересня 2017). Півцарства за «Віталіка» (ua) . «Український тиждень». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20.
  26. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (5 вересня 2017). Улисс нашего времени (рос.). Г-та «2000» №36(832). Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 2020-8-20.
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ 10 днів команда київського «Дикого театру» провела в селі Сорокотяга, Жашківського району, Черкаської області. Репетирували «Кайдаші 2.0». kyivdaily.com.ua, 23 серпня 2019
  32. ↑ Те-АРТ «Хаос». Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2020.
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. ↑ Людмила ПУЛЯЄВА (21 жовтня 2024). «Тригрошова опера» у Львові: спроба №2 (укр.). «День». Процитовано 23 жовтня 2024.
  35. ↑ Золоті ворота «Королева краси». Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  36. ↑ http://dramteatr.com.ua/vist/item/2868 [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Рівненський музично-драматичний театр «Біла ворона»
  37. ↑ Ампулка «Homo Soveticus». Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  38. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 25 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. ↑ Лілія АПОСТОЛОВА (7 березня 2018). «Це як варити борщ». Як ICTV нових Лесю і Рому шукає (ua) . «Детектор медіа». Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 2021-5-25.
  40. ↑ Золоті сторінки історії Коломийського театру. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
  41. ↑ Мукачево знову запрошує на театральний фестиваль. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 12 січня 2019.
  42. ↑ Фестиваль STARTUP ГОГОЛЬFEST оголосив лайнап музичної сцени. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  43. ↑ Оголошені переможці театрального фестивалю-премії «Гра» (ua) . «Главком». 1 грудня 2018. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 2020-3-03.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голенко_Максим_Георгійович&oldid=44482123