Гнат Голий
Гнат Го́лий (роки народження і смерті невідомі) — запорізький козак Ведмедівського куреня, один з керівників гайдамацького руху на Правобережній Україні, зокрема в районі Чорного Лісу, в 30—40-х роках 18 століття.
Гнат Голий організував у верхів'ї річки Інгулу гайдамацький загін, який здійснював напади на маєтки польської шляхти. В 1741 році стратив у селі Степашках на Вінниччині (тепер село Гайсинського району Вінницької області) колишнього гайдамацького ватажка Саву Чалого, який перейшов на службу до польської шляхти.
Загін Голого діяв у околицях Тульчина, Немирова, Звенигородки до 1748 року. За даними чигиринського краєзнавця О. Найди, Гнат Голий був похований при в'їзді у Холодноярський ліс поблизу Креселецького лісництва ліворуч від дороги на Мотронинський монастир на природному підвищенні.
Про боротьбу Голого проти польських поневолювачів складено народні пісні. Яскравий образ Голого, борця за волю України, відтворив у історичній драмі «Сава Чалий» український драматург Іван Карпенко-Карий.
23 квітня 2016 року на Чигиринщині, у Холодному Яру на місці ймовірного похованні відкрито пам'ятник Гнату Голому.[1]
- ↑ На Черкащині вшанування героїв Холодного Яру об’єднали патріотів. 472.ua. 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017 року.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Довідник з історії України [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Гнат Голий — керівник гайдамацького руху на Правобережній Україні (укр.)