Горянський Павло Єрофійович
| Горянський Павло Єрофійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 (27) січня 1878[2] Кримки, Шполянський район, Україна |
| Помер | 10 січня 1935[1] (56 років) Київ, Українська СРР, СРСР |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  Російська імперія УНР |
Горянський Павло Ієрофійович (15 січня (27 січня) 1878, Кримки, Звенигородський повіт, Київська губернія — 10 січня 1935, Київ) — педагог, громадський діяч, публіцист, засновник і голова Ялтинської Громади Українців, голова Малої Ради українців Криму.
Народився в родині парафіяльного священика Ієрофія Пилиповича Горянського та його дружини Марії Василіївни[3]. Середню освіту отримав у Києві, а вищу в Дерптському університеті (нині Тарту, Естонія).
Як літератор дебютував на початку 1900-х рр. українськими перекладами оповідань А. Чехова «Неспокійний гість», «Сопілка», «Горе», «Хочеться спати» (опубліковані у львівському часописі «Діло» та чернівецькій газеті «Буковина»).
Після отримання диплома кандидата історії з лютого по червень 1903 р. працює в Києві секретарем журналу «Киевская Старина».
Далі він викладає переважно в комерційних школах, російську мову і письменство, історію, географію у Катеринославі (1903—1907 рр.), Умані (1907—1914 рр.), Ялті (1914—1924 рр.). Паралельно бере участь в українському громадському та культурному житті, займається журналістикою. «Протягом 1910 року інтенсивно працював в Уманській газеті „Голос Провинции“, де завів відділ „Україніка“ і (…) друкував свої літературно-критичні та публіцистичні статті, літературні характеристики, рецензії».
1911 р. П. Горянський подорожує за кордоном. Під враженням мандрів по Італії захопився вивченням історії мистецтва античності та Ренесансу. У 1914 р. у зв'язку із захворюванням на туберкульоз виїхав до Ялти, де почав вчителювати у комерційній школі.
1917 р. Павло Горянський занурюється у вир громадського і політичного життя. Він стає засновником та головою Ялтинської Громади Українців, активно читає лекції з історії та української літератури.
Очолив рух кримських українців у 1919 р. У серпні 1919 року в Севастополі на з'їзді українських громадських організацій Криму було ухвалене рішення для «обстоювання права української людності перед Кримською Владою і проведення широкої організаційної, просвітньої і економічної діяльності серед українців Криму» надати Малій Раді (виконавчому комітету) Крайової Української Ради Криму права Українського консульства, а голову Малої Ради П. Горянського визнати консулом УНР в Криму. З'їзд не мав повноважень для вирішення дипломатичних питань, а тому П. Горянський звертається через голову надзвичайної Дипломатичної місії УНР на Кавказі І. Г. Красковського до МЗС УНР про надання «Малій Раді прав Консульства або про заснування в Криму представництва українського уряду». Із документів Дипмісії УНР на Кавказі відомо, що П. Горянському було доручено «взяти на себе захист українців на правах Консула».
Одружений з Марією Дмитрівною Сікорською.
Після захоплення Криму більшовиками у 1920 р. П. Горянський вчителював в Ялті на курсах у кримськотатарській школі, працював над ліквідацією неписьменності при Тубінституті. У червні 1924 р. обійняв посаду бібліотекара Ялтинської центральної бібліотеки і водночас почав активно студіювати нові технології бібліотечної справи. У жовтні того ж року його запросили впорядковувати бібліотеку Музею краєзнавства і викладати бібліотекознавство учням однієї із шкіл.
З 1926 року в Києві — старший працівник бібліотеки АН УРСР. Того року вийшла друком його стаття про С. Руданського.
Павло Горянський помер 10 січня 1935 року в Києві, похований на Лук'янівському цвинтарі.
1 жовтня 2022 року на території Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника в Києві урочисто відкрили пам'ятник на могилі Павла Горянського. Освятив монумент Архієпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії ПЦУ Агапіт (Гуменюк). Ініціювала встановлення пам'ятника Крайова Рада Українців Криму.[4]
У місті Київ є сквер Павла Горянського.
Горянський, П. Біля могили С. Руданського та спомини Ю.П. Ф'єрфора // Зап. іст.-філол. від. ВУАН. – К., 1926. – Кн. 7/8. – С. 404-407.
- ↑ а б https://crimeanua.wixsite.com/main/--c1tkv
- ↑ https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M-CS9F-PR6B?cc=4133834&personaUrl=%2Fark%3A%2F61903%2F1%3A1%3A6XHB-JRB6
- ↑ FamilySearch
- ↑ Євген Букет. У Києві відкрили пам'ятник Павлу Горянському і вчергове нагадали, що Крим — це Україна // АрміяInform
- Андрій Іванець. Слово про консула УНР в Ялті // Кримське слово, № 12 (61), грудень 2008 р. — № 1 (62), січень 2009 р.
- Зленко Г. Забутий літератор Павло Горянський // КСв. 1999, 5 листоп.
- Ірванець А. Павло Горянський — діяч українського відродження у Криму у 1917—1920 рр. // Там само. 2001, 5 січ.
- Чабан М. Горянський Павло Єрофійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2001. Вип. 8
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — 616 c.
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=31572 [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Іванець А. В. ДО ПИТАННЯ ПРО ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНУ АКТИВНІСТЬ УКРАЇНЦІВ КРИМУ ПІД ЧАС ДЕНІКІНСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (ДР. ПОЛ. 1919 р.) [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]