Громадянська війна на Шрі-Ланці
| Громадянська війна на Шрі-Ланці | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| 7° пн. ш. 81° сх. д. / 7° пн. ш. 81° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Шрі-Ланка  Індія(з 1987 по 1990) |
Таміл-Ілам | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Джуніус Джаявардене Ранасінгхе Премадаса † Рамасвамі Венкатараман Дінгірі Віджутенге Чандріка Кумаратунга Махінда Раджапаксе Саратх Фонсека |
Велупіллаї Прабхакаран † | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 157 000 (ЗС країни, 2002)
|
14 тисяч | ||||||
| Втрати | |||||||
| 28708 вбито,
40107 поранено[1] |
27000+ вбито[4][5][6] 11644 полонено[7] | ||||||
Громадянська війна на Шрі-Ланці — збройний конфлікт між центральним урядом Шрі-Ланки і воєнізованим рухом «Тигри визволення Таміл-Іламу». Бойові дії з перервами тривали з 1983 по 2009 рік і забрали щонайменше 80 тис. життів.
Після отримання незалежності від Великої Британії в 1948 році в політичному житті Шрі-Ланки домінували сингали. У той же час відбувалася дискримінація тамільської меншини. Зростання напруженості між двома етнічними групами призвело в 1977 до кровопролитних безладів. З 1976 року існувало угруповання «Тигри визволення Таміл-Ілама» (ТВТІ), яке виступало за створення незалежної держави Таміла.
Спалення бібліотеки в Джафні і погроми за прямої участі сингалів-поліцейських викликали глибоке обурення серед тамілів.
У липні 1983 року бойовики ТВТІ атакували урядовий патруль в місті Джафна, що викликало відповідну реакцію сингалів, які організували тамільські погроми. Ці події відомі як Чорний липень. Уряд ввів воєнний стан[8]. З цього моменту на острові почалася громадянська війна.
Виділяються наступні етапи війни:
- Чорний липень
- Перша Іламська війна (1983–1987): ранній етап бойових дій.
- Індійська інтервенція (1987–1990): втручання в конфлікт Індії. Влітку 1987 на острів прибули індійські війська, які повинні були виконувати миротворчі функції, проте незабаром виявилися втягнуті в бойові дії проти ТВТІ. Зазнавши втрат, в березні 1990 року індійський контингент залишив Шрі-Ланку[9].
- Друга Іламська війна (1990–1994): відновлення громадянської війни. Цей етап характеризується сплеском терористичних акцій, що проводяться ТВТІ, і серією вбивств високопоставлених урядових чиновників, у тому числі президента країни Ранасінгхе Премадаси.
- Третя Іламська війна (1995–2002): після короткого перемир'я війна триває. Урядові війська проводять широкомасштабні військові операції, досягаючи лише часткового успіху.
- Перемир'я (2002–2006). На початку 2002 року за посередництва Норвегії (спеціального представника Еріка Солхейм) укладено перемир'я між ворогуючими сторонами. Велися переговори про врегулювання конфлікту.
- Четверта Іламська війна (2006–2009?). У квітні 2006 року після організованих ТВТІ терористичних акцій бойові дії поновилися.
У січні 2008 року уряд Шрі-Ланки формально оголосив про відмову від дотримання угоди про перемир'я.
2 січня 2009 року урядовим військам після місяця запеклих боїв вдалося взяти «столицю тигрів» місто Кіліноччі[10] армія Шрі-Ланки 14 січня взяла під свій контроль весь півострів Джафна[11]
25 січня 2009 після запеклої битви війська Шрі-Ланки взяли останній опорний пункт ТВТІ — місто Муллаїттіву.
На початку квітня 2009 року «тигри» зазнали відчутних втрат від солдатів уряду в Пітуккудіюрупу[12]
16 травня 2009 року президент Шрі-Ланки Махінда Раджапаксе заявив про перемогу над ТВТІ. Офіційний представник «тамільських тигрів» визнав поразку і оголосив про припинення вогню[13].
18 травня 2009 року лідер тамільської сепаратистської організації «Тигри визволення Таміл Іламу» Велупіллаї Прабхакаран був убитий при спробі вирватися з оточення. Загін Прабхакарана, який налічував близько 200 бійців, був оточений в джунглях на північному сході країни. Тіло Прабхакарана було виявлено в санітарній машині, обстріляній передовим загоном армії.
Раніше був убитий старший син Прабхакарана. Крім цього спецназ убив лідера політичного крила «Тамільських тигрів» Баласінгама Надесана і ще двох членів керівництва організації.[14]
Всього в ході останньої наступальної операції проти тамілів загинуло 6500 мирних жителів і близько 200 тисяч стали біженцями[15]. Урядові війська Шрі-Ланки втратили понад 6200 чоловік убитими, ще близько 30 тисяч військовослужбовців отримали поранення.[16]
- ↑ Sri Lanka Database – Casualties of Terrorist violence in Sri Lanka. Channel NewsAsia. Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ Economic Burden by Sending IPKF in Sri Lanka (PDF). Press Information Bureau of India - Archive. 15 грудня 1999. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
- ↑ Nakkawita, Wijitha (3 червня 2009). LTTE killing spree. Daily News. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 29 квітня 2012.
- ↑ Eelam War IV: Imminent End [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Tamils mark 25-years of Tiger sacrifice Tamilnet [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ 4073 LTTE cadres killed in ongoing battle [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.].
- ↑ Sri Lankan experience proves nothing is impossible. The Sunday Observer. 5 червня 2011. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 5 червня 2011.
- ↑ В. Кондрашев. Шрі-Ланка: затяжний конфлікт // «Известия», № 98 (21905) від 8 квітня 1987. стор.4
- ↑ І. Паклін. Шрі-Ланка: залишаться тільки свої солдати // «Известия», № 83 від 24 березня 1990. стор.5
- ↑ /02.html?id=479360 На Шрі-Ланці армія взяла «столицю» сепаратистів[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Армія Шрі-Ланки вибила «Тамільських тигрів» з півострова Джафна. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ За три дні на Шрі -Ланке вбиті 420 бойовиків ТЗТІ. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ «Тамільські тигри» визнали свою поразку на Шрі-Ланці. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ Times Online 18 May 2009. Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ Шрі-Ланка присвятила перемозі над тамілами купюру в 1000 рупій. Архів оригіналу за 27 березня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ Війна в Шрі-Ланці перевершила по втрат операцію США в Іраку. Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |